Радянський піаніст (1915-1997)
Якщослухати, як Ріхтер виконує музику різних композиторів, можна подумати, щоза фортепіано перебуває не він один, а різні піаністи, - настільки гнучка йрізноманітна його виконавська техніка.
Присвоєму найширшому виконавському кругозір Святослав Ріхтер все життя залишавсяненаситний до нових знань. Інтереси його були різнобічно він вражав широтоютворчої особистості. Вдома у нього зібралася велика бібліотека не тількимузичної, але й художньої літератури. Він сам пробував писати, і посвідченнями сучасників-письменників, - оригінально, яскраво, без утрудненьзнаходячи влучні порівняння та епітети. Відомий московський художник Роберт Фальквизнавав у Ріхтера неабиякий талант живописця. Друзі навіть організували наквартирі Г. Нейгауза, відомого музичного педагога, який, по суті, давРіхтером В«путівку в життяВ», маленьку виставку картин, написаних піаністом.Відомо думка ряду художників: якби Святослав Ріхтер професійнозаймався не музикою, а живописом, він досяг би таких же висот, як ті, яківін досяг у фортепіанному виконавському мистецтві.
СвятославТеофілович Ріхтер народився в Житомир 20 березня 1915 року. Його дитинство, що минувв Житомирі та Сумах, за спогадами піаніста, було В«овіяне казками поезіїВ».В«У сім'ї панував культ природи, - писав Ріхтер. - До семи-восьми років я вірив уельфів і русалок. Природа для мене завжди була сповнена таємничості В».
Майбутнійпіаніст жив у родині дідусі - музичного майстра і настроювача фортепіано.Мати Ганна Павлівна Москальова В«була художньо обдарована, любила театр, музикуВ».Ганна Павлівна нагадувала Святославу персонажа з п'єси В«Дні ТурбінихВ» Булгакова,а сама п'єса досить точно, за враженнями Святослава, відтворювалаатмосферу їхньої родини. Його батько Тео-філ Данилович, німець, був професійниммузикантом, грав на фортепіано й органі, любив романтичні п'єси, особливоШумана і Шопена, навчався у Віденській академії музики і всього провів у Відні близько20 років. Однак він не любив виступати на сцені і тому не став концертирующимпіаністом.
ПісляЖитомира та Сум до 1937 року Святослав жив в Одесі. Там він закінчив семирічнушколу. У будинку Ріхтера часто збиралися друзі батька, які займалися музикою- Грали тріо, квартети. Також Святославу і полюбилися вечора, яківлаштовував у себе вдома по четвергах професор Одеської консерваторії Б. Тюнеев.
Великевплив на Святослава надав той факт, що батько влаштувався органістом в оперу.Відвідування оркестрових репетицій викликало в хлопчика любов до музики, народжувалобажання творчості. Пізніше Святослав зізнавався, що В«проходив в оперномутеатрі ... школу В».
Вінпочав складати музику рано, ще до того, як навчився грати. Батько всілякозаохочував захоплення сина. Дбайливою рукою батька записані перші досліди Святославав області композиції, швидше наївні, ніж мають музичний інтерес. Це булижанрові картинки, які називалися В«Ранкові пташкиВ», В«СонВ», В«ДощикВ», В«МореВ»,В«Індійський замокВ» ... Вражений знайомством з оперним театром, Святослав сампочинає писати опери; перші дві називаються В«Даремне позбавленняВ» і В«БелаВ» ібули навіяні сюжетами М. Лермонтова. Але набагато більше Святослав любив програватиопери з аркуша. У батька була багата нотна бібліотека, і Святослав охочекопався в ній. Вибравши твір до душі, юнак ставив ноти на фортепіано ігодинами імпровізував, вражаючи слухачів сміливістю польоту фантазії. При цьомувін фактично не пройшов систему навчання фортепіанної гри. Іноді батько заходивв кімнату, де грав син, і тоді чулися різкі слова: В«Як ти граєш? Яктримаєш руки? В»На суворі зауваження батька не менш різко реагувала мати:В«Залиш дитину в спокої, нехай грає як хочеВ».
В19 років Святослав Ріхтер поступив в Одеський оперний театр якпіаніста-акомпаніатора. Працював він із захопленням, його творча енергія дужескоро стала приносити плоди; зазвичай Ріхтер приступав до виконання, попередньовивчивши весь клавір опери напам'ять. Святославу допомагала дивовижна пам'ять, що утримуваласотні сторінок музичного тексту. Не викликав сумніву музичний талантСвятослава, і в 1937 році на сімейній раді було прийнято рішення відправитисина в Москву на прослуховування до Генріха Густавович Нейгауз - професоровіМосковській консерваторії. Нейгауз був вже начувся про Святослава, але не мігзрозуміти, як якийсь молодий чоловік з периферії, що не одержав початковогомузичної освіти, може претендувати на звання студента столичноїконсерваторії.
Однакце здивування розвіялося з першої ж зустрічі Ріхтера і Нейгауза. Напрослуховуванні Святослав Ріхтер грав стримано, підкреслено строго, але йоговиконання з першої хвилини захопило маститого педагога. Вражений Нейгаузшепнув сусідці: В«По-моєму, це геніальний музикантВ».
Отже,Святослав став студентом консерваторії. Основний упор навчання був зроблений нарозвиток виконавської техніки - цей недолік сина турбував щеРіхтера-старшого. І Святослав, ніколи раніше не ставив дисципліну гри наналежну висоту, змушений був стримати свою гордість і довгими годинами займатисятехнічними вправами. Але він виявився досить старанним учнем. Йогопрацездатність вражала.
Базазнань, репертуар і кругозір у Ріхтера вже сформувалися. Г. Г. Нейгаузадовелося займатися зі студентом вельми своєрідно. Пізніше Генріх Густавовичрозповідав про це: В«Вчити Ріхтера в загальноприйнятому сенсі слова виявилосянічому. По відношенню до нього я завжди займав лише позицію порадника В». Наприклад,одного разу знадобилося підготувати до уроку сонату Ліста. Це було дуже складнетвір. Якщо з іншими учнями на це йшло багато часу, то Ріхтеромзнадобилося дати лише кілька рад, та ще Нейгауз трохи посперечався зним про трактування одного епізоду. Все. На це пішло тридцять хвилин.
26Листопад 1940 Ріхтер грав в Малому залі Московської консерваторії. Це булоперше його виступ перед столичною аудиторією. Незабаром він виступив у Великомузалі з Першим концертом Чайковського, і з тієї пори скінчилася занадтозатяглася безвість великого піаніста.
Артистичнудолю Ріхтера багато в чому визначила його зустріч з С. Прокоф'євим. КолиСвятослав, розучилися Шосту сонату композитора, виконав її на концерті, захопленийПрокоф'єв, присутній тут же, пройшов через весь зал, щоб потиснутимолодому піаністу руку. Потім вони попрямували в артистичну, де Прокоф'євзвернувся до Ріхтером з несподіваним проханням: В«Може бути, ви зіграєте мій П'ятийконцерт? Він тільки що провалився і не має успіху ... В»
Такапрохання здивувала молодого піаніста, але, зрозуміло, Святослав взявся за роботу.У лютому 1941 року Ріхтер поїхав до Одеси, а коли в березні повернувся в Москву, вінзнав П'ятий концерт напам'ять. Твір прозвучав перед аудиторією і викликалоовацію. З тих пір Прокоф'єв, повірив в піаніста, довіряв виконання спірних,новаторських творів виключно йому. Чи не в кожному випадкуталановитий музикант з честю справлявся із завданням. Причини успіху крилися вздатності Святослава з півслова розуміти композитора, схоплювати на льоту всейого ідеї і вміти донести до слухача. Ріхтер володів даром глибоко проникати всуть музичного твору. Молодий піаніст став справжнім соратником, творчимоднодумцем великого Прокоф'єва.
Підчас війни Ріхтер, який був звільнений від призову в армію, працював особливонапружено. Він грав за вісім-десять годин щодня, і скоро у нього увійшло взвичку займатися й ночами. Власного фортепіано у Святослава не було, івін змушений був домовитися з відомої московської художницею ГанноюТрояновський про те, що буде вечорами займатися у неї. Він мовчки з'являвся вмайстерні, сідав за фортепіано і годинами грав ... а художниця малювала. УТрояновський збереглося кілька портретів Ріхтера, зроблених під час гри.
Призначенийна 19 жовтня 1941 сольний концерт Святослава Ріхтера через тривожноїобстановки і стану облоги Москви довелося перенести на більш пізнійчас. Виступ піаніста відбулося у липні 1942 року, і гра Ріхтера тодівикликала фурор. У 19...
