С.В. Круськоп
Вісторії зоології (як, напевно, і в історії будь-якої іншої науки) періодичновиникають нарікання на те, що В«все вже відкритоВ». Твердження, що вченимвідомі майже всі види тварин (принаймні відносно великих), регулярнозустрічалися і в популярній, і в науковій літературі півстолітньої давності.Зрозуміло, у віддалених районах тропічних країн періодично знаходили новівиди звірів, здебільшого дрібних гризунів і кажанів, але в ціломуссавці здавалися чи не найбільш вивченою групою тварин.
Появанових методів досліджень, як лабораторних, дозволяють по-новому поглянутина вже відомі матеріали, так і польових, поступово спростувало колишніпредставлення. Спочатку каріологія, а потім молекулярні методи виявили те, щотепер прийнято називати В«прихованим різноманітністюВ», коли під В«маскоюВ» одного видуховаються кілька форм, інший раз навіть і не знаходяться в близькій спорідненості, схожихтільки конвергентно. Що цікаво, інші з таких В«прихованихВ» видів відбуваютьсязовсім не з малодоступних тропічних лісів, а спокійнісінько жили весь час прямоВ«Під носомВ» у фахівців. Так, наприклад, кажан східна водянанічниця (Myotis petax), що не є близьким родичем своєї європейськоїтезки, поширена від Алтаю і Саян до Сахаліну і Японії і в багатьох місцяхє звичайним, навіть масовим, видом. Однак її видова самостійністьстала ясна тільки після недавніх спеціальних досліджень.
ДосліджуючиВ«Приховане різноманітністьВ», зоологи встановили, що існує принаймні двавиду благородних оленів, цілих чотири види (один з них, втім, вимерлий)сулавесійскіх свиней - Бабірусса, а кажанів Ушанов не два і не чотири, яквважали зовсім недавно, а не менше півтора десятків видів. Згідновидаваному в США довідника В«Види ссавців світуВ» (В«Mammal species of theWorld В»), за останнє десятиліття число відомих видів звірів зросла майже натисячу, приблизно з 4600 до 5400. При цьому слід врахувати, що частина В«видівВ», описанихпо окремим одиничним знахідкам, в ході тих же досліджень була В«закритаВ», тобтобуло показано, що ці форми - лише окремі випадки (наприклад, аномальніекземпляри) якогось широко розповсюдженого виду.
Зрозуміло,свою роль відіграють і види, раніше зовсім науці не відомі і описані вченими вОстанніми роками. За десять років, що минули між виходом двох видань згаданогодовідника, було описано близько 260 видів ссавців. За останній ріквченим стали відомі ще 27 нових видів.
Головнимчином нові види звірів, звичайно, представлені істотами порівнянодрібними: летючими мишами, щурами, опосума, лемурами. Ситуація з останнімиунікальна, адже всі лемури - ендеміки острова Мадагаскар. Навіть те розмаїття,що було відомо, скажімо, 30 років тому, представляється просто разючимдля якої б то не було групи ссавців, В«замкненоїВ» в межах одного, нехайі обширного, острови. Однак ретельне вивчення цих звірів справно виявляєвсе нові і нові форми. Частково це, ймовірно, пов'язано з триваючоюдеградацією природних співтовариств Мадагаскару.
ВВідтак усі нові лемури мимоволі опиняються В«на увазіВ», коли зона активноїдіяльності людини впритул підступає до їх місць проживання. Одних тількимишачих лемурів (Microcebus) за останні два роки було описано шість новихвидів.
Великучастку новоопісанних видів становлять рукокрилі, що й не дивно -найбільшу різноманітність цієї групи припадає на тропічні, частоважкодоступні і малодосліджені райони Азії, Африки і Південної Америки. Крім того,до відносно недавнього часу рукокрилі, що вимагають іншого підходу, ніжінші дрібні ссавці, залишалися В«побічнимВ» об'єктом в дослідженняхфахівців-маммалогов. Мабуть, один з найбільш значних відкриттівостанніх років в цій групі - виявлення другого виду з унікальногоендемічного сімейства мадагаскарських присосконога. Кількома роками ранішеєвропейське співтовариство фахівців з рукокрилих було вражене виявленнямнового виду нічниць в вивченою, здавалося б, вздовж і впоперек Європі. Причомуавтори первоопісанія виду, що отримав назву Myotis alcathoe, вважали, щомають справу з узкоареальним В«двійникомВ» широко поширеною вусатою нічниці.Однак більш пізні дослідження встановили: у нового виду взагалі немає близькихродичів в європейській фауні. Цілий ряд нових видів рукокрилих зсімейства Кожанова зараз терпляче чекає свого офіційного В«виведення всвітло В».
Велике число нових видів, а іноді і пологів гризунів було описано зПівденної Америки і Африки, з Мадагаскару. Однак, безсумнівно, саме значневідкриття було зроблено в тропічній Азії. Кілька років тому там, на кордоніЛаосу і В'єтнаму, був виявлений звірятко, принад-лежить до невідомого ранішесімейству. Цей гризун, що отримав назву лаонастес (Laonastes aenigmamus), чимосьнагадує щура з пухнастим білячим хвостом і населяє скельні виходи, оточенілісом. Аналіз молекулярно-генетичних даних і порівняння черепа і зубівлаонастеса з викопними рештками показали, що він відноситься до древньоїеволюційної гілки гризунів, чиї представники, вважалося, вимерли в Азії ще 30млн років тому. *
Незважаючина малу, здавалося б, ймовірність виявлення нових видів великихссавців, відкриття трапляються і в цій області. Вони, зрозуміло, поступаютьсяза значенням знахідку саблерогих бика (псевдорікса), зробленої у В'єтнамі впочатку 1990-х рр.. і стала чи не головною зоологічної сенсацією кінця ХХв. Тим не менше ці випадки наочно демонструють, що навіть у сучасному світіне всі великі тварини відомі вченим. Так, у 2003 р. з Заїру був описаний новий вид коров'ячої антилопи, а два роки потому, в 2005 р., з області Катанга в Конго описали новий вид водяного козла (Kobus anselli). У тому ж році влісах Шрі-Ланки був знайдений новий вид Оленька. Виявляють періодично новівиди і серед морських ссавців. У 2005 р. з вод Австралії був описаний новий вид дельфіна, близьке до рідкісного іравадійскому дельфіну, що населяють гирла річокПівденно-Східної Азії. А в 2003 р. японські вчені описали новий видкита-полосатика - Balaenoptera omurai. За даними молекулярного іморфологічного аналізу, цей кит, що мешкає в тихоокеанських водах поблизуЯпонських островів, є близьким родичем фінвал, але відрізняєтьсянабагато меншими розмірами.
Нашіспіввітчизники внесли свою лепту в виявлення нових видів відносно великихтварин, описавши в 2000 р. смугастого зайця з кордону В'єтнаму і Лаосу. Ранішесмугасті зайці з роду Nesolagus були відомі тільки з Суматри (причому і тамвони знаходяться на межі зникнення). Про те, що смугастий заєць мешкає вматерикової частини Азії, стало відомо лише близько десяти років тому, а вісімроків тому зоологи із Санкт-Петербурга привезли з експедиції повний скелетцього звірка, який і послужив матеріалом для опису нового виду.
ЗіЗгодом, звичайно, потік нових видів вичерпається, як вичерпаються і недослідженіобласті Землі. Вже зараз деякі види дрібних ссавців перестаютьіснувати за той час, який потрібний для написання і публікації статті зїх описом - настільки швидко знищуються місця проживання цих звірків.Однак поки тваринний світ таїть досить багато непізнаного, найближчимпокоління зоологів ще чекає широке поле діяльності по наведенню порядку ввідомому різноманітності ссавців.
Список літератури
Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту bio.1september.ru
