ЗМІСТ
Введення .. 2
1. Теоретичні основи аналізу та управління власним іпозиковим капіталом 4
2. Організаційно-економічна характеристика ВАТ"Агрофірма птахофабрика" Сеймовская "". 17
3. Аналіз та управління капіталом в ВАТ "Агрофірмаптахофабрика "Сеймовская" "21
3.1. Аналіз структури капіталу. 21
3.3. Аналіз управління позиковим капіталом. 25
4. Шляхи підвищення ефективності використання капіталу. 30
Висновки та пропозиції .. 32
Список літератури ... 35
Введення
В даний час, в умовах існування різних формвласності в Росії, особливо актуальним стає вивчення питаньформування, функціонування та відтворення підприємницького капіталу.Можливості становлення підприємницької діяльності і її подальшогорозвитку можуть бути реалізовані лише тільки в тому випадку, якщо власникрозумно керує капіталом, вкладеним в підприємство.
Найчастіше, на практиці капітал підприємства розглядаєтьсяяк щось похідне, як показник, що грає другорядну роль, при цьомуна перше місце, як правило, виноситься безпосередньо сам процес діяльностіпідприємства. У зв'язку з цим принижується роль капіталу, хоча саме капітал іє об'єктивною основою виникнення і подальшої діяльностіпідприємства. Оскільки дохід, прибуток, приносить саме використання капіталу,а не діяльність підприємства як така. Все це обумовлює особливузначущість процесу грамотного управління капіталом підприємства на різнихетапах його існування.
Метою курсової роботи є з'ясувати чи ефективно ВАТ"Агрофірма птахофабрика" Сеймовская "" використовує свійкапітал. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
В·оцінити поточний і перспективний фінансовий стан організації,тобто використання власного і позикового капіталу;
В·обгрунтувати можливі і прийнятні темпи розвитку організації зпозиції забезпечення їх джерелами фінансування;
В·виявити доступні джерела засобів, оцінити раціональні способиїх мобілізації;
В·спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів.
Об'єкт дослідження - процес управління капіталу. Предметомдослідження є структура капіталу ВАТ "Агрофірма птахофабрика"Сеймовская" "
При написанні роботи був використаний широкий круг навчальноїлітератури з таких дисциплін, як фінансовий менеджмент, економічнийаналіз. Основні методологічні аспекти, які послужили базою дляуправління, викладені в книзі під редакцією Л.Т. Гіляровський "Економічнийаналіз ", Теплова Т.В. "Фінансові рішення: стратегія і тактика. ЛобановЕ.Н., Лімітовскій М.А. "Управління фінансами". Дані джерела містятьбезліч аналітичних досліджень, в даному випадку цілком доцільно їхзастосування. Має місце аналіз інформаційного матеріалу в періодичнихвиданнях журналу "Економічний аналіз".
1. Теоретичні основи аналізу та управліннявласним і позиковим капіталом
Базові категорії фінансового аналізу являють собоюнайбільш загальні ключові поняття даної науки. До їх числа відносяться: фінансовестан підприємства, фінансова стійкість підприємства, капітал, фінансовийризик, левередж, ліквідність, неспроможність, банкрутство, платоспроможністьта ін
Найбільше різночитань мається на тлумаченні поняття"Капітал" та його різновидів. Одні автори під капіталом підприємстваподразумевают всю власність, що знаходиться в його розпорядженні, сформовануяк за рахунок власних, так і за рахунок позикових коштів. Деякі автори привизначенні величини капіталу підприємства виключають короткостроковізобов'язання, залишаючи в його складі тільки активи, сформовані за рахуноквласного (акціонерного) капіталу і довгострокових фінансових зобов'язань.Третій підхід до визначення суми капіталу заснований на виключенні із загальноївалюти балансу тільки короткострокової кредиторської заборгованості нефінансовогохарактеру (товарного кредиту, наданого постачальниками).
Капітал всякого підприємства може бути представлений двомаскладовими: власними та позиковими коштами.
У складі власного капіталу можуть бути виділені двіосновні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладенийвласниками в підприємство, і накопичений капітал, тобто створений напідприємстві понад те, що було спочатку авансовано власниками.
Інвестиційний капітал в акціонерні товариства включаєномінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатковооплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. Перша складоваінвестованого капіталу представлена ​​в балансі акціонерних підприємствстатутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині емісійногодоходу). В унітарних підприємствах інвестований капітал відображений в балансілише статутним капіталом (фондом).
Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей,виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний фонд, фонднакопичення, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті).
Теоретично величина власного капіталу характеризуєтьсяпоказником чистих активів. Слід застерегти від буквального розуміннясказаного в тому сенсі, що величина чистих активів і є та величинакоштів, яку могли б отримати власники в разі дійсноїліквідації підприємства. Справа в тому, що розрахунок чистих активів здійснюється забалансом на підставі балансової вартості активів і пасивів, яка може неспівпадати з їх ринковою вартістю. Так, оцінка запасів за методом ЛІФО призводитьдо заниження величини вартості чистих активів, метод ФІФО, навпаки,забезпечує максимально наближену до поточними ринковими цінами величину; оцінкаготової продукції і незавершеного виробництва в обсязі скороченоюсобівартості (за вирахуванням загальногосподарських витрат) також пов'язана, якправило, із заниженням величини чистих активів і т.д. Тому величинавласного капіталу (чистих активів) розглядається в досить широкомусенсі як якийсь запас міцності у разі неефективної діяльностіпідприємства в майбутньому і певна гарантія захисту інтересів кредиторів.
Розмір власного капіталу, або чистого майна (чистихактивів), підприємства, по суті, являє собою лічильну величину,одержувану в результаті виключення із суми активів величини зобов'язаньпідприємства (позикових коштів).
До активів, що беруть участь у розрахунках, відносяться статті розділівI і II балансу (за винятком статей "Заборгованість засновників повнесками до статутного капіталу "і" Власні акції, викуплені вакціонерів "). Якщо на підприємстві формуються оціночні резерви (посумнівних боргах і під знецінення цінних паперів), показники статей, у зв'язкуз якими вони були створені, наприклад дебіторська заборгованість, беруть участь урозрахунку величини чистих активів, за винятком відповідних їм сумрезервів.
Досить часто при визначенні вартості чистого майнапостає питання про включення до складу активів, прийнятих до розрахунку,нематеріальних активів. Відома практика фінансового аналізу зарубіжних країн,передбачає виключення даної статті з розрахунку величини чистого майна.
Враховуючи, що нематеріальні активи відносяться до числа тихстатей балансу, спотворення реальної величини яких є найбільшпоширеним, даний підхід до визначення величини чистих активів єнайбільш обережним.
Дійсно, об'єктивна складність оцінки даної статті,незнання питань правового регулювання нематеріальних активів призвели дотого, що прагнення деяких підприємств до "роздування"власного капіталу проявилося в першу чергу за рахунок необгрунтованоївеличини нематеріальних активів. Зокрема, досить поширенимє випадок, коли внеском до статутного капіталу одного з учасників єправо користування будівлею, обладнанням, оргтехнікою. З точки зору правовогорегулювання питання використання майна передбачає або наявність укористувача права власності, або користування ним на умовах оренди, абобезоплатне використання майна. Виняток становлять деякіспецифічні види майна (наприклад, право користування надрами). Такимчином, з юридичної точки зору право кори...
