В«Аграрний секторекономіки, його реформування і перспективи розвитку (на прикладі РБ) В»
Реферат
Обсяг роботи25 стр., в тому числі 2 табл.
У курсовійроботі досліджується проблема реформування аграрного сектора в Республіці Білорусь.У курсову роботу включені наступні завдання:
1.Відобразитисутність аграрного сектора
2.Визначити,що таке агропромисловий комплекс, а також проблеми виникають у ньому
3.Оцінитиперспективи розвитку агропромислового комплексу Республіки Білорусь.
В результаті проведеногодослідження зроблено такі висновки:
1.Аграрнийсектор країни - одна з найважливіших сфер економіки, яка життєво необхідна.
2.Агропромисловийкомплекс - це комплекс підприємств з виробництва та переробки сільськогосподарськоїпродукції, а також підприємства, що виробляють засоби виробництва длясільського господарства
3.Реформуванняс/г сектору Республіки Білорусь, насамперед, пов'язано з формою власності,а саме гегемонією держави в даній сфері.
Введення
Аграрнийсектор, незважаючи на свою деколи невисоку частку у ВВП, завжди мав великезначення для економіки будь-якої країни. Саме сільське господарство стало першоюгалуззю країн, коли вже можна було говорити про економіки на макрорівні.Сільське господарство стало передумовою виникнення державності,об'єднанню різних племен в одну країну і т.д.
Сьогодніаграрний сектор має ряд особливостей. Такі процеси, як глобалізація,інтернаціоналізація підстьобнули держави виробляти лише ті продукти,які мають порівняльні переваги у порівнянні з іншими країнами. Тобтоне можна говорити, що країни виробляють повний набір продуктів самостійно. Деякікраїни навіть практично повністю закуповують його за кордоном, так як є більшвигідні сфери промисловості. Однак, це призводить до певної дестабілізаціїсвітового ринку продовольства. Так, якщо в Індії засуха, то ціна на цукор в світізростає в рази, як у цьому році.
Томукожна держава в тій чи іншій мірі повинно шляхом виробництва абостратегічних закупівель забезпечити стабільність продуктових поставок в країні.
Заобсягом ВВП сільське господарство в Республіці Білорусь посідає третє місце післяпромисловості та сфери послуг. Для Білорусі аграрний сектор є одним звалообразующіх. І якщо саме сільське господарство в силу особливостей маєдотаційний характер, то супутні галузі розвинені і дуже сильно. Томурозвиток самого сільського господарство повинно розвиватися, щоб забезпечити сировиноюсупутні галузі.
Метароботи - показати ступінь розвитку і тенденції розвитку сільського господарства вРеспубліці Білорусь.
Предметдослідження - економіка країни.
Завданняданої роботи:
4.Виявитисутність аграрного сектора
5.Визначити,що таке агропромисловий комплекс, а також проблеми виникають у ньому
6.Оцінитиперспективи розвитку агропромислового комплексу Республіки Білорусь.
1. Аграрний сектор, його сутність,специфіка, і роль у розвитку національної економіки
У сільському господарстві, які в інших секторах, діють основні закономірності економічного розвитку.Більш того, багато законів ринкової економіки проявляються в аграрній економіці вбільш чистому вигляді, ніж в інших галузях, оскільки сільське господарствопредставлене численними і порівняно невеликими фермерськими господарствами,діючими відносно автономно один від одного. Тому підручники з економічноїтеорії часто ілюструються прикладами сільськогосподарського виробництва. [2]ТимПроте, аграрна економіка зазвичай виділяється в особливий курс, для аграрногосектора розвивається самостійна економічна теорія. Для чого церобиться, чому, скажімо, немає курсу економіки вугільної промисловості абобудівництва? Причиною тому цілий ряд специфічних особливостей аграрногосектора, що вимагають його окремого розгляду. Зупинимося на найбільшістотних з них.
Перш за все,сільське господарство в розвинених країнах являє собою класичний прикладабсолютно конкурентній галузі, оскільки сільгоспвиробництво ведеться великимкількості продавців, кожен з яких не володіє достатнім об'ємомпропозиції для впливу на ціни, продукт практично не диверсифікуємо, акрім того, практично відсутні бар'єри входу і виходу з ринку.
Другаособливість - внаслідок слабкої дифференцируемости продукції продавці маютьмало можливостей для підвищення цін. Паритет цін на сільськогосподарськупродукцію та засоби виробництва для сільського господарства з року в рік в усьомуСвіт змінюється не на користь аграрного сектора.
Ще однаособливість - сильна залежність сільгоспвиробництва від природних умов.Посухи, повені, шкідники, хвороби тварин та рослин роблять аграрнийсектор сферою відносно ризикованого додатка капіталу.
Кінцевим продуктомсільськогосподарського виробництва і продовольчого сектора єпродовольство. Але цінова еластичність попиту на продукти харчування, якправило, низька. Споживачі набувають основні види продовольства незалежновід зростання або скорочення цін на них практично в незмінних обсягах. З іншогобоку, попит на сільськогосподарські та продовольчі товари єнееластичним і по доходу.
Низькаеластичність попиту на сільськогосподарську продукцію породжує так званудовгострокову фермерську проблему. Сама по собі низька еластичність попиту щене є проблемою для сектора економіки, якщо пропозиція не росте аборосте повільно. Але справа в тому, що за останнє століття аграрний сектор переживзначний науково-технічний прогрес, різко зросла продуктивністьаграрного праці та пропозиція сільськогосподарської продукції стало швидкорости. А зі зростанням реальних доходів попит кожної окремої родини, пропонованийдо аграрно-продовольчого сектору скорочується. Але із зростанням добробутузазвичай скорочується і народжуваність, а це означає зниження темпів зростаннянаселення. В результаті сукупний попит на сільськогосподарську продукцію всуспільстві зростає повільніше, ніж її пропозиція.
Результуючимтрендом стає відносне падіння фермерських доходів. У довгостроковійперспективі фермерські доходи завжди відстають від доходів у нефермерскіх секторахекономіки. Так як сільське господарство - високо конкурентна галузь, здавалосяб, що в силу законів ринку паралельно з падінням доходів повинен відбуватисявідтік фермерів з цієї галузі у більш прибуткові сфери діяльності. Однак напрактиці цього не відбувається. Іммобільність ресурсів у сільському господарстві призводитьдо посилювання довгостроковій фермерської проблеми. Особливість сільського жителя ісільського працівника, виражається в його особливій прихильності до підвалин життя іпраці і обумовлює особливий суспільний консерватизм цієї частини населення.
Цінованееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію в сукупності звеликою залежністю аграрного виробництва від природного фактора іконкуренцією виробників породжує короткострокову фермерську проблему: цінина ринку сільгосппродукції вкрай нестабільні. Найменші коливання в обсягахпропозиції в залежності від тисячі непідконтрольних фермеру причин (високийабо низький урожай і т.д.) - і ціна падає або злітає з неадекватною швидкістю.
Ще одна відмінністьаграрного сектора від інших секторів економіки полягає в тому, що найбільшНайпоширенішою формою сільськогосподарського підприємства є селянськегосподарство, сімейна ферма. Для цього підприємства метою функціонування єдобробут родини, яке не вичерпується доходом від аграрноговиробництва. Тому вихідне положення теорії фірми про те, що підприємецьзавжди прагне до максимізації свого прибутку, для аграрного сектора в чистомувигляді не застосовується. [2]
На додаток довищеназваним особливостям аграрної економіки слід зазначити, що цей секторхарактеризується ще й особливим ставленням суспільства до нього. Протекціонізм якекономічна політика захисту вітчизняного виробника притаманний, безумовно,не тільки сільському господарству. Однак саме в продовольчій сфері...
