Випускна кваліфікаційна робота
"Агрохімічна характеристикагрунтів СПК В«МітрофановскоеВ» Соснівського району та рекомендації щодо застосуваннядобрив під овочеві культури "
Введення
Використаннямінеральних і органічних добрив становить основу хімізації землеробства.Ефективність мінеральних і органічних добрив багато в чому залежить відвпровадження індустріальної технології обробітку сільськогосподарських культур,комплексної механізації, меліорації земель, використання досягнень науки,здійснення міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції.
Харчування - цеоснова життя будь-якого живого організму, у тому числі й рослин. Поза харчуваннямможна зрозуміти сутність процесів росту і розвитку [1].
З точкизору практичного рослинництва найважливішим засобом поліпшення харчуваннясільськогосподарських культур є, перш за все, застосування органічних імінеральних добрив. Ріст рослинної продукції визначається безліччюфакторів, серед яких ведуча роль усе-таки належить добривам і особливомінеральним, виробництво яких нарощує високі темпи [2].
Грунт єосновним джерелом забезпечення сільськогосподарських культур живильнимиречовинами. Однак у сучасних умовах безупинної інтенсифікаціїсільськогосподарського виробництва для щорічного вирощування високих врожаїв ізпродукцією гарної якості досить часто виявляється недостатнім такількість поживних речовин, що надходить у рослини з органічноїречовини і важкорозчинних мінеральних з'єднань грунту в результатідіяльності мікроорганізмів і кореневої системи рослин [1].
ДляЧелябінській області, де зосереджені великі промислові центри, важливоотримання високих врожаїв овочевих культур з гарною якістю продукції. Томуметою роботи є вивчення агрохімічної характеристики грунтів і розробка рекомендаційпо застосуванню добрив під овочеві культури.
У завданнядосліджень входило:
1Дослідження вмісту елементів живлення в грунтах СПК В«МітрофановскоеВ».
2 Розробкарекомендацій щодо застосування добрив під капусту, цибулю, моркву, огірок і картоплю.
3 Визначенняеколого-економічної оцінки грунтів СПК В«МітрофановскоеВ».
Рекомендаціїпо застосуванню добрив складені на основі польових і лабораторнихдосліджень грунтів СПК В«МітрофановскоеВ» Сосновського району Челябінськоїобласті, проведених Центром хімізації та сільськогосподарської радіологіїВ«ЧелябінськийВ».
Системадобрив овочевих культур складалася, виходячи з планового завдання наодержання врожаю і вимог овочевих культур до різних видів добрив.
Мноювиконані наступні види робіт: дана інтерпретація польових даних ілабораторних досліджень.
1. Огляд літератури
1.1 Показники агрохімічної характеристикигрунтів
Внесеннядобрив - це ціла наука. При цьому потрібно знати такі функції грунту, як їїбуферну здатність, кислотність, здатність поглинати воду. Потрібно враховуватиособливості розподілу в ній коренів різних рослин і пр.
Слідзвернути увагу на один парадокс, пов'язаний із внесенням добрив. У грунтіпри вмісті в орному шарі 1 мг на 100 г. грунту, наприклад, рухомого калію, його запас обчислюється в 10 кг. Це дуже невелика частина загального калію.Потенційні запаси цього елемента в грунті незрівнянно вище (не менше ніж у100 раз). Але внесення 100 кг калію (разом з іншими добривами) часто різкозбільшує урожай. У грунті часто вміст рухомих елементів вище 100 кг. Так чому невелика добавка рухомого елемента підвищує врожай? Може, справа в тому, щовнесений елемент розподіляється в орному шарі рівномірно і швидко знаходитьсякорінням рослин? Вносячи добрива в грунт, ми як би підводимо їхбезпосередньо до коренів рослин. У природних грунтах в орному горизонтіцю роль - рівномірного розподілу поживних речовин - виконує гумус: вінрегулює розподіл рухомих форм поживних речовин. У відсутностігумусу або при малому його утриманні (еродіруемие грунту) втрата містяться вдобривах поживних речовин буде більше, ніж на нормальних грунтах. Томуі дози, і співвідношення поживних елементів у добривах повинні бути спеціальнопідібрані для еродованих грунтів [2, 3].
Систематичнезастосування добрив у сівозмінах призводить до зміни фізико-хімічнихвластивостей, поступового збагачення грунту рухомими формами азоту, фосфору ікалію [4, 5, 6]. Ступінь такого впливу залежить від співвідношення кількостівнесених і відчужуваних з урожаєм елементів живлення.
Кислотністьгрунту - здатність грунту підкисляти воду і розчини нейтральних солей.Розрізняють актуальну і потенційну кислотність. Актуальною кислотністюназивається кислотність грунтового розчину. Потенційна кислотністьхарактерна для твердої фази грунту [7, 8]. Між актуальною і потенційною кислотністю в грунті зберігаєтьсярухлива рівновага, але домінуюче значення у всіх грунтах має кислотністьтвердої фази грунту.
Актуальна кислотність грунтового розчину залежить від наявності вньому вільних кислот, кислих солей і ступеня їх дисоціації. У грунтовомурозчині вільні мінеральні кислоти в помітних кількостях зустрічаються дужерідко. У більшості грунтів актуальна кислотність зумовлена ​​вугільною кислотоюі її кислими солями [7].
Потенційна кислотність (кислотність твердої фази) має складнуприроду. Її носієм є обмінні катіони Н + і Аl 3 + грунтових колоїдів. Влітературі тривалий час проходила дискусія про природу
За даними І.В. Синявського мінеральні добрива навіть примаксимальної нормі (150 кг Д.В./га), застосовувані протягом двох-трьох ротаційсівозміни, практично не впливають на показники фізико-хімічних властивостейчорноземи вилужені. Зміна обмінної і гідролітичною кислотності,ємності поглинання і складу поглинених підстав систематично удобрюютьгрунту в порівнянні з контрольним варіантом відбулося в межах довірчогорівня (випадкових коливань) [4].
Істотним недоліком багатьох мінеральних добрив, особливоазотних, є їх кислотність [4, 9, 10], а також наявність залишковоїкислоти. Інтенсивне застосування таких добрив може призводити до підкисленнягрунтів і підвищення рухливості в ній радіонуклідів, важких металів івідповідно погіршення їх властивостей [10, 11, 12]. Хоча при використанніазотних добрив у поєднанні з фосфорними на чорноземах Зауралля протягом 22-24років рН сольове підвищилося лише на 0,1-0,2 і істотного впливу на врожайністькультур не робить. Не змінилася істотно в порівнянні з контролем за 22року щорічного застосування мінеральних добрив і сума поглинутих кальцію імагнію [12].
Дослідження М.Ф. Овчиннікової, Н.Ф. Гомонова, Г.М. Зеновійпоказують, що застосування суперфосфату в складі повного мінеральногодобрива (NPK) завдяки зв'язуванню рухомих сполук алюмінію і марганцюсприяє зниженню кислотності (обмінної і гідролітичною), активізаціїбіохімічних процесів на кислому грунті [6]. Слід, однак, відзначити, щосуперфосфат повністю не знімав негативна дія підвищеної кислотності,викликане тривалим застосуванням NK-добрив: реакція грунтової витяжки залишаласясільнокіслой, показники гідролітичної кислотності і рухливості системигумусових кислот були вищими, ніж у варіанті без добрив.
Ефективним засобом нейтралізації надлишкової кислотності грунтів,як природного, так і викликаної тривалим застосуванням фізіологічно кислихмінеральних добрив, є вапнування [6, 11]. В результатідосліджень В.Д. Муха і В.І. Лазарєва отримані дані, щопід впливом вапнування на типовому чорноземі збільшився вміструхомих форм кальцію, що сприяло зниженню гідролітичною кислотностіна удобрених варіантах в 1,3-1,5 рази [9].
Для правильного застосування добрив необхідно не тількивраховувати потреби рослин в елементах живлення, але і знати хімічнийсклад і біологічні, фізико-хімічні та хімічні властивості грунту, яківизначають рівень її родючості, умови живлення рослин і характерперетворення в ній добрив [11].
1.2 Особливостізастосування азотних добрив
