РЕФЕРАТ
"АГРОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА солонцевих грунтів"
Зміст
Вступ
1. Закономірності Поширення солонцевих грунтів в україні таїх агрохімічна характеристика
2. Хімічна меліорація солонцевихгрунтів
3. Плантажовані грунти, їх Властивості и продуктівність,навпростець еволюції Головна
Висновки
Список літератури
Вступ
В Україні солонці та солонцюваті грунтизаймають Серед орніх земель Загальну площа близьким 2,7 млн. га.
Ці грунти характеризують великоюрізноманітністю, альо ВСІ смороду мают Дуже низько природну родючість, Щообумовлено насамперед неспріятлівімі агрофізічнімі и фізико-хімічнимивластівостямі. Тому ефективне Використання ціх грунтів потребує проведеннякомплексу заходів з їх окультурених и відтворення родючості.
Серед запропонованих вчен способівмеліорації солонцевих грунтів Широке Впровадження в практикусільськогосподарського виробництва ОТРИМАНО два прийома - Хімічна меліорація иплантажна оранка. За період з 1961 по 1990 рр. на Україні гіпсування проведенняна площі близьким 1 млн. га, а плантажна оранка - на площі 220 тис. га.
Багаторічнімі дослідженнямі, проведеного наУкраїні, у країнах СНД та дальнього зарубіжжя встановлено, Що Хімічнамеліорація є недовготрівалім прійоми, и солонцеві грунти вімагають повторногогіпсування кожні 5 - 7 років. Що стосується плантажної оранкі, то трівалістьпозітівної післядії цього заходу на Властивості грунту и врожайсільськогосподарськіх культур не встановлено.
Разом з ЦІМ на сучасности етапі розвіткуагропромислового комплексу в умів земельної реформи та різної форми власностіна землю Дуже Важливе мати точну інформацію про якісний стан плантажованіхсолонцевих земель для оцінкі їх вартості, проведення моніторінгу, а кожраціонального сільськогосподарського Використання.
Тому актуальним є установлення направленностіагрогенної еволюції Головна плантажованіх грунтів и розроблення пропозіцій з їхПодалі раціонального Використання.
1. Закономірності Поширеннясолонцевих грунтів в україні та їх агрохімічна характеристика
У земельному фонді України солонці тасолонцюваті грунти займають Загальну площа близьким 4 млн. та., в тому чісліорні земли - 2,7 млн. га. Солонцеві грунти розповсюджені в основному в двохгрунтово-кліматічніх зонах - Лісостепу (частково Чернігівське Полісся) i вСтьопу (переважно Сухий Степ) [1,3].
У зоні Полісся основу ґрунтового покрививстановляит, Як відомо, незасолені сірі Лісові, дерново-підзолісті и болотнігрунти на вілугованіх водно-льодовіковіх та алювіальніх відкладах. Проти, наТерас р. Десні та її притоків внаслідок Дуже незначної природноїдренованості, близьким залягання грунтових вод, збагачення содою, и Створенняумів для Вторинна засолених ї осолонцювання сформувалася засолені аналоги вказаніхтіпів грунтів. У заплавах річок розвиваються переважно чорноземно-лучніповерхнево-солонцюваті грунти содового засолення, подекуді з невеликими Плямасолонців. [1,18]
У зоні Лісостепу солонцеві грунти пошірені восновним в заплавах и низьких терас рік Дніпра, Десни, Псла, Сулі та ін. Появаїх у ґрунтовому покріві пов'язана з впливим близьким залягаючіх грунтових вод,содового або хлоридно-сульфатного хімізму засолення.
У північній частіні Дніпровсько-Донецькоїзападини дренованість Дуже Слабкий, ґрунтові води залягають близьким до поверхні(1-1,5 м). Це створює в грунті віпотній режим з активним процесомсоленакопічення. Утворені тут за участю содовозасоленіх грунтових вод грунтивідносять до содових солончаків (Самбур Г.Н., 1963) або до поверхнево-солонцевихсолонців и чорноземно-лучних поверхнево-солонцюватих грунтів (Носко Б.С., 1964;Гринь Г.С., 1969).
У верхньому шарі таких грунтів накопічуєтьсясода, Яки віклікає інтенсівне осолонцювання самого верхнього горизонту. Впоследнего відзначається високий вміст обмінного натрію, а кож Високалужність (рН 8-10). Характерною рісою таких грунтів є відсутність або Слабкийвираженість ознайо перерозподілу Рухом речовін за профілем Солонці, Слабкийдіференціація на елювіальній та ілювіальній горизонти.
У солонці чорноземно-лучні кірковомусодово-солончакові елювіальній горизонт Майже НЕ вираженість (куля 1 см). ВІНзамінюється Потужной ілювіальнім кулею, де рН складає 9,2, а увібраній натрій -19,2% від Ємності обміну. У верхньому шарі кількість фракцій фізічної глиниБільше, Ніж у залягаючому ніжче, Що не властіво Солонці и пояснюєтьсядіспергуючім впливим розчінів Соди, Що підіймаються до поверхні. Така жтенденція перерозподілу речовін, альо в більш слабкій мірі спостерігається вчорноземно-лучних поверхнево-солонцюватих грунтах.
Поверхнево солонцюваті грунти ЧернігівськогоПолісся и Північного Лісостепу порівняно багаті на органічну речовіну внаслідокповільної її мінералізації, вміст вуглецю у верхньому шарі (0-20 см) становітьвід 0,54 до 2,2%. На відміну від зональних незасолених грунтів цею куляхарактерізується и відносно високим вмістом азоту, фосфору и калію. З глибинностівміст валових и Рухом форм азоту и фосфору зніжується. ЯКЩО вміст загальноазоту в шарі 0-20 см в межах 0,2-0,16%, а лужно-гідролізуємого - 15,9-15,3мг/100 г грунту, то з глибинності ці Вінницький національний відповідно зніжуються до 0,07-0,03%та 6,1-5,6 мг/100 г грунту.
Максимум валового фосфору (133 мг/100 г грунту)припадати на Верхній куля, мінімум на матерінські породи. При відносно високихвалових запасах фосфатів рухомість їх незначна. За вмістом Рухом фосфору цігрунти можут буті віднесені до класу з низько забезпеченістю, Щовідображається и у фракційному складі активних форм мінеральних фосфатів, денайбільш розчінні форми містяться у незначна кількостях. Серед активних формпереважають фосфати кальцію (8-15 мг/100 г грунту), фосфатів заліза та алюмініюоднозначно менше.
Ступінь забезпеченості обміннім каліємвисокий, у шарі 0-20 см вміст К 2 Про складає 26-40 мг/100 г грунту. Навідміну від водорозчінного и обмінного калію, максимум якіх відзначається уВерхня шарі грунту, кількість необмінно-фіксованого збільшується до низу.
Середній Рівень вмісту мікроелементів у ціхгрунтах обумовлюється їх вмістом у легко - и середней суглинкових лісах и лісоподібніхсуглинках, на якіх смороду сформувалася. Так, середній валовий вмістмікроелементів у солонцях складає: марганцю-236-516 мг/кг, цинку - 18,2-45,міді - 9,8-34, бору 7,7-9,8 и кобальту - 8,3-22,6 мг/кг грунту. Варіювання їхобумовлених Як механічнім складом грунтів, так І ступеня прояву солонцевихпроцесу и Його направленістю. Напрямок солонцевих процесу и Його інтенсівністьвпліває, дере за все, на перерозподіл мікроелементів по профіль. Так, усолонцевих грунтах Чернігівського Полісся и північного Лісостепу, в якіхсолонцюватість інтенсівніше віражах у Верхній частіні профілем, накопиченняммікроелементів Мn, Cu, іноді Co спостерігається у верхніх гумусових горизонтах.При рН Більше 7,5-8 и наявності гумусу сполуки марганцю, міді, бору малорухоміи пересування їх за профілем незначна.
ТИМЧАСОВЕ перезволоження поверхнево солонцевихгрунтів зніжує окіслювально-відновлювальній Потенціал, збільшує рухомістьгумусу, а разом з тім и сполук марганцю и міді. У умів содової гіпергенезімідь Може кож утворюваті рухомі комплексні мінеральні речовіні, однак занаявності сульфід-іонів вінікає бар'єр для міграції міді и кобальту,утворюються нерозчінні сульфіді ціх елементів.
У південному Лісостепу солонцеутворення Дещовідрізняється від північного Лісостепу, Що відбівається на складі ивластівостях солонцевих фунтів. Тут природна дренованість поліпшується,ґрунтові води залягають на глібіні 2-3 м. У хімічному складі грунтових водпереважають нейтральні солі (хлориди, сульфати), сода утрімується в незначнійкількості. Сезонна дінаміка рівня грунтових вод досягає 1 м, тому грунтивідчувають різноманітній їх Вплив, періоді засолених замінюються розсоле...
