1. Агроекологічна оцінка сільськогосподарських культур. Дванапрямки аналізу: ступінь адаптивності до агроекологічним ресурсів середовища,вплив культури та технології її обробітку на процеси відтворенняресурсів ландшафту, перш за все - родючості орних грунтів
Агроекологічна оцінка сільськогосподарських культур тіснопов'язана з біологічними особливостями сільськогосподарських рослин, першвсього з їх вимогами до основних факторів життя - світлу, їжі, воді, повітрю,з одного боку, і з можливостями їх задоволення в конкретнихгрунтово-кліматичних, екологічних та інших умов, з іншого боку.
Ці можливості пов'язані, насамперед, з агрокліматичнимиумовами, які істотно розрізняються по основним регіонам країни тає основоположними при визначенні набору сортів, гібридів,різновидів тих чи інших сільськогосподарських культур. Оброблюванікультури могли б бути придатні і адаптовані по потребі в тривалостівегетації рослини, за сумою активних середньодобових температур, за скоростиглістю,стійкості до несприятливих погодних умов і іншим агроклиматическимпоказниками. Вимоги та особливості використання факторів життя рослинвідображені в основних законах наукового землеробства. Однак прояв діїцих законів у системі В«грунт - рослина - навколишнє середовищеВ» багатогранно ізнаходиться у великій залежності від того, якими властивостями володіє рослина.
Будь сільськогосподарське рослина може добре рости,розвиватися і давати високий урожай лише в досить певному діапазонізначень факторів життя, якими їх забезпечує навколишнє середовище. Кожнерослина має свої вимоги до температурного, водного, повітряного,грунтовому, світловому, харчового режимам. Будь природно-екологічний чинникможе позитивно впливати на ріст і розвиток рослин лише при достатньомунаявності всіх інших факторів.
Але відповідно до закону мінімуму, оптимуму і максимуму рістрослин і накопичення врожаю знижуватимуться пропорційно відхиленню відоптимуму в бік мінімуму або максимуму будь-якого фактора навколишнього середовища. Взв'язку з цим виділяють лімітуючі фактори зовнішнього середовища, які надаютьнайбільший вплив на продуктивність агроценозів. У кожному регіоні є своїспецифічні лімітуючі фактори. Наприклад, в умовах як посушливих, так інадмірно зволожених районів таким чинником є ​​вода, на малородючихабо засолених грунтах - недолік або надлишок грунтових солей і т.д.
Відхилення умов життя від оптимуму, який для кожного виду,сорту, гібрида і по кожному фактору має своє значення, викликають у відповідьреакцію рослин - екологічний стрес. Такий стрес єсукупністю захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмірослин у відповідь на вплив холоду, обезводнення, нестачі поживнихречовин, пестицидів, опромінення та інших несприятливих чинників.
Ставлення сільськогосподарських рослин до стресу, їх поведінку встресових ситуаціях - один з найважливіших показників їх агроекологічноїоцінки. Воно пов'язане, насамперед, з їх адаптивним потенціалом, який вивчаєадаптивне рослинництво. Під адаптивним потенціалом вищих рослинрозуміють їх здатність до виживання, відтворення і саморозвитку в постійномінливих умовах зовнішнього середовища. Завдяки адаптивному потенціалу рослинпрактична селекція тільки за останнє сторіччя сприяла багаторазовогозбільшенню урожайності сільськогосподарських культур.
Адаптація (пристосування до умов існування) - дуже важливевластивість сільськогосподарських рослин, яке відображає велике різноманіттяїх відносин з навколишнім середовищем. Незліченна безліч варіацій вбіологічних властивостях сільськогосподарських рослин, з одного боку, і настількиж велике різноманіття умов навколишнього середовища, з іншого боку, визначаютьнеобхідність агроекологічної оцінки сільськогосподарських культур по їхосновним адаптивним властивостям та ознакам. Це дозволяє знайти найбільшоптимальне рішення у визначенні науково обгрунтованої перспективної структурипосівних площ, адаптованої до конкретних грунтово-кліматичних та іншихумовам господарства.
Агроекологічна оцінка сільськогосподарських культур тіснопов'язана з результатами цілеспрямованої селекції їх основних видів, якадала величезну різноманітність сортів і гібридів сільськогосподарських культур, ікількість їх постійно зростає. В даний час Державний реєстрселекційних досягнень, допущених до використання в Російській Федерації,нараховує більше 8 тис. сортів і гібридів сільськогосподарських культур. Ікожен з них відрізняється від інших рівнем врожайності та якістю продукції,тривалістю життя, скоростиглістю, ставленням до довжини світлового дня,споживанням води, тепла, поживних речовин та інших факторів життя не тількисумарно за весь період їх життя, але і в різні періоди їх росту і розвитку.
Сільськогосподарські культури володіють різною стійкістю допосухи або перезволоження, заморозків, хвороб, шкідників і бур'янів, рівнюзалягання грунтових вод, кислотності або засоленості грунту і іншим умовамнавколишнього середовища.
За допомогою зональної селекції рослин регіональне землеробствозабезпечується необхідним асортиментом районованих сортів і гібридів,відповідають вимогам оптимізації структури посівних площ. Цедозволяє досить точно визначати агроекологічні ареали обробіткусільськогосподарських культур, вибирати такі сорти та гібриди, яким найбільшвідповідають умови зростання в даному господарстві.
Всім сортам і гібридам сільськогосподарських культур післясортовипробування і реєстрації дають детальну характеристику по їх біологічнимособливостям і відношенню до умов зростання. На цій основі місцевінауково-дослідні установи розробляють сортову агротехнікуконкретного районованих сортів або гібрида тієї чи іншої сільськогосподарськоїкультури в даних грунтово-кліматичних умовах. Це і лежить в основіпринципу адаптивності при оптимізації структури посівних площ.
Залежно від місцевих грунтово-кліматичних умов,особливостей технології обробітку культур агроекологічна оцінка різнихсортів і гібридів тих чи інших сільськогосподарських культур може відрізнятися іза якістю врожаю - вмістом білка, клейковини, крохмалю, цукру, жиру іт.д. Однак при агроекологічної оцінки сільськогосподарських культур в конкретнихгрунтово-кліматичних умовах необхідно використовувати регіональні довідковіматеріали, що дозволить звести до мінімуму помилки в оптимізації структурипосівних площ в конкретному господарстві. При цьому необхідно домогтисянайбільшої відповідності агробіологічних властивостей рослин агроекологічнимумов конкретного господарства.
Ставлення рослин до температурного та світлового режимів. Ареали походженнякультурних рослин визначають генетично закладену в них потребу в тепліі відношення до світла. Потреба кожної рослини в теплі виражається як всумі середньодобових температур, так і в його ставленні до температурного режимупід час проростання і появи сходів і протягом усього періоду життяаж до фізіологічної стиглості насіння.
Вихідці з жарких країн - кукурудза, просо, соя, квасоля, сорго, риста інші рослини - проростають і дають сходи при температурі не нижче 10-15 В° С,тоді як культури помірного поясу - жито, пшениця, ячмінь, овес, конюшину,горох, вика та ін - починають проростати і давати сходи вже при температурі від1 до 3 В° С. Однак для теплолюбних культур, які володіють, як правило,низькою холодостійкістю і чутливі до низьких температур, термін посівунавесні повинен бути приурочений до досягнення грунтом оптимальної температури. Цедозволить отримати дружні сходи в період, коли ймовірність повернення веснянихзаморозків мінімальна або виключена.
Таким чином, крім загальної потреби в теплі велике значеннямає оцінка сільськогосподарських культур за рівнем мінімальних температур,необхідних для проростання їх насіння і появи сходів. І тут встановленоряд параметрів і закономірностей, що визначають поведінку тих чи інших видів,різновидів, сортів і гібридів сільськогосподарських культ...
