Зміст
Введення
1. Аграрні революції в Україну в контексті переломівполітичних епох: витоки і сутність
1.1 Вступні зауваження
1.2 Співвідношення еволюційного та революційного у розвиткусільського господарства
1.3 Переломи політичних епох як базова основа дляаграрних революцій
1.4 Найбільш суттєві риси та особливості політичнихпереломів та аграрних революцій в Україні
1.5 Найбільш суттєві риси таособливості політичних переломів та відповідних їм аграрних революцій вУкраїні
Висновки
Список використаних джерел
Введення
Еволюційне в своїй основі, зперіодичними об'єктивно необхідними реформами, розвиток сільського господарствав XX в. доповнилося глибоко перетворювальними, революційної сутностісуспільними явищами несільськогосподарського походження. Одне з нихстало наслідком більшовицького перевороту в царській Росії в 1917 р., друге- Результатом здобуття Україною політичної незалежності у 1991 р. Стосовнодо сільського господарства та його соціальної першооснові - селянству, а такожвсьому аграрно-продовольчого сектора економіки країни вони придбали сенс іхарактер аграрних революцій - відповідно, першої та другої, з їх неоднозначнимигромадськими, соціально-економічними та іншими характеристиками,особливостями та наслідками.
В роботі розглянуто сутність, найзагальніші особливості тахарактеристики аграрних революцій в Україні як похідних від зламівполітичних епох в результаті більшовицького перевороту в царській Росії в1917 р. і здобуття Україною політичної незалежності у 1991 р.
1. Аграрні революції в Україну в контексті переломівполітичних епох: витоки і сутність
1.1 Вступні зауваження
Відомо, що Україна історично сформувалася якхліборобська країна. Багатовікова, ще з давніх часів, історія її сільськогогосподарства охоплює велику сукупність суспільних, соціальних,виробничих, економічних та інших процесів і явищ безпосередньогалузевого призначення. Одночасно воно постійно перебувало, продовжуєзнаходитися і завжди буде знаходитися під безпосереднім чи опосередкованимвпливом більш загальних (у тому числі суспільно-політичних) впливів, якімали і продовжують мати місце в державі. Світові інтеграційні таглобалізаційні процеси висувають нові, не бачені до останнього часувимоги до сільського господарства, обумовлюючи тим самим відповіднізміни в його громадській, соціально-економічному, організаційному та іншомурозвитку. Однією з найскладніших для системного вирішення проблем у цьому відношенніє традиційна недооцінка (ігнорування) визначального місця установленні сільськогосподарської галузі українського селянства як (крімусього іншого) основи нації. Маючи глибоке історичне коріння і набувшизгубні форми і наслідки в радянські часи, це явище і сьогодніпродовжує проявлятися в загрозливих не тільки для сільського господарства, села іселянства, але і для країни в цілому масштабах, з відповіднимисучасними і стратегічно віддаленими суспільними ісоціально-економічними наслідками та їх післядією.
Ймовірно, єдино правильну оцінку того, про що в цій роботіпіде мова далі, може дати історична наука - як і в усьому іншому,пов'язаному з минулим становлення людства, розвитку країн і народів. Лишевона, безпосередньо або в єдності з іншими громадськими (насамперед,економічними) науками, здатна виробити істинно наукові бачення і оцінкиминулого з позицій кожного конкретного історичного періоду, процесу абоявища.
Системні або хоч би трохи наближені до них узагальненняз цього приводу автору статті не відомі. Певною мірою таку прогалинузаповнюють два видання Інститутом історії України НАНУ історії українськогоселянства. Перше з них 3 було здійснено в 60-ті роки минулогостоліття. Згідно з тодішніми традиціями, воно було надмірно (в тому числіортодоксально) заполітизовано, однак і в тих обставинах у ньому булобагато науково цікавого, важливого і сьогодні. Друге, позбавлене однобічнихтрактувань партійно-радянського типу, видання, хоч і не відноситься, за оцінкою В. Смолія[Т.1, с.5], до системному дослідженню тих головних аспектів історіїселянства, які наскрізь проходять через всі епохи і властиві всімісторичним землям України, а являє собою збірник окремих нарисів, укожному з яких висвітлюється той чи інший коло проблем відповідноїісторичної епохи, все ж має настільки високий, істинно академічнийнауковий рівень, що переоцінити його неможливо.
Дещо (а для тодішнього періоду - багато) з того, що вПевною мірою являє собою науково-історичне пізнаннявітчизняного сільського господарства, може бути взято з його радянського періоду,хоча, найімовірніше, та історія була і залишилася далеко не кращою зпережитого українським селянством у своєму багатовіковому бутті. Але - навіть приумови самого критичного ставлення до того, що відбувалося на той час всільському господарстві, на селі і з селянством, - це все ж історія, наша спільнаісторія, історія нашої сільськогосподарської галузі і нашого селянства. Томуїї необхідно вивчати і зберігати при цьому пам'ять про тих, хто, будучи її головнимсуб'єктом, став об'єктом партійно-більшовицьких свавілля по відношенню до них.Важливо лише сприймати її не політично викривленою, як це було всіпартійно-радянські роки (втім, дехто з її ортодоксальних апологетівробить це і сьогодні, коли всесильної компартійно-політичної влади вже немає),а перш за все, а то й виключно такою, якою вона насправді була вгромадському та соціально-економічному відносинах, у тому числі з позицій їїсуспільної результативності, а також впливу на нинішню і всю подальшуісторію сільськогосподарської (агропромисловій) сфери національної економіки іположення в ній селянства.
Одна з особливостей тієї історії полягала в тому, щотодішня епоха виключно через політичні обставини так і не сталапослідовно творчої. Навпаки, в ній було стільки руйнівного інищівного (в тому числі, а то і перш за все по відношенню до села іселянству), що, коли настане час (тобто виникне наукова потреба)всебічно осмислити її, тим, хто це буде робити, буде нелегко. Але в даномувипадку головним є не це, а виключно той факт, що, багаторазово,під різним кутом зору, описана-переписану, та історія ні в якій мірі нестосувалася більш давньої історії творення вітчизняного сільського господарства, аякщо і вбачала в ній щось, то тільки те, як колись (до настаннякомпартійного ладу) знущалися над селянами і як їм добре жилося прикомуністах. Отже, доводиться рахуватися з тим, що історія найдавнішоїі найважливішою для України галузі ще не стала науково-національним надбанням, ісподіватися, що все ж прийде час, коли пострадянські історична іекономічна науки зможуть спільно взятися за підготовку історії вітчизняногосільського господарства.
А поки виправдано обмежитися пошуками відповідей на окреміпитання, що виникають в наукових дослідженнях (як в даному випадку) щодомісця і ролі переломів політичних епох в останні майже 100 років.
1.2 Співвідношення еволюційного та революційного урозвитку сільського господарства
У найбільш загальному контексті це співвідношення полягає внаступному: сучасне сільське господарство України сформувалося в результатібагатовікових еволюційних у своїй основі перетворень, удосконалень,змін, що супроводжували його становлення на всіх етапах - від перших витоків досьогоднішнього дня, - з одночасним проявом (проходженням) у ньому різногороду перетворювальних процесів і явищ, у тому числі радикальних (революційних).
Зародившись в результаті пошуку людиною джерел живленняв дикій (первісної) природі, сільське господарство пройшло шлях поступовогозбагачення ресурсів рослинного і тваринного походження,ресурсно-технологічного оснащення, вдосконалення технологій, структури,організації і т.п. Найважливішим результатом таких безперервних удосконаленьвсе очевидніше ставало те, що одночасно зі збільшенням обсягіввиробництва сіль...
