Міжрегіональнаакадемія управління персоналом
Курсова робота
дисципліна
Облік у зарубіжних країнах
по темі
Амортизація основних засобів та її облік в зарубіжнихкраїнах
2009
План
Введення
1. Амортизація як категоріябухгалтерського обліку в зарубіжних країнах
1.1 Амортизаційна політика
1.2 Поняття амортизації основних засобів
2. Облік амортизації основних засобівза кордоном
2.1 Методи розрахунку амортизаціїнеоборотних активів
2.2 Модифікована системаприскореної амортизації
2.3 Визначення та облік фінансовихрезультатів при вибутті основних засобів
2.4 Особливості амортизації основнихкоштів в окремих країнах
3. Удосконалення обліку амортизації: проблеми і перспективи
Додаток А
Список літератури
Введення
Процесоновлення основних фондів промисловості України на шляху до ринку повенпарадоксів. Застаріле та вкрай зношене обладнання експлуатується далекоза межами економічно доцільних строків використання, тоді якпорівняно нове устаткування простоює. При умовах хоча б половиннійзавантаженості виробничих потужностей це повинно було б змуситипідприємства прийняти якісь заходи, але втрати робочого часу на ремонтзношеного обладнання на протязі заміни мало що значать, коли всіпідприємство простоює місяцями. Що ж стосується сучасного обладнання, товоно простоює саме в силу своєї високої продуктивності, яка непотрібна на даній операції виготовлення саме цієї продукції, яка не знаходитьзбуту. З вищесказаного випливає, що моральному зносу підлягають не тількизасоби виробництва, але і продукція, а також технологія її виробництва. Цевимагає комплексного підходу до оновлення всіх визначених компонентів. Чи невикликає сумніву прискорення процесів морального зносу другого роду всучасному періоді, та залежність цього прискорення від рівня інтеграції країнидо світового ринку. Крім того, змінилася не тільки швидкість морального зносу,але і його характер, так як знос все більше проявляється як невідповідністьданого засобу виробництва наявним потребам, як самоговиробничого процесу, так і вимогам ринку продукції, якапроводиться.
Прискорення моральногозносу основних виробничих фондів промислових підприємств підвпливом науково-технічного прогресу призвело до того, що обладнання застаріваєшвидше, ніж зношується в процесі використання. Цей факт можна булоігнорувати до тих пір, поки не з'явилася реальна перспектива виходу Українина світовий ринок, де неможливо конкурувати з іншими виробниками, маючиіснуючий рівень техніки та технології переважної частини промисловихпідприємств. У зв'язку з цим облік темпів і рівня морального зносу в усіх йогопроявах стає дедалі актуальнішою [1, с.4].
Актуальним і важливим насучасному етапі є амортизаційна політика. Правильна амортизаційнаполітика веде до стабільності виробництва, його ефективності.
У світі накопичено величезнийдосвід використання амортизаційних відрахувань. Його ефективне впровадження вдіяльність підприємств України сприятиме його вдосконаленню.
Мета даної роботидосліджувати зарубіжний досвід амортизації основних засобів.
1. Амортизація як категоріябухгалтерського обліку в зарубіжних країнах.
1.1 Амортизаційнаполітика
Амортизаційна політикапідприємства хоч і не завжди збігається із загальнодержавною, в значніймірою відображає технічну та амортизаційну політику держави, оскількигрунтується на принципах, методах і нормативах амортизаційних відрахувань,затверджених законодавчими та нормативними актами, методах індексації,оцінювання та переоцінки основних фондів.
На кожному етапіреалізації перед нею стоять конкретні завдання, які окрім основного завдання -формування амортизаційних коштів для відшкодування зносу основних засобів -можуть містити й такі, як мінімізація податкових платежів або короткостроковепоповнення оборотних коштів за рахунок амортизаційних відрахувань, при чому інодіці другорядні питання стають питанням виживання підприємства на довгіроки. У світовій практиці амортизаційні відрахування є основнимджерелом фінансування оновлення основних виробничих фондів, як цеі має бути.
ВУкраїні, на етапі переходу до ринкових відносин, амортизація стала не стількиджерелом фінансування технічного розвитку, скільки засобомрегулювання податкового тиску, і цей засіб використовується якдержавою, так і підприємствами. Викликає сумнів затверджена надержавному рівні концепція амортизаційної політики, згідно з якоюбули розділені податкові та облікові функції амортизації, що поклало початокнедоцільного розподілу самого обліку на бухгалтерський і податковий. Навітьвизначення терміну В«амортизаційна політика підприємстваВ» не єзагальноприйнятим.
Деякіавтори вважають, що амортизаційна політика - це збільшення за рахуноквнутрішніх джерел потоку власних фінансових ресурсів, шляхомформування амортизаційного фонду і зменшення податку на прибуток [1,с.53-55].
Відразуслід зазначити, що головна мета будь-якої політики підприємства - отримання максимальногоприбутку за умови збереження стабільності його функціонування, а не В«потокувласних фінансових ресурсів В», який далеко не завжди забезпечуєприбуток. До того ж нічого поганого не буде в тому, що прибуток буде приноситине тільки власний капітал, напрямки використання якого повинні бутискоординовані з використанням амортизаційних сум. Зменшення суми податкуна прибуток не є самоціллю, оскільки підвищення прибутку означає іпідвищення податку, але це не є шляхом реалізації амортизаційної політики,як і формування амортизаційного фонду. До речі, фонд, як цільовеформування грошових коштів, не дозволяє їх використання на інші цілі, алене можна називати амортизаційні суми фондом, оскільки українське законодавствоне забороняє використовувати їх на інші цілі.
Інші[4, с.26] до тлумачення амортизаційної політики як процесу регулюваннявласних ресурсів додають: В«Амортизаційна політика - це складова частиназагальнодержавної політики формування власних фінансових ресурсів,яка полягає в оптимізації потоку власних коштів, якіреінвестуються у виробничу діяльність В». Таке визначення нерозрізняє власних фінансових ресурсів окремого підприємства й державнікошти, хоча, наприклад, застосування знижують коефіцієнтів до нормамортизації, як прояв державної амортизаційної політики, жоднимчином не збігається з інтересами конкретного підприємства. Крім того,використання амортизації для поповнення обігових коштів, що в сучаснихумовах нормальне явище, не є реінвестицією. Виходячи з цього визначення, можна зробити висновок, щоєдина мета амортизаційної політики - В«оптимізація потоку власнихзасобів, які реінвестуються у виробничу діяльність В», але це нетак. Є такі підприємства, які взагалі не реінвестують кошти ввласну виробничу діяльність, але це не означає, що такаамортизаційна політика в конкретних обставинах недоцільна. Підчаси загальнодержавної форми власності на всі засоби виробництва вУкраїні можливість антагонізму інтересів держави та окремого підприємствана будь-якому етапі діяльності була виключена, тому що власник був один, та й підприємствоне відповідало повною мірою за наслідки своєї діяльності. Зараз все інакше.Навіть державне підприємство як юридична особа може збанкрутувати. Длявиживання таке підприємство впроваджує політику мінімізації виплат уоподаткування, політику монополізації ринку, власну амортизаційнуполітику, яка в цілому може зовсім не збігатися з державною.Отже - це не є В«складовою частиною загальнодержавноїполітики В», це власна політика підприємства в обмеженнях державної.Яскравий приклад такої невідповідності інтересів - установка державою знижуютькоефіцієнтів до норм амортизації. З іншого боку, підприємствамнадана можливість в ході реалізації власної політики маневруватиамортизаційними коштами, спрямовуючи їх...
