РЕФЕРАТ
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В СЕРЕДНІ СТОЛІТТЯ.РОЗВИТОК вартісному ПАРАДИГМИ.
Згідно історичному календарем античний світ помер. І знакомйого смерті стало скинення 24 серпня 476 р. останнього імператора Римської імперії - Ромула Августула.Починалося нове час, але традиції римської бухгалтерії, тепло в монастирях,стали основою європейської бухгалтерії. Це видно з того, як розвивалисяобчислення, як регламентувався облік, як шукали доказів йогоправильності, як контролювали рух грошових коштів, проводили коллаціюі вели контокоррент, які були контроль господарської діяльності та оцінкафактів господарського життя. Виникнення бухгалтерської професії та спеціальноїлітератури - ось головні аспекти в обліку того далекого часу.
Обчислення.
У всякому разі, одна традиція зберігалася - записи тихчасів, так само як і в стародавньому світі, були переповнені помилками іграматичними, і арифметичними. Приблизність як принцип лежала воснові вчинків людей. Вони поділяли явища на великі і маленькі,прикидали: більше - менше. Для повсякденного життя цього було достатньо,люди часто не вміли ні писати, ні читати, ні рахувати. Фізична роботаздавалася легшою. Коли Фібоначчі (1202) ввів арабські цифри, тобто замінивадитивну римську систему числення позиційної десяткової, знадобилося більшетрьох століть, щоб бухгалтери усвідомили перевага нових цифр. Зпоширенням арабських цифр, вимірювальних приладів і зростанням математичнихзнань В«світом опановує ідея точності, і на зміну світу приблизностіприходить мир прецизійні В»[Койре, с. ПО]. Цікаво відзначити, що точністьпідрахунків зростає в міру усвідомлення її відносності.
Регламентація обліку одержала визнання насамперед усільському господарстві. Так, в капітулярій Карла Великого (датується кінцем VIII - початком IX ст.) Вказано на необхідність один раз на рік (до Різдва)подавати звіт про доходи і наведено порядок здачі власнику грошей. У ньомупропонується також ведення двох окремих регістрів для обліку витратних іобліку прибуткових операцій (залишки фіксувалися в особливому списку). Зростаннююридичної обгрунтованості облікових записів сприяло і таке унікальне вісторії цивілізації подія, як рецепція римського права. Слідом за ним початокформуватися і торгове (господарське) право. Так, у другому тисячоліттікупцями стали створюватися посередницькі суди, які вироблялипевні вимоги до записів. Ось правила, прийняті в XIII в. для середземноморських купців: I) завершення операції записуються вВідповідно до зростаючим порядком їх дат;
2) в бухгалтерських книгах між записами не повинно бутипорожніх місць;
3) по кожній операції повинна бути зроблено посилання надозволяє її документ;
4) усі числа повинні бути літерні, але аж ніяк не цифрові,щоб не було підробок. Першоюкраїною, що встала на шлях державної регламентації обліку, очевидно, булаІспанія. Приблизно в 1263 р., за царювання Альфонса Мудрого, в Кастилії буввиданий спеціальний закон про обов'язкове щорічне складання звітностікерують державними підприємствами.
Облікгрошових коштів.
До XIII в. в Західній Європі склаласяцікава система обліку касових операцій. Тут в першу чергу слідвідзначити досвід курії. Як свідчить касова книга скарбника папи Миколи III (1277 - 1280), в першій половинікниги містився облік приходу, у другій - витрати. Книги, що відносяться допонтифікату Мартіна V іЮлія II (1417 і 1513), дають уявлення прострункій системі обліку грошових коштів. Кожна прибуткова запис містилатакі реквізити: дата, сума прописом і у правого краю сторінки - цифрами,від кого надійшли гроші, підставу платежу. Фіксувалося надходження грошей віноземній валюті, якщо воно мало місце, і в перерахунку на папські гроші.Оцінка в папській валюті записувалася прописом та цифрами. Кожна видатковазапис містила наступні реквізити: дата, посилання на розпорядчийдокумент, одержувач грошей, сума (порядок аналогічний записи прибутковихоперацій), цільове призначення витрат, спосіб оплати. Угорі кожної сторінкикасової книги укази чи рік. Ці книги велися в двох примірниках: один укасира, інший у бухгалтера. Записи робили або як в книгах при Нщсолае або жпоспіль, причому між записами не повинно було бути вільного місця. Особи, наяких покладали ведення касових книг, приносили присягу. Для будь-якоговиправлення записів потрібно було мати спеціальну постанову, якщо справастосувалося суми, то різниця записувалася або як прихід, або як витрата;неправильний запис не закреслює, а підкреслювалася і зверху писавсяправильний текст. Виправлення у всіх книгах виконував тільки один спеціальнийнотаріус. Залишки за підсумками виводилися або щомісяця, або один раз в півріччяКонтроль кошторису витрат і доходів був головною метою обліку.
Слід виділити порядок, прийнятий у тамплієрів: спеціальний черговий касир вів изодня в день прибутковий касовий журнал, кожен платник отримував від касираквитанцію на початку робочого дня в журналі проставлялись дата і ім'я черговогобрата - касира. Кожна стаття мала такі реквізити: за чий рахунок надійшлигроші, сума внеску із зазначенням виду валюти, в окремих випадках з перекладомза існуючим курсом на паризьку валюту, в разі необхідності найменуванняфактичного платника (або посередника), а також причини внеску і, нарешті,вказівка ​​регістра, на якому долу бути записана надійшла сума. Витратніоперації, якщо гроші виплачувалися з надходжень поточного дня,реєструвалися тут же. Однак основна маса видаткових операцій відбиваласяв окремому журналі. Таким чином, всі записи суворо ділилися між двомажурналами, регістрами хронологічного обліку. Щодня по цим журналамвиводилися підсумки, потім на основі зроблених в них записів у регістрахсистематичного обліку (контокорентні рахунки клієнтів) проводилася розноска.Облік вівся латинською мовою і римськими цифрами
Цікаво відзначити своєрідні прийоми контролю касовихоперацій, які ми знаходимо в інструкції про те, В«що повинні робити службовціНової Іспанії (17 лютого 1531 р.). Вона передбачала зберігання грошей вскрині з трьома різними ключами. Ключі знаходилися у касира, бухгалтера тапосередника (особа, якій вручався ключ перед розкриттям каси). Касарозпечатувалася тільки в присутності трьох осіб. У ній зберігалася касова книга,переплетена, прошнурована, із зазначенням числа нумерованих сторінок. Накожному аркуші книги проставлялася печатку і підпис. Філіп II, великий ентузіаст обліку і контролю,спеціальним указ 1572 р. зажадав, щоб перша і остання сторінки булипідписані главою муніципалітету. У першій частині книги записувалися прибуткові,у другій - видаткові операції. Копія цієї книги велася в бухгалтерії, і одинраз на шість місяців записи обох книг звірялися. Саме облік касових операційвимагав контролю. Він зводився або до поділу ключів, або операціїпаралельно відображали два бухгалтера.
коллацію іконтокоррент.
Відносини міжплатниками і одержувачами оформлялися за допомогою бирок-дощечок, на якихробилася нарізка, відповідна певної величиною платежу. Дощечкарозколювалася уздовж, одна половина залишалася в одержувача (прибутковий ордер), адругий віддавали платнику (квитанція). Якщо половинки складали, то можнабуло переконатися в правильності записів. Так здійснювалася В«лінійна записВ».Цей прийом широко використовувався і для відображення реєстрації переміщенняцінностей усередині господарства (між матеріально відповідальними особами). Біркивикористовувалися і як В«векселяВ», і як В«чекиВ» у вільному обігу, і якзасіб погашення боргів замість готівки. Бірки застосовувалися у всійЄвропі, але особливо широко - в Англії. Бірки проіснували в Англії до початкуXIX в. тій же Англії податкове відомствоназивалося зоряної палатою та облік допустимих надходжень вівся по матриці, яканазивалася шаховою дошкою. На цій В«дошціВ» фіксувалися зобов'язання,пов'язані з оплатою, і фактично внесені платежі. Це теж був своєріднийконт...
