РЕФЕРАТ
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В СРСР
1. Облік в епоху військового комунізму (1917-1921 рр. .)
НаслідкиЖовтневої революції призвели до ліквідації грошового обігу, заміні торгівлірозподілом, знищили кредит, а усуспільнення продуктивних силзажадало небаченої централізації управління народним господарством країни. Всіце не могло не торкнутися бухгалтерський облік.
Вже 5Грудень 1917 були видані: Постанова РНК В«Про освіту і складі колегіїКомісаріату державного контролю В»і ДекретВ« Про права народного комісарапо Державному контролю в Раді Народних Комісарів В». У складікомісаріату була створена Центральна державна бухгалтерія, на якубули покладені фантастичні обов'язки: В«Сумарний облік всіх грошовихзасобів і матеріального майна; складання річних бухгалтерських звітів продоходи і видатки республіки; статистика народного господарства і пр. В»Центральна бухгалтерія повинна була складати до кінця звітного періодугенеральний баланс і звіт для представлення на затвердження Всеросійськогоз'їзду Рад робоче-селянських і солдатських депутатів В»[Цит.: Маздоров,с. 53].
Звичайно,з цього нічого не вийшло. І довелося приймати більш реалістичні, яктоді здавалося, правила. 13 липня 1918 р ЦВК РРФСР видав Основні положенняобліку майна. Облік покладався на звітний відділ Державного контролю, якийповинен був вести Головну книгу, що містить всього три активних рахунку:В«НерухомістьВ», В«МатеріалиВ», В«ІнвентарВ». Робота почалася з повсюдноюінвентаризації, описи складалися в трьох примірниках, один служив підставоюдля обліку на підприємстві, другий відправлявся в губернське управління, третій -прямо в центр (Москву).
Положеннябуло написано чудовим російським бухгалтером AM Галаганом,тільки що повернувся з Італії, де він навчався в одного з найвеличнішихбухгалтерів XX в. Фабіо Беста.
Галаганнаписав все, що йому говорили В«товаришіВ», але, пославшись на італійський законвід 17 лютого 1884 р., ввів від себе вимогу грошової оцінки всіх видівмайна, яка повинна виконуватися за ринковими цінами на моментінвентаризації, якщо ж комісія не могла знайти таких, то за собівартістю.
Такимчином, йому вдалося офіційно ввести грошовий вимірник і оцінку за ринковоювартості (за відсутності ринку). Це відіграло велику роль у підготовці таприйнятті 27 липня 1918 Постанови РНК РСФСР про торгових книгах, веденняяких ставилося приватним торговим і торгово-промисловим підприємствам. Всуті, це було традиційне положення, яке мало чим відрізнялося відподібних нормативних документів, прийнятих в умовах ринкової економіки, але втой момент політична орієнтація на перехід до комунізму не була розхитані.
У мовіреволюції завжди переважає, піднесений стиль. У той час поширенимбуло слово В«надзвичайнийВ»: надзвичайні заходи, надзвичайні комісії,надзвичайний облік. Останній був створений в теорії і апробований на практиці вПетрограді П. Амосовим і А. Савичем. Те, що вони зробили, можна було б,використовуючи сучасну термінологію, назвати централізованою бухгалтерією,враховує всі рух матеріалів в межах Петрограда. Це і був чрезучет(Надзвичайний облік). Кожен головний бухгалтер повинен був один раз в тижденьздавати документи про рух матеріалів в чрезучет. Теоретично у надзвичайногообліку був один недолік - він не дозволяв виконувати узагальнень, необхідних дляекономічного аналізу як на мікро-, так і на макрорівні. Вважалося, щогроші для цієї мети використовувати не можна не тільки тому, що в країнілютувала небачена інфляція, але і-тому, що при комунізмі грошейвзагалі не повинно бути.
Оскількигроші стрімко зникали з економіки, виникла проблема загального обліковоговимірювача. Проблема була серйозною, і між економістами і бухгалтерамивиникли розбіжності. Перші вважали, що гроші в результаті побудовикомунізму та інфляції більше для обліку не потрібні. І тому економістипропонували нові, на їхню думку, більш досконалі вимірники, в якостіяких пропонували трудові, енергетичні чи предметні.
Самимивпливовими були прихильники трудового вимірювача. Вони вважали за доцільневести облік матеріальних цінностей в трудогодин. У цьому не було нічого нового.Такі одиниці (трудогодин, трудодень) пропагували Оуен, Прудон і Род-бертус,а Маркс і Енгельс піддали критиці їхні ідеї. В епоху комунізму прихильникитакого вимірювача розділилися на дві групи: теоретиків (С. Г. Струмиліна, Є. С.Варга та ін), що виходили у своїх побудовах з теоретичних положеньмарксистській політичній економії, і практиків (3. С. Каценеленбаум, К. Ф.Шмельов), які вважали, що трудовий вимірник (у.о.-умовна одиниця) припадаючої валюті - єдино можливий засіб для узагальнюючих розрахунків.
У групітеоретиків чільне місце належало Струмиліна, який дав найбільш струнку, ітому найбільш абсурдну, систему обліку і планування господарства за допомогоютрудового вимірювача. Струмилин думав, що кожна трудящий за місцем роботиповинен отримати книжку, в якій йому буде записано відпрацьоване числотрудових одиниць (тредів). У магазинах при відпуску продуктів в книжці будезазначено, на скільки тредів продуктів отримав трудящий. Отримувати продукти тапослуги у цій книжці можна до тих пір, поки не буде вичерпаний кредит. Такіпогляди широко пропагувалися. Так, в січні 1920 р. на III з'їзді Рад народного господарствапропонувалося встановлення В«твердої лічильної одиниці в господарстві і бюджетікраїни, взявши за основу виміру одиницю праці В»[Богомазов, с. 8]. Передадептами нового обліку виникла необхідність зведення конкретної праці доабстрактного. Для цього пропонували складання спеціальних каталогів зкоефіцієнтами редукції, вважаючи, що все може бути оцінений в трудовиходиницях. (Наприклад, в театрі за одиницю праці акторів приймаються глядачі.Якщо це пролетарі або червоноармійці, то за кожного такого глядача трупаотримувала дві одиниці, а якщо глядач - обиватель, дрібний буржуй, то тільки однуодиницю.)
Середприхильників енергетичного вимірювача необхідно відзначити М. М. Сміт та С. Л.Клепікова, які вважали, що в основу єдиного вимірювача повинна бутипокладена витрата умовної приведеної одиниці енергії (В«ергВ»), а середпредставників предметного - А.В. Чаянова, вважало, що повинна бутизастосована умовна одиниця, що відображає величину втіленої у предметікількості сировини і знарядь виробництва.
Іншугрупу становили прихильники натурального вимірника (П. Амосов, А. Савич, А.Ізмайлов). Визнаючи грошовий вимірник непридатним, вони не спокушайтеся надіямизнайти заміну, а тому розглядали бухгалтерію лише як матеріальний натуральнийоблік.
Потімвиникла боротьба відомств, для запобігання якої багато стали вимагатинатурального обліку. Теоретичні концепції та практика обліку отримали відображенняв розроблених НКРКІ (НКРКІ - Народний комісаріат робітничо-селянськоїінспекції) Основних положеннях по державному рахівництву та звітності,затверджених СЙК РРФСР і виданих 14 вересня 1920
Бухгалтери-реалісти,в більшості своїй практики, були не схильні вступати в теоретичні суперечки івели облік по старинці в грошовому вимірнику. Не мудруючи лукаво, вони простопереробляли і пристосовували інструкції і положення, що застосовувалися дореволюції в найбільш розвинених в економічному відношенні підприємствах, до новихумовам. В результаті інструкції значно спрощувалися, так як відпадалибагато господарські функції. Так, шляхом трансформації старого в новеформувався радянський облік.
1.2 НЕП і реставрація традиційної системи бухгалтерського обліку (1921-1929 рр. .)
Новаекономічна політика відродила господарство в його найбільш ефективних формах.Тверді гроші забезпечували ефективність і дієвість класичнихтрадиційни...
