Введення
Сьогоднісловник менеджменту збагатився ще одним поняттям - "теорія Z". Цятеорія описує перспективу розвитку людських відносин. Згідно теоріїZ, ефективне управління має охоплювати працівників усіх рівнів,розглядаючи їх як одну велику родину. Як у всякій ідеальній сім'ї, вонитрудяться в повній згоді, рухаючись до однієї і тієї ж мети. Менеджери, якідотримуються теорії Z, вважають, що, якщо працівники відчувають почуттяспільності та приналежності до колективу, вони скоріше будуть трудитися на совість із великим ентузіазмом намагатися досягти найкращого кінцевого результату. Саметому я вибрав цю тему і вважаю, що вона є досить актуальною в нашчас.
Привиконанні курсової роботи, в якій по мірі будуть використовуватися методаналізу, порівняння, синтезу, метод сходження від загального до конкретного (дедукції),метод критики, метод моделювання ситуації.
Метою роботиє обгрунтування прийняття теорії Z для управління взводом у військовійорганізації.
Завданнямпершого розділу є визначення основних понять і категорій, а такожогляд джерел, які використовуються в роботі.
Завданнямдругого розділу є обгрунтування теоретичних положень обгрунтуванняприйняття теорії Z для управління взводом у військовій організації.
Завданнямтретього розділу є обгрунтування застосування, обгрунтованих у другомурозділі теоретичних положень.
Ну і ввисновку сформульовані висновки і пропозиції, які випливають з аналізудосліджень.
Розділ І.Огляд літератури за темою
У данійкурсовій роботі був використаний ряд джерел: починаючи від нормативно-правовихактів, положень Статутів Збройних Сил України та ясне діло не обійшлося беззастосування наукової літератури і досліджень як вітчизняних, так ііноземних вчених.
У данійкурсовій роботі була вивчена література:
1)Джерелопід номером 5. Це джерело був широко використаний при написанні третьогорозділу курсової роботи, і має особливу вагу для всієї курсової роботи.
2)Джерелопід номером 6. Даний джерело в значній мірі допоміг у написанні курсовоїроботи. Це стосується другого розділу.
3)Джерелопід номером 7. Це джерело був опорою при написанні теоретичної частиникурсової роботи і, тому хотілося б особливо відзначити його значення. Також вінмає особливу вагу для курсової роботи в цілому.
4)Джерелопід номером 8. Даний джерело використовувався для написання другого розділу якдоповнення в деяких нюансах даної теми.
5)Джерелопід номером 10. Даний джерело був активно використаний при написання другогорозділу курсової роботи, оскільки має вичерпний матеріал по даній теміі мав особливу вагу для теоретичної частини.
6)Джерелопід номером 11. Також активно використовувалися тези, і деякі теоретичніположення для другого розділу.
7)Джерелопід номером 14. Це короткий посібник з мінімальним обсягом теоретичних знаньпо основам управління. З нього було мало що вичерпнуто.
8)Джерелономер 15. В даному джерелі добре і достатньо широко розкрите питання профакторах зовнішнього середовища, що і було використано при написанні роботи.
9)Джерелопід номером 16. Даний джерело в незначній мірі допоміг у написаннікурсової роботи, і матеріал, наявний в ньому не мав значного впливу назміст курсової роботи.
10)Використовувалисятакож й інші джерела, які в тій чи іншій мірі вплинули на змістконкретних розділів і курсової роботи в цілому.
Отже, всівикористані джерела гарні в тій чи іншій мірі, багато з них в тій чиіншій мірі використовувалися при написанні курсової роботи, а також вплинули назміст конкретних розділів і курсової роботи в цілому.
Але все жосновою і опорою всієї курсової роботи стали джерела під номерами 5, 7, 10,які в основному і будуть використані при написанні конкретних розділів ікурсової роботи в цілому.
Розділ ІІ. Обгрунтування теоретичнихположень по темі курсової роботи
Отже,грунтуючись і спираючись на джерела відзначені в Розділі І викладу теоретичніположення по темі курсової роботи.
У 1974 р. Річард Джонсон і Вільям Оучи з Graduate School (аспірантура) of Business Стенфордськогоуніверситету опублікували статтю "Made in America (under Japanesemanagement) "(" Зроблено в Америці (під керівництвом японців) ") вжурналі Наrvard Business Review. Стаття починалася з констатації зростаючогорозриву продуктивності праці в японських і американських компаніях інаступного прикладу:
На складальнійлінії однієї американської компанії в Атланті, штат Джорджія, 35 американокзбирали транзисторні панелі, виробляючи ряд стандартних операцій. У Токіо наіншому підприємстві тієї ж компанії на такому ж конвеєрі працювало 35 японок,виконували ті ж операції. Єдиною відмінністю цих ліній була їхня різнапродуктивність: японські робітниці виробляли на 15% більше панелей, ніжамериканки, що знаходилися в 7000 миль від них [10, c. 304].
Цей фактповинен був шокувати американську аудиторію, бо він підтверджував їх побоюваннящодо можливого зниження конкурентоспроможності американськоговиробництва. Після Другої світової воїни американські виробники сталивважати самоочевидним своє явну перевагу над зарубіжними конкурентами.Ера холодної війни змусила повірити їх у те, що єдина загроза їхбезпеки була пов'язана з комуністичним блоком і, перш за все, зРадянським Союзом. А думка про те, що повалений ними супротивник, який ставстратегічним партнером Америки, може перевершити її технічно і навітьекономічно, була неприємна і здавалася неймовірною. Тим не менш, вонавідповідала дійсності. До 1990 р. річний дохід Японії на душу населення досяг 570, тоді як в Америці цей же показник склав всього.
Джонсон іОучи вирішили повідати американцям про ще більш неприємні речі. Американцізавжди знаходилися в авангарді його розвитку, про який би з його етапів не йшламова: про науковому менеджменті, масовому виробництві або прикладної індустріальноїпсихології. Тому думка про те, що японські менеджери змогли перевершитиамериканців не тільки в Японії, але і в самих Сполучених Штатах, у сімдесятіроки здавалася чи не образливою. Тим не менше, згідно Джонсону іОучи, справа йшла саме так. Ось що вони писали:
На заводікорпорації Sony в Сан-Дієго, штат Каліфорнія, близько 200 американців працювало налінії збірки телевізорів з 17-и 19-дюймовим екраном, яка нічим невідрізнялася від аналогічної складальної лінії в самій Японії. Проте в даномувипадку схожість на цьому нe закінчувалась: американські збирачі в Сан-Дієгопрацював і з такою ж продуктивністю, як і їхні колеги в Токіо. Більш того,проведене нами обстеження 20 інших японських компанії, що працюють в США,показало, що вони в ряді випадків випереджають американські компанії, що працюють втих же галузях [10, c. 305].
Джонсон іОучи задалися наступним питанням: якщо японцям дійсно вдалося випередитиамериканців у сфері менеджменту, то які причини цього і чому американці повиннінавчитися у японців? Автори визнавали, що деякі елементи японської технікименеджменту використовуються і в США, більше того, саме там вони вперше із'явилися. Скажімо, ідеї Тейлора та інших прихильників наукового менеджменту сталивідомі в Японії ще до початку Першої світової війни.
У 1981 р. Вільям Оучи опублікував свій бестселер про японському менеджменті "Theory Z: How AmericanBusiness Can Meet the Japanese Challenge "(" Теорія Z: чим повиненвідповісти американський бізнес на японський виклик "). Оучи, до цього часустав професором Вищої школи менеджменту в Каліфорнійському університеті(Лос-Анджелес), звернувся до робіт Дугласа Мак-Грегора і Кріса Арджіріса длязабезпечення теоретичного обгрунтування своєї роботи. Перетворивши описорганізації типу Z, представлене в ранній роботі, в теорію Z, в пово книзіОучи свідомо вдається до паралелей з теорією Х і теорією Y Мак-Грегора ізауважує, що ставлення до працівників неминуче в...
