Федеральнеагентство з освіти
державнеосвітня установа вищої професійної освіти
В«Воронезькийдержавний університет В»
Факультетміжнародних відносин і регіонознавства
Кафедраміжнародних відносин і регіонознавства
Контроль надстратегічними озброєннями
в кінці ХХ -на початку ХХI ст
Курсоваробота
Заспеціальності 030701 Міжнародні відносини
Спеціалізація- Міжнародна інтеграція
іміжнародні організації
Воронеж 2009р.
Зміст
Введення
1. Розпад радянської системи.Закінчення холодної війни
2. Нові учасники ядерного клубу
3. Основоположні угоди поконтролю над стратегічними озброєннями
3.1 СНО-1
3.2 СНО-2
3.3 СНО-3
3.4 СНП
4. Договір по ПРО
5. Аналіз нинішньої ситуації іперспективи розвитку контролю над стратегічними озброєннями
5.1 Ситуація в сучасному світі
5.2 Проблема розміщення ПРО в Європі
Висновок
Список літератури
Введення
Як відомо, процесконтролю над озброєннями почався ще в кінці 60-х років. Суть зусиль по роботіна даному напрямку полягала в тому, щоб перекрити ті чи інші лініїгонки озброєнь і не допустити або обмежити розробку таких систем, якімогли посилити загрозу ядерного зіткнення. Ці зусилля В«отримали на Заходіназву В«контроль над озброєннямиВ», а в СРСР - В«боротьба за роззброєнняВ», аленезалежно від відмінностей у термінах і та, і інша сторона керувалися, загалом,подібними мотивами В»[1].
Зараз контроль надстратегічними ядерними озброєннями займає важливе місце в системіміжнародних відносин і міжнародної безпеки. Більш того, він надаєвеличезний вплив на внутрішню і зовнішню політику провідних ядерних держав (США,Росія) та на їх двосторонні відносини. У світлі останніх подій - прийняттяСША плану з розміщення елементів ПРО в Європі - це питання постає особливогостро.
Процес контролю відіграєроль унікального інструменту, який Сполучені Штати спритно використовують всвоїх цілях, а саме - намагаються якомога більше убезпечити себе і зміцнитисвій авторитет на міжнародній арені.
Але не все так просто, якздається на перший погляд. Прагнення Сполучених Штатів вирішити питання водносторонньому порядку може призвести до плачевних наслідків. Вже зараз ведутьсярозмови про можливу загрозу виникнення нової гонки озброєнь, ще більш небезпечною,ніж попередня. Крім того, зберігалася довгі роки ядерна біполярність цілкомдопустимо може перерости в багатополярність у зв'язку зі збільшенням числа ядернихдержав. Не виключено, що в майбутньому зросте ядерний потенціал Китаю. Не цілкомвизначено статус таких держав як Індія, Пакистан і Ізраїль. Більш того, насвітовій арені з'явилося нове дійова особа - міжнародні та національнітерористичні організації і угруповання, які були б далеко не ладьоволодіти ядерною зброєю.
Все це ставить під питаннямайбутнє всієї системи контролю над озброєнням і не тільки стратегічним, а йзвичайним.
Метою даної курсовоїроботи є виявлення якісно нових змін в системі контролю надстратегічними ядерними озброєннями та визначення їх впливу на міжнароднубезпеку та міжнародні відносини. В якості основи ми розглянеморосійсько-американські відносини у галузі ядерної політики, оскільки самеці держави були й залишаються безперечними лідерами в питанні контролю надстратегічними озброєннями.
Відправною точкою даногодослідження будемо вважати початок 90-х років, тому як революційні зміницього часу відбилися на значенні та функціонуванні механізму контролю надозброєннями, побудованого ще в період холодної війни. З тих піргеополітична карта світу зазнала значних змін, у тому числівідбулося деяке зміщення балансу сил між провідними ядерними державами.Спробуємо проаналізувати ці зміни і визначити подальші перспективи розвиткусистеми контролю над стратегічними ядерними озброєннями.
1. Розпад радянської системи.Закінчення холодної війни
Ще в середині ХХ ст.почали розроблятися концепції процесу контролю над стратегічними ядернимиозброєннями. Починаючи з цього періоду, було укладено безліч різноманітнихугод, що перекривають ті чи інші напрямки гонки ядерного та інших видівзброї масового знищення. Деякі з них були досить-таки успішними ізберігають своє значення досі. У цей період склалися умови для двосторонньогоконтролю над ядерними озброєннями, які отримали своє юридичнепідкріплення. Однак 90-і рр.. і пішли за ними події внесли своюкоригування в цей складний і в деякому відношенні суперечливий процес.
Протистояння, що мало всвоїй основі різні ідеологічні імперативи, призвело до колосальної гонціозброєнь і накопичення величезних, в десятки разів перевищують розумні ідостатні рівні, ядерних арсеналів. У тому двополюсної світі ядернестримування було центральним елементом підтримки міжнародноїбезпеки. Усвідомлення невідворотності відповідного ядерного удару змушувалолідерів обох країн надзвичайно стримано і відповідально підходити до прийняттярішень в кризових ситуаціях, що дозволило уникнути збройного конфлікту міжСРСР і США.
Розпад Радянського Союзу тазакінчення холодної війни спричинили за собою радикальні зміни. По-перше, ввідносинах між США і Росією, спадкоємицею СРСР, зникла конфронтаційність.По-друге, самоліквідувалася біполярна модель світоустрою, що мала місцепісля Другої світової війни.
У результаті розпаду СРСРпід контролем російського уряду залишилася приблизно половина населенняколишнього Радянського Союзу і дещо більша частина його економічного потенціалу.Це не могло не вплинути на міжнародний авторитет Кремля, а саме - завдало ударуза його військової потужності і позбавило колишнього впливу на світовій арені. Між США та Росієювстановилося тісне співробітництво в галузі ядерної безпеки, проте виниклиглибокі розбіжності з таких ключових питань, як розширення НАТО на Схід,політика на пострадянському просторі, врегулювання боснійського і косовськогоконфліктів та ін Всупереч очікуванням, повністю зжити стереотипи холодної війни невдалося. Більш того, на старі невирішені проблеми нашарувалися нові. І якщо післярозпаду СРСР ще жевріла надія на те, що Росія і США В«швидко перейдуть до союзницькихвідносинам В»[2], то вже до кінця 90-х рр.. процьому не було й мови. Понад те, в російсько-американських відносинах стали зновуз'являтися тертя, щоправда, не настільки критичні, як у часи холодної війни.
Поряд з вирішенням цілогокомплексу внутрішніх політичних та економічних проблем, становленняросійського держави вимагало переосмислення ролі та місця самої Росії в новійсистемі міжнародних відносин. Також важливо було розробити стратегію забезпеченнябезпеки країни, визначити її національні інтереси з метою підтримуватиздатність по їх ефективному захисту. При цьому необхідно було враховувати якреальні можливості, так і ті несприятливі для Росії геополітичні тагеостратегічні зміни, які відбулися в останнє десятиліття ХХ ст. післярозпаду біполярної системи міжнародних відносин.
Основна роль у забезпеченнібезпеки Росії в ситуації, коли звичайні збройні сили знаходяться в глибокійкризі, надається стратегічним ядерним силам. Ядерна зброя покликанезабезпечувати не тільки її суверенітет і територіальну цілісність, але ізапобігання зовнішньої агресії. У цьому полягала основне зміст ядерноїстратегії РФ.
Розпад СРСР призвів до кризине тільки економіку і політику Росії, але і негативно відбився на російськомуядерному арсеналі, втім, завдяки потенціалу, що залишився з радянськихчасів, Росія не відчувала в 90-і рр.. особливих труднощів з підтриманням стратегічногоядерного паритету зі США. Загальне скорочення російської потужності мало торкнулося сферустратегічних ядерних озброєнь. Росія як і раніше залишалася наддержавою,а глобальна структура ядерних відносин, незважаючи на істотні зміни в балансісил, зберігала свою біполярність.
Втім, економічна неспроможністьРосії і жорсткий дефіцит ресурс...
