Зміст
Введення
1. Структура управління Збройнимисилами в період з 1917-1985рр.
2. Коротка характеристика Збройнихсил з 1917-1985рр.
Висновок
Бібліографічний список
ВСТУП
Одне з головних завданьтеперішнього часу - реформування Збройних сил. Все таки основний періодстановлення Збройних сил нашої країни починається з 1917 року і закінчуєтьсяперіодом початку формування демократичного суспільства до 1985р. У цей періодсформувалося чітка система управління збройними силами країни. Особливуувагу варто приділити періоду Великої вітчизняної війни з 1941-1945рр.,коли тактика війни неодноразової мало своє перетворення, адже на поляхбитви приймалися самі неоднозначні рішення, які призводили до успішнимперемогам.
Тема даної роботиє актуальною, по кілька причин:
перше, армія єчастиною держави, що забезпечує його недоторканність і в цілому цілісність.Без якісного оснащення Збройних сил країни, завдання вирішення поставленоїабо існуючої проблеми вирішити складно або навіть неможливо, так як системауправління Збройними силами дуже слабка.
друге, наша країна вперіод з 1917р. по 1985 р. пережила період досить корінних змін у багатьохсферах життєдіяльності: економічної, соціально-політичної, духовної.Необхідно вивчити історичний досвід минулого часу збройних сил країни йпісля цього зробити відповідні і належні висновки.
третє, давноназріла необхідність оцінити діяльність збройних сил по збереженнюбоєздатності Російської армії, об'єктивно і неупереджено, в першу чергу, наоснові документів, що відображають дану проблему. Саме армія забезпечила перемогуреволюції 1917 року і у Великій вітчизняній війні 1941 - 1945рр., стала важливоюсилою, тому до теперішнього часу викликає інтерес і політологів.
1. Структура управління Збройними силами в періодз 1917-1985рр.
Вітчизняна історіязбройних сил країни включає в себе наступний період з 1917 року по 1921 рікі з 1921 року по 1985 рік.
Перший історичнийетап позначений наполегливим інтересом до тільки що минулим подіям в умовахтворчої свободи.
Відзначається невмілаполітика військового і морського міністра А.І. Гучкова в період 1917 року.Показовими події на фронті в 1917 р. Обгрунтовуються причини поділ ірозмежування в армії між керівним складом армії і солдатською масою, вЗокрема, наголошується, що у свідомості солдатів офіцерство асоціювалося зістарим режимним порядкам, встановленими в царській армії.
Виробилися штампирадянської історії, за якими до прикладу Л.Г. Корнілов поставлений контрреволюціонером.
Особливістюісторіографії 20-х - першої половини 30-х рр.. є чітко намітиласятенденція до більш грунтовному вивченню конкретно-історичної сторониреволюційних подій в армії, як необхідної основи для більш глибокихузагальнень. Революційний рух в армії розглядається істориками якнаростання класової боротьби в країні.
Дана обставина визначилоістотний момент на тематику військового озброєння та збройної системикраїни. Поняття офіцер було віднесено до нікому глузду і не визначеному поняттю,а в новому лексиконі при згадці до нього міцно приліпилося негативнезначення. Довгий час багато елементів, системи та аспекти формуванняофіцерського корпусу, на підставі поглядів ідеології, не могли статисамостійними об'єктами багатьох досліджень.
Проблема управліннясистемою збройними силами країни визначило вираження у ряді наукових працьз різних аспектів історії озброєння, виконаних в жорсткій системікоординат методології часу культу особи І.В. Сталіна, все більшенабирав силу.
Другий історичнийетап відноситься до періоду другої половини 1930-х років по першу половину 1950-хгг.).
Розвиток збройнихсил країни в другій половині 30-х років припинилося, можливо це викликаноякимись політичними подіями в цей час, можливо складними економічнимиподіями країни. Під час тридцятих років досить складною була системауправління збройними силами країни, армія була слабка, системи і структуриорганізації збройних сил практично не існувало.
З другої половини 30-хрр.. вивчення теми збройних сил було призупинено. Розпочаті репресіїбезпосередньо торкнулися збройні сили, тому обговорення таких проблем булонебезпечним заняттям. У передвоєнні, в роки Великої Вітчизняної війни таперші повоєнні роки становище дещо змінилося, причому в кращусторону.
Тут можна провестипевну аналогію до Великої Вітчизняної війни і після неї. До 1941 року системауправління збройними силами країни була складною, практично можна сказати,що системи не існувало, армія була слабка. Чіткого керівництва і структурукерівництва не було, після 1945 року, а зокрема після 2 вересня 1945з'явилася чітка та організована організаційна структура управлінняЗбройними силами країни, з'явилася міцна і сильна армія, з'явиласясистема озброєння та переозброєння країни. Керівництво Збройними силамикраїни звертається до історії військового озброєння, при цьому визначаючи героїчниймоменти російського народу і керівного складу. В армії відновлюютьсяколишні військові звання і носіння погонів, що піднімало в громадському думокпрестиж офіцера взагалі і ставило питання про використання багатющого військовогодосвіду колишніх епох.
Красномовно пронеобхідності вирішення загострилися кадрових проблем у роки ВеликоїВітчизняної війни, зміну ставлення політичного керівництва країни додеяким традиціям і досвіду комплектування та підготовки корпусу офіцерівРосійської армії. У прямій постановці стали розглядатися проблеми, пов'язані зпроцесом будівництва Збройних сил Росії.
Третій історичнийетап становлення системи управління збройних сил країни був період, другаполовина 1950-х-1985 рр..
У другій половині 50-х- Першій половині 60-х рр.. на історію проблеми збройної системи впливав курсКомуністичної партії на подолання наслідків культу особи І.В.Сталіна.
У другій половині 50-хрр.. політології присвятили свою діяльність вивченню Збройних сил даногочасу. Визначається одна з важливих функцій солдатських комітетів (структурначастина Збройних сил країни) - обмеження влади керівного складу і,фактично, зрівняння в правах солдата і офіцера. У солдатські комітетиприймалися тільки офіцери, які ставилися до революційних перетвореньнеоднозначно.
До кінця 80-х рр..комплектація і інтерес в управлінні Збройними силами помітно зросло. Визначеноважливі напрямки вивчення проблеми на сучасному рівні. Зачіпаютьсяпитання про склад російського офіцерського корпусу, і про тактику вищого командногоскладу, керівного ланки Збройних сил країни, а також про порядоккомплектування офіцерського складу, діяльності політичних партій позалучення на свій бік офіцерів діючої армії і тилових гарнізонів.
У другій половині1980-х р. в умовах поглиблення соціально-політичної кризи в країні, нахвилі В«перебудовиВ», оголошених М.С. Горбачовим, з'явилася можливістьзруйнувати погляди на систему збройних сил. Намітилися тенденції щододо різними оцінками минулого.
В цілому необхідновідзначити, що безпосереднє керівництво будівництвом Збройних сил СРСР,їх життям і бойовою діяльністю здійснювали органи військового управління.
У систему органіввійськового управління входили:
- органи управління САі Військово-морський флот Радянського Союзу, об'єднуються Міністерством оборониСРСР, на чолі якого стояв Міністр оборони СРСР;
- органи управлінняприкордонними військами, підлеглі Комітету державної безпеки СРСР,на чолі якого стояв Голова Комітету державної безпекиРадянського Союзу;
- органи управліннявнутрішніми військами, підпорядковані Міністерству внутрішніх справ СРСР, на чолі якогостояв Міністр внутрішніх справ СРСР.
За характеромвиконуваних завдань і обсягом компетенції в системі ОВУ розрізнялися:
Центральні органиуправління внутрішніми військами.
Органи військовогоуправління військових округів флотів.
Органи військов...
