З овершенствованіеуправління військовим вузівською освітою в Росії
Детальніше зупинимося надослідженні стану вищої військової освіти в нашій країні. Воно в силуспецифіки військових відносин має певні відмінності від загальногромадянськоговищої освіти.
Значне місце всистемі вищої освіти Росії займають військові навчальні заклади вищогопрофесійної освіти. У вузах Міністерства оборони, Міністерствавнутрішніх справ, Прикордонної служби та інших силових відомств уважно стежатьза станом законодавчої бази яка регулює питання вищої освіти вРосії. Так, зокрема, вивчений проект Національної доктрини розвитку освітив Російській Федерації. На основі виступів представників силових відомствможна стверджувати, що даний документ знайшов підтримку у В«силовиківВ». В«Миповністю підтримуємо цей документ, оскільки він виходить з пріоритетностіосвіти в державній політиці, і вважаємо, що він може бути прийнятий заоснову при остаточній його відпрацювання.
Разом з тим, в проектіДоктрини питання розвитку освіти недостатньо ув'язані з завданнямизабезпечення безпеки Росії В». [1] У сучасних умовахнаціональна безпека у вирішальній мірі визначається інтелектуальнимпотенціалом країни, який, у свою чергу, повністю залежить від станувітчизняної системи освіти. Тому автор вважає, що існує гостранеобхідність внести в проект Доктрини освіти пропозиції, пов'язані ззавданнями забезпечення національної безпеки.
Далі, говорячи про завданнядержави у сфері виховання молодого покоління, не можна обійти мовчаннямнеобхідність виховання молоді в дусі патріотизму. Патріотичне вихованняє одним з найважливіших і разом з тим одним з найбільш запущених вНині напрямків виховної роботи.
Визначаючи завданнядержави у сфері освіти представляється необхідним доповнити, до всьогоіншого, завдання з розвитку системи професійної орієнтації молоді,підвищенню престижності професій, безпосередньо пов'язаних з розвитком науки,техніки і високих технологій.
У забезпеченнінаціональної безпеки країни особлива роль належить офіцерам армії іфлоту, підготовку яких здійснюють військові навчальні заклади вищогопрофесійної освіти. В даний час паралельно з реформуваннямЗбройних Сил розгорнута велика робота по перетворенню системи підготовкивійськових кадрів.
Програма підготовкисхвалена Державною комісією Російської федерації по військовомубудівництву. Головна мета перетворення полягає в тому, щоб привестизміст і якість підготовки офіцерів у відповідність з вимогамичасу, забезпечити гарантоване і стійке комплектування Збройних Силкваліфікованими військовими кадрами. Система військової освіти повинна статидостатньо гнучкою і ефективною, відповідати не тільки потребам і завданнямсучасної військової організації, але й реальним економічним можливостямдержави.
Першим важливим крокомреформи стала оптимізація мережі, ємності й організаційно-штатної структуривійськово-навчальних закладів.
Нормативно-правовийосновою регулюючої загальні питання організації управління військових вузівє Закон Російської Федерації В«Про освітуВ», а так само Типовеположення про військовий освітній установі вищої професійної освіти,в якому закріплені основні процедури формування органів управління,розмежування компетенції між управлінськими структурами та інші питання.Сюди ж слід віднести Загальновоїнська статути Збройних сил РосійськоїФедерації і статути вищих військово-навчальних закладів.
На сьогоднішній день можнавиділити 4 новації, які принципово відрізняють сучасні органиуправління вузів від колишніх і свідчать про посилення автономії всіхдержавних вузів:
1. Управління вузом у відповідності з новою редакцією Закону будується напоєднанні принципів єдиноначальності і колегіальності (ст. 12). [2]Формою самоврядування є вчена рада вузу, ректор здійснюєбезпосереднє управління.
2. Порядок виборівВченої ради, в тому числі квота по категорії працівників і що навчаються,встановлюється самим вузом (п.21 Типового положення про військовеосвітній установі вищої професійної освіти). Підуникнути повторення помилок управління трудовим колективом вузи намагаються навиборній основі включити до складу ради осіб, причетних до управління за посадою: Проректорів, деканів, нач.кафедрамі, керівників інших структурних підрозділів.
3. Вперше термінповноважень Вченої ради та ректора не встановлений, але визначається статутомвузу. Типове положення лише встановлює граничний термін для Вченої радивузу - 5 років.
4. Порядок заняттяпосади ректора став багатоваріантним, причому вирішальне слово за вузом, щозакріплюється в статуті (ст.35 Закону, п.59 Типового положення про вуз). Він можебути обраний колективом при попередньому погодженні кандидатури ззасновником або без такого, з наступним затвердженням засновника (або без затвердження)або найнятий засновником (цей варіант, в принципі, також передбачає спочаткуініціативу вузу, а потім вже контракт). Призначення ректора не допускається. Аналогічнасхема встановлена ​​для заняття вакантної посади керівника установидодаткової професійної освіти (підвищення кваліфікації) фахівців.Конкретизуючи порядок в статуті, вузи в основному віддають перевагу виборностіректора. У разі ж закінчення терміну повноважень працюючого ректора в статутіповинен бути закладений інший механізм: наприклад, звіт ректора і подальше голосуванняВченої ради; якщо звіт прийнято, ректор продовжує роботу, якщо ні - він звільняєзайману посаду і вона оголошується вакантною. Також вперше передбачаєтьсяатестація ректора.
Інакше справа йде ввійськових вузах. Особливий правовий статус і специфіка завдань, що стоять передвійськово-навчальними закладами, а так само необхідність обов'язкового проходженняпринципам єдиноначальності і субординації не дозволяють зробити посаду ректора(Начальника) вищого військово-навчального закладу виборною. Так зі змісту п.19 Типового положення про військовий освітньомуустанові вищої професійної освіти випливає, що безпосереднєуправління діяльністю вищого військово-навчального закладу здійснює йогоначальник. Він призначається на посаду в порядку, встановленомузаконодавством Російської Федерації, нормативно-правовими актамифедерального органу, і є прямим начальником для військовослужбовців та осібцивільного персоналу вищого військово-навчального закладу. В якостіпідтвердження вищевказаного можна привести положення статуту московськоговійськового інституту Федеральної прикордонної служби Російської Федерації, в п.4.1 якого прописано: В«Керівництво діяльністю інституту забезпечуєначальник інституту, який призначається указом Президента Російської Федерації зподанням директора Федеральної прикордонної служби Російської Федерації В». [3]
Кількістьвійськово-навчальних закладів, наприклад, в системі Міністерстві оборони скорочено вМинулого року майже в два рази. Таким чином, на сьогоднішній день євсього 55 військово-навчальних закладів, в т.ч. 8 академій, 11 університетів і 36військових інститутів; для порівняння, в 2000 році на території РосійськоїФедерації працювало 1260 цивільних вищих навчальних закладів, у тому числі: 562державних вищих навчальних заклади федерального підпорядкування, 36державних вищих навчальних закладів підпорядкування суб'єктів РосійськоїФедерації, 662 недержавних ВНЗ, що мають ліцензію на право веденняосвітньої діяльності, з яких 203 мають державнуакредитацію.
Додатковіможливості для реалізації права громадян на освіту забезпечуються наявністю1636 філій вищих навчальних закладів, з яких 1013 - державних імуніципальних вузів, так само створено 169 філій підвідомчихМіносвіти Росії вищих навчальних закладів. Рівні освіти і термінинавчання приведені відповідно до загальнодержавної структуроюпрофесійної освіти.
Основу офіцерськогокорпусу становили й надалі будуть складати офіцери - дипломованіфахівці з вищою професійною освітою. Передбачається такожрозширити підготовку військових кадрів з середньою професійною освітою.
