КУРСОВАРОБОТА
за курсом«³йськова справаВ»
по темі:В«Особливості використання духовного потенціалу релігії у вихованнівійськовослужбовців Збройних сил Російської Федерації В»
ЗМІСТ
Введення
1.Сутність ізміст виховання військовослужбовців. Використання релігії у вихованнівійськовослужбовців
2.Проблемивикористання духовного потенціалу релігії у вирішенні завдань виховноїроботи.
Висновок
Список літератури
Додатка
ВСТУП
Вплив релігії на військову організаціюсуспільства цілком закономірно. Вона зачіпає головним чином сферу духовноїжиття військових колективів, в яких на етапі реформування Збройних Силвиникла гостра необхідність віднайдення нових джерел формування у воїнівморальних мотивів військової служби.
Отже, в сучасних умовахпроблема взаємин армії і релігії, використання духовного потенціалурелігії в цілях поліпшення морально-психологічного клімату у військовихколективах стає актуальною. Вимагає всебічного вивчення, глибокогоосмислення та історичний досвід співробітництво Збройних Сил Росії зрелігійними організаціями. Незважаючи на різну, найчастіше невисокий ступіньвираженості релігійних почуттів, поверхневе знання основ віровчення і низькукультову активність, багато військовослужбовців відносять себе до числа віруючих. Іцю обставину необхідно враховувати при організації та проведенні суспільно-державноїпідготовки інформуванні у військових колективах.
Актуальність темикурсової роботи випливає, з одного боку, з необхідності реалізації праввійськовослужбовців на свободу совісті та віросповідання в рамках, передбаченихзаконом. З іншого - з можливості і доцільності використання духовногопотенціалу релігії в інтересах завдань, що вирішуються військами і силами флоту.
Мета дослідженняобумовлюється актуальністю даної проблеми, і полягає у всебічномуаналізі духовного потенціалу релігії в рамках виховної роботи.
Завдання, розв'язуванідослідженням - визначення місця і ролі заходів, пов'язаних з реалізацієюдуховного потенціалу релігії; визначення впливу релігії як на окремихвійськовослужбовців, на військові колективи, так і на Збройні Сили та країну,вцілому.
Об'єктом дослідженняє релігія в рамках виховної роботи.
Предметом дослідженняє її духовний потенціал у вирішенні завдань виховної роботи.
1.Сутність і зміст виховання військовослужбовців. Використання релігії ввихованні військовослужбовців
Виховання військовослужбовціввідіграє визначальну роль у забезпеченні їхньої самовідданої і компетентноговиконання священного обов'язку перед Батьківщиною. Воно цілком обгрунтовано і закономірновважається пріоритетним напрямком службової діяльності кожного безвиключення командира (начальника).
Тому готовність іпідготовленість офіцера організувати і проводити роботу в підрозділі ввідповідно до загальних цілей виховання служать визначальними факторами ввирішенні завдань виховної роботи.
Вітчизнянаісторія вчить: коли Збройні Сили мають ідейну єдність, вони здатнічинити опір самому грізному і сильному противнику і перемогти його.Збройні Сили у взаємодії з релігійними організаціями володіютьпевним потенціалом духовного впливу на особовий склад.
Вихованнярозглядається по-різному. Перш за все, під вихованням розуміють соціальнеявище, пов'язане з передачею від покоління до покоління всієї накопиченоїлюдської культури, досягнень в духовній і матеріальній сферах, яксоціалізацію, входження людини в життя. Ця передача може здійснюватисярізними шляхами, в тому числі стихійно, крім бажань вихователів івихованців. У тих же випадках, коли передача накопиченого досвідуздійснюється спеціально, навмисно, цілеспрямовано, а не стихійно, цейпроцес стає педагогічним та є об'єктом і предметомпедагогічної науки, одного з її розділів - теорії виховання.
Втрадиційної загальної та військової педагогіки, як правило, під вихованням прийняторозуміти цілеспрямований вплив вихователів на вихованців з метоюформування і розвитку у них необхідних якостей . У своїх основнихознаках таке розуміння є вірним тому, що відображає найбільшсуттєві зв'язки і відносини цього процесу. Мова йде про цілеспрямованепідході до виховання, про те, що в ньому має місце вплив вихователів навихованців. Його мета полягає в тому, щоб через цілеспрямований впливсформувати і розвинути у людини якості, необхідні йому для життя, а увоїнів - ще й морально-бойові якості, необхідні для виконання військовогоборгу.
Разомз тим таке розуміння виховання все ж не в повній мірі відображає його сутністьяк педагогічного процесу, не повністю відповідає потребам практики, ефективноїорганізації та здійснення виховної роботи в сучасних умовах.
перше,в умовах гуманізації та демократизації суспільного і армійського життя термін"Вплив" обмежує сферу і способи впливу і взаємодіїміж вихователями і вихованцями. У практиці склалося так, що підвпливом, як правило, розуміється покарання, примус, тиск і іншіподібного роду кошти. При цьому недооцінюється позиція самого вихованця,його активна діяльна сторона по самовихованню та самовдосконаленню, вяких він зацікавлений не в меншій мірі, ніж вихователі.
друге,в теорії і практиці виховання історично склалося так, що виховання віснуючому розумінні зводилося головним чином до роботи зі школярами, підлітками,дітьми в спеціальних навчально-виховних установах: дитячих яслах, садках,школах і (якоюсь мірою) у Збройних Силах. Вихователями виступалипрофесійно-педагогічно підготовлені фахівці: вчителі, педагоги,офіцери. Разом з тим в сучасних умовах, коли саме життя сталапедагогічно насиченим і суттєво впливає на формування людини вякому віці, потужним став вплив засобів масової інформації та технічнихзасобів, літератури і мистецтва, неформального спілкування і т.п., розраховувати нате, що тільки фахівці-вихователі в навчально-виховних закладахсформують повноцінної людини, не доводиться. Вихованням як керованим,цілеспрямованим процесом повинні займатися, перш за все, держава,суспільство, їх інститути та установи, а також всі ті, хто керує людьми,працює з ними.
Практикапідтвердила правильність більш широкого підходу до розуміння виховання.Сучасна педагогічна практика також дає підстави визначитивиховання як цілеспрямовану діяльність суспільства, держави, їхінститутів і установ, а також вихователів по формуванню та розвиткуособистості військовослужбовця, спонуканню її до самовдосконалення відповіднодо вимог часу і життя, рівня розвитку військової справи.
Цевизначення (без претензій на повноту і закінченість) істотно відрізняється відтрадиційного і дозволяє по-новому підійти до організації виховної роботив армії і на флоті в цілому і в будь-якому конкретному військовому колективі взокрема. Основні відмінності в розумінні "виховання" при цьомузводяться до наступного.
Вихованняза змістом, формами та методами носить яскраво виражений ідеологічний характер.
Ідеологія,спирається на державні інтереси, військово-патріотичні традиції, століттямиперевірені на Русі релігійні ідеали, національну психологію і культуру,історичний досвід Збройних Сил, може стати державно-патріотичної доктриноюнової системи виховання військовослужбовців. Через систему життєво важливих ідей,потреб та інтересів народу (нації) вона виражає духовні цінностівійськовослужбовців і є духовно-моральною основою військово-патріотичноговиховання не тільки особового складу частин і з'єднань, але і громадянськогонаселення, особливо молоді.
Релігійні об'єднання вОстанніми роками все частіше виступають як суб'єкт виховання військовослужбовців, щопояснюється зростанням в суспільстві інтересу до релігії, посиленням її впливу намасову свідомість людей.
Слід визнати, щорелігія впливає, перш за все, на духовний світ віруючих військовослужбовців, їхморальні орієнтації і життєві установки, ...
