Проблемаядерного стримування
План
1. Введення.
2. Здатністьядерного стримування Росії.
3. Історіяпроблеми ядерного стримування.
4. Поняттястримування.
5. СистемаПРО.
6. Військоваі морська доктрина РФ.
7. Висновок.
Навряд чи треба нагадувати, що Росія сьогодні опинилася в складномугеополітичному становищі за відсутності політичної єдності в суспільстві,слабкій економіці. У цих умовах найважливіше значення у справі забезпечення військовоїбезпеки Росії грають стратегічні ядерні сили (СЯС), основу якихскладають РВСН - єдиний поки що зберігся, на мою думку, реальнийінструмент стримування більшості потенційних зовнішніх загроз.
Тому виправдано і надалі мати достатній ядернийпотенціал, здатний забезпечувати стримування від розв'язання агресії протиРосії та здійснення військово-політичного тиску на нашу країну. Цедосягається наявністю можливостей російських СЯС нанести агресору у відповідномуударі неприйнятний для нього шкоди.
При цьому стратегічні ядерні можливості сторін повиннігрунтуватися на оцінці реальних можливостей інших ядерних держав, а не надекларованих намірів. Тому виправдано і надалі мати достатній ядернийпотенціал, здатний забезпечувати стримування від розв'язання агресії протиРосії та здійснення військово-політичного тиску на нашу країну.
Це досягається наявністю можливостей російських СЯСнанести агресору в відповідному ударі неприйнятний для нього шкоди. При цьомустратегічні ядерні можливості сторін повинні грунтуватися на оцінціреальних можливостей інших ядерних держав, а не на декларованих намірів.
Поки ми ще маємо реальну силу для того, щобздійснювати стратегічне стримування. Проте не можна не враховувати того, щопри нинішньому рівні бюджетного фінансування всі три компоненти, складовіСЯС Росії, з кожним роком будуть все більше схильні почалася деградації іцілком можуть без прийняття відповідних заходів втратити здатність виконуватисвоє основне завдання - здійснювати ядерне стримування.
У цьому випадку у світі може залишитися одна ядернанаддержава, що здійснює диктат у відповідності зі своїми національнимиінтересами і застосовує силу на свій розсуд у будь-якій точці земної кулі.
Тому подальший розвиток російських СЯС і всескорочення стратегічних озброєнь в рамках вже укладених і майбутніхдоговорів щодо СНО слід проводити дуже обачно, не допускаючи скороченнясвоїх СЯС до рівня, при якому здійснення ядерного стримування станенеможливим.
На найближчі 15-20 років Росія збереже можливість ядерногостримування. Таку думку, як передає кореспондент РІА "Новости",висловив в понеділок на прес-конференції директор Центру з вивчення проблемроззброєння, енергетики та екології при Московському фізико-технічному інститутіАнатолій Дьяков.
Зниження числа боєголовок до рівня 1500, що вОстаннім часом пропонує Росія, більш ніж достатньо, підкреслив він. Прицьому Дьяков нагадав, що, за американськими оцінками, потрапляння навіть однієїядерної боєголовки на територію США завдасть непоправної шкоди.
Ядерне стримування, на думкуДьякова, залишається реальним фактором у відносинах між Росією і США.Сучасну задачу експерт бачить у трансформації цього фактора і створенніумов для того, щоб воно не виходило на перший план відносин двох країн.
Для досягнення цієї мети, на думкуросійського експерта, необхідно знизити кількість боєголовок наприклад дорівня 1,5 тис, досягти домовленості про зниження рівня боєготовностіядерних сил і впровадити заходи транспарентності в процес знищення боєголовок.
Росія, вважає експерт, була бготова обговорювати США і проблеми тактичної ядерної зброї за умовиготовності США розпочати виведення своїх тактичних ядерних засобів з Європи.Ці озброєння з точки зору безпеки Росії мають стратегічнийхарактер, підкреслив Дьяков.
Основоположним принципом при розробці планівзабезпечення національної безпеки як і раніше повинна залишатися оцінкареальних можливостей, а не декларованих намірів. Найбільш надійним способомзабезпечення безпеки всіх сторін є підхід, в основу якогоспочатку закладений баланс інтересів сторін, підкреслює Анатолій Дьяков.
ПРОБЛЕМА ядерного стримуванняіснує стільки ж часу, скільки саме вітчизняне ядерну зброю (ЯО).Причому стримуючі якості нашого ЯО постійно зростали, і до кінцявісімдесятих років ймовірність глобального конфлікту була зникаюче малою - втому числі і за рахунок масування ЯВ СРСР і США.
Чи можна забезпечити ефективне стримуванняпри різкому зниженні кількості ЯО у Росії та наявності національної ПРО США,ефективність якої зростає при зниженні кількості ЯО в іншої сторони?Які найбільш загальні, системні характеристики й ознаки ефективногостримування? Чи є альтернатива ядерній військово-політичного стримуваннявеликомасштабних конфліктів?
Саме стратегічне ЯО надійновиключає можливість ядерної та неядерної агресії проти Росії. При цьому ЯО -це насамперед засіб запобігання, а не ведення війни (у чому,власне, і полягають функції стримування). Однак ядерне стримуваннязабезпечується лише за певних умов і підходах.
Вже в період атомної монополії СШАстримуючу роль грав чинник невизначеності результату атомного бомбардуванняСРСР, бо не можна було гарантувати надійне виконання бойового завдання ів силу ймовірних технічних збоїв, і за рахунок протидії радянських ВПС. Арадянські війська стояли в центрі Європи.
Карибська криза 1962 року впершеповномасштабно демонструє ефект взаємного ядерного стримування. Засвідченням Роберта Макнамари, незважаючи на перевагу 17:1 (5 тис. боєголовокСША проти 300 у Радянського Союзу), Сполучені Штати не вважали, щорозташовують здатністю нанести успішний "перший удар".
Тобто вже тоді можна було зрозуміти:для ефективного ядерного стримування США достатньо забезпечити їх переконаністьв тому, що при будь-яких - навіть найбільш сприятливих для США - сценаріяхгіпотетичного ядерного конфлікту ми зможемо завдати удар по територіїСША хоча б одиничними зарядами.
Надалі нарощування ЯО СРСРзнецінює ідеї широкомасштабної ПРО і призводить до підписання МосковськогоДоговору по ПРО 1972 року. Однак з початку 90-х років в Росії наростаютькризові тенденції в ядерній збройової сфері, і до кінця 90-х років ситуаціязмінюється убік, вигідну лише США. Починається "вимирання" нашихстратегічних ядерних сил (СЯС), і паралельно інтенсифікуються роботи понаціональної ПРО США.
Така коротка динаміка ядерноївійськово-політичної ситуації. У момент найвищої нашої могутності ядерне стримуванняпридбало фактично стабільний характер, що виключає загрозу розв'язуваннявійни. У наступний період такий стан речей не тільки не збереглося, але,навпаки, знову виникла реальна загроза силового тиску на Росію аж доорганізації зовнішньої агресії проти неї.
Ефективність ядерного стримування(Тотожна глобальної стабільності) - аж ніяк не академічна проблема. Всфері зовнішньої політики - це збереження миру. У внутрішній - питанняоптимізації оборонних зусиль. На жаль, концептуальна робота з осмисленняпроблем ЯО в СРСР велася недостатньо.
Можна погодитися з констатацієюАндрія Кокошина: "Вітчизняна теорія ядерного стримуваннярозроблялася у нас із значним запізненням по відношенню до розвитку йогоматеріальної основи ". Більш того - за вузько зрозумілим політичним іідеологічних міркувань вважалося недоцільним використовувати самепоняття "стримування".
В результаті ряд базисних тез вжетоді виглядав сумнівно. Зокрема, вважалося за необхідне забезпечититеоретичну можливість знищення до 50 і більше відсотківвійськово-економічного потенціалу (ВЕП) США. Хоча ядерне стримуваннязабезпечувалося при набагато менших рівнях потенційного збитку.
Логічно обгрунтованої ядерноїполітики не змогли забезпечити і Сполучені Штати. У журналі"Шпігель" в серпні 1998 року було опубліковано інтерв'ю колишньогокомандувача стратегічним авіаційни...
