Нові передвоєнні радянські танки
Напівзаходи з модернізації Т-38 не дозволяли радикально вирішитивсі його проблеми, тому 19 грудня 1939 на озброєння РСЧА був прийнятийабсолютно новий легкий танк - Т-40, розроблений під керівництвом Н.А. Астровав кінці 1938 р. Цей танк був плаваючим не тільки за назвою. Він мав соліднийзапас водотоннажності - близько 30% - і вів не відображає щит в носовій частині,суттєво підвищив його мореплавність. Підвіска танка була найбільш передовоюдля того часу - індивідуальної торсіонною, вона дозволила значнополіпшити рухливість машини на пересіченій місцевості. Силова установка буласкомпонована з дешевих і доступних автомобільних агрегатів, що помітноспростило виготовлення танка, знизило його ціну і поліпшило надійність.
До початку Великої Вітчизняної війни завод № 37 встигвипустити 222 таких танка. Дуже важливо, що вдале шасі Т-40 мало соліднийзапас міцності, який дозволив в подальшому побудувати на його базі набагато більшеважкі машини, такі, як танки Т-60, Т-70, Т-80 і самохідки СУ-76. Звичайно,вони втратили колишню здатність плавати, але вона мала куди меншу практичнезначення, ніж набагато збільшені за її рахунок вогнева міць і броньовий захист.
У серпні 1937 р. КБ ХПЗ отримало урядове завданнярозробити нову модель танка. У той час для цього бюро така задача буланепосильною. Це була порівняно невелика конструкторська організація,працювала в глибинці, далеко від провідних центрів радянського танкобудування. Головноюзавданням бюро було конструкторське супроводом випуску танків серії БТ. Харків'янамвдавалося поступове поліпшення первинної моделі Крісті, але зсамостійним творчістю справа йшла набагато гірше. Більшість виконанихними проектів до серійного виробництва довести не вдавалося, адже на ХПЗ гостроне вистачало кваліфікованих фахівців. Організатор і перший керівниктанкобудівної конструкторської групи заводу І.М. Алексєєнко в 1930 р. виїхавпрацювати в Ленінград, де були зосереджені тоді кращі кадри розробниківрадянських танків, але широкої популярності там не здобув, а адже в Харкові вінбув кращим.
Постійна проблема нестачі грамотних і досвідчених інженернихкадрів протягом усього періоду роботи бюро посилювалася діяльністю"Органів". Його працівників час від часу репресували, звинувачуючи їхза прорахунки і упущення у шкідництві, в той час як причиною помилок бувголовним чином банальний брак знань і практичного досвіду. Сумнознаменита кампанія боротьби з "ворогами народу" в 1937 р. не минула іХПЗ. У списки репресованих потрапив сам директор заводу І.П. Бонда-ренко,який був розстріляний. Керівника КБ А.О. Фірсова посадили, а адже він бувтам найбільш досвідченим, освіченим і знаючим інженером.
АБТУ не живило особливих ілюзій на рахунок реальних можливостейбюро харківського заводу і тому прийняло практичні заходи до його зміцнення. Тудибула спрямована велика група випускників Військової академії механізації імоторизації (Ваммен) на чолі з її ад'юнктом військовий інженер 3 рангу А.Я. Дикому. Зцієї групи і виділених у його розпорядження кращих конструкторів заводу Діксформував окреме конструкторське бюро - ОКБ - і очолив розробкутехнічного проекту нового танка, який отримав позначення БТ-20. Робота бувзакінчена до середини березня 1938 із запізненням на півтора місяця. Заанонімному доносу Дік був арештований, звинувачений у зриві термінів урядовогозавдання, невиконанні його пунктів і т.п. і засуджений до 20 років таборів, а йогобюро розформували.
Але урядове завдання ніхто не відміняв, і подальшуроботу над ним поклали на М.І. Кошкіна, який організував для цього новеспеціальне конструкторське бюро, яке отримало позначення КБ-24. Сам Кошкінбільшу частину свого життя займався партійною роботою. Навіть в Ленінграді в КБзаводу ім. СМ. Кірова він був секретарем партбюро і заміщав його керівникаГінзбурга тільки протягом короткого часу, коли того відсторонили відпосади. За плечима у нього не було жодного успішного самостійногопроекту. У Харків Кошкіна спочатку перекинули на заміну арештованогосекретаря парткому місцевого КБ. Але до часу його приїзду керівник КБФірсов теж був заарештований, і Кошкіна призначили на його місце.
Ставши відповідальним за виконання найважливішогоурядового завдання, Кошкін потрапив в незавидну ситуацію: поряд з колісно-гусеничнимБТ-20, який перейменували в А-20, йому доручили в короткі терміни розробитиі його чисто гусеничний варіант А-20Г. Головною заслугою Кошкіна було те, що вінуспішно захищав своїх людей від необгрунтованих репресій. Йому навіть вдалосядомогтися звільнення деяких заарештованих. Це дуже допомогло справі, адженових фахівців йому ніхто не дав.
Кошкін виявився непоганим організатором і зумів налагодитиударну роботу свого бюро, використовуючи всі методи - і батога, і пряника. І роботапішла. По ходу справи назву А-20Г змінилося на А-32, а потім воно перетворилосяв Т-32. Гусеничний варіант танка, на відміну від колісно-гусеничного, маввеликі резерви збільшення ваги, які дозволили виконати вимогивійськових і довести товщину його бронювання до 30 мм, озброївши машину довгоствольною76-мм гарматою. У той же час можливості для подальшого зростання були ще далеконе вичерпані. Товщина броні колісно-гусеничного А-20 становила лише 25 мм, аозброєний він був гарматою калібром 45 мм. При цьому обмежена несучаздатність його ходової частини вже не дозволяла нарощувати його броню іозброєння. Зрозуміло, чому 19 грудня 1939 на озброєння РСЧА був прийнятийгусеничний Т-32 з посиленим до 45 мм бронюванням. Йому було присвоєно ім'я,стало згодом легендарним, - Т-34.
Провідним інженером по розробці проектів танків А-20 і А-32був А.А. Морозов, людина неабиякого таланту і величезної працездатності. Алетеоретичних знань і практичного досвіду йому тоді сильно не вистачало. Він бувсамоучкою і вищу освіту здобув тільки в 50-і роки. Трагічна доляДіка наочно продемонструвала колективу КБ-24 сумні наслідки зривустроків урядового завдання. У цій нелегкій ситуації у них не було іншоговиходу, крім як максимально використати технічні рішення, закладені іперевірені в танках серії БТ. Д.ля пошуків і відпрацювання принципово новихконструкцій у них просто не вистачало часу. Крім того, недолік знань ідосвіду харків'ян робив це заняття занадто ризикованим.
Не дивно, що головні відмінності Т-34 від БТ-7М полягалив новій формі корпуса й вежі, товщині броні, озброєнні і чисто гусеничномурушій. Передова форма корпусу Т-34 теж була придумана не його творцями.Вона була запозичена у досвідченого зразка танка БТ-ИС, побудованого в 1937 р. підкерівництвом винахідника-самоучки Н.Ф. Циганова. А той, у свою чергу,згідно виданим йому завданням, використовував в якості прототипу корпусфранцузького легкого танка FCM36, який був зварений злистів товщиною до 40 мм, розташованих під великими кутами нахилу.
Більшість основних вузлів і агрегатів "тридцятьчетвірки"являли собою посилені вузли і агрегати її попередника БТ-7М. Двигунбув тим же дизелем В-2, підвіска теж збереглася, тільки на кожній сторонідодався ще один опорний каток. Не змінилася і стара схема трансмісії: вкоробці передач їх перемикання як і раніше здійснювалося архаїчним методомпереміщення шестерень, бортові редуктори все ще були одноступінчатими звеликим передавальним відношенням, а зачеплення ведучого колеса з гусеницею так ізалишилося Гребньова. Гусениця Т-34 перших випусків за зразком БТ булакрупнозвенчатой, без розвинених грунтозацепов, що негативно позначалося найого прохідності.
Родоначальник серії БТ, танк Крісті, був створений ще в 20-тіроки і важив майже в півтора рази менше БТ-7М. Кожне технічне рішеннямає свої межі застосування, та до цих меж впритул підійшли вже наостанніх "бетешках". Т-34 був ще вдвічі важче, томуне дивно, що надійність його трансмісії залишала бажати багато кращого. Цепоглиблювалося і вадами недоведення тоді двигуна В-2. Ще одним великимнедоліком танка стала неприпустима тіснота його башти, адже вона спочаткупроектувал...
