Ленглі
Ленглі - це не просто застиглаархітектура будівель, не тільки мармурові плити вестибюлів і доглянуті галявини іалеї парку. Не одна лише існуюча картинна галерея, в якій колисьзаймуть місце і портрети майбутніх директорів ЦРУ. Це живий організм і цілафілософія поглядів з її розвідувальними доктринами, програмами і планамиокремих операцій; гігантський спрут, який прагне обплутати весь світ своїми довгимищупальцями.
У роки В«холодної війниВ» ЦРУ, з йоговеличезними матеріальними, фінансовими та кадровими ресурсами, збройненовітніми досягненнями науково-технічної думки, використовувалося Вашингтоном вякості основного інструменту проведення підривної роботи проти СРСР.Військово-політичні й розвідувальні доктрини визначали Радянський Союз якголовного противника США.
Розроблялися стратегічніконцепції, готувалися численні розвідувальні операції, - Ленглі в цюпору недарма називали в США і у всьому світі відомством В«холодної війниВ».
Керівники Ленглі із завидноюпостійністю підкреслювали, що радянський фронт являє собою пріоритетненапрямок в діяльності ЦРУ. Одні, визнані В«яструбиВ» Аллен Даллес, РічардХелмс, Вільям Кейсі, не маскували своєї майже патологічної ненависті донашій країні. Інші воліли більш стримані вирази і евфемізми; так,Вільям Уебстер заявив: В«Радянський Союз залишатиметься основним об'єктом нашоїдіяльності по збору розвідувальних відомостей в 90-ті роки. Його військовийпотенціал, його спроби розширити свій вплив у світі і його напористадіяльність в області розвідки створюють загрози для безпеки СполученихШтатів В».
В рамках протистояння двохсуспільно-політичних систем, капіталізму і соціалізму, а також виниклихпісля Другої світової війни військово-політичних союзів, очолюваних США таСРСР, - протистояння, часом брав форми запеклого суперництваза вплив у світі, проходила розвідувально-підривну діяльністьамериканських спецслужб проти Радянського Союзу. США прагнули до військовоговищості, і обидві сторони не відмовлялися від силових підходів до вирішенняпроблем у світовій політиці. Тон задавали американці; вони не приховували, що їхмета - максимально послабити СРСР, підірвати його економічний та обороннийпотенціал, загострити внугріполітіческую обстановку, дискредитуватизбройні сили та органи державної безпеки. Це визначалоконкретні дії американських спецслужб.
В«Наші розвідувальні можливостізалишаються кращими в світі, - заявив Джордж Буш-старший у 1991 році в Ленглі,прибувши туди вже як президент США. - Розвідка необхідна нам длязміцнення і розширення завоювань свободи в боротьбі проти тоталітаризму В».Співробітникам ЦРУ цей евфемізм Буша-батька дуже сподобався, тим більше що вЛенглі, що пережив в кінці вісімдесятих чергову смугу невдач, завждипотребували підтримки вищої влади.
Президент Буш-старший не сказав нічогонового і незвичайного. Драматичні визнання важливості розвідки в умовахприпинення В«холодної війниВ» і мало не для В«виживанняВ» Америки містилися ввиступах самих керівників Ленглі. Всі вони закликали конгрес, який відавбюджетними асигнуваннями на розвідку, не скорочувати видатків на ЦРУ і розвідувальнеспівтовариство в цілому. Джордж Тенет, зокрема, переконував, що ЦРУ В«інакше незможе працювати і почне давати збої В». Капітолій послухав слізним благанням директораЦРУ. Тепер схвалений конгресом бюджет розвідувального співтоваристванаблизився до піку витрат на розвідувальні мети, досягнутому, колигосподарем Ленглі був Вільям Кейсі. Таким чином, починаючи з 1998 року бюджет СШАна розвідку став знову розпухати і досяг астрономічної суми 29-30мільярдів доларів, одна десята частина якої традиційно припадає на ЦРУ, -це не рахуючи секретних статей бюджету і всупереч вимогам лібералів вконгресі, які наполягали на тотальному реформуванні розвідслужби. До речі, БіллКлінтон, в ході кампанії 1996 року знову посадив Вільяма Кейсі в Білий дім, впориві популізму і з урахуванням вимог про перебудову в ЦРУ обіцяв скоротитибюджет спецслужб на 7,5 мільярда доларів протягом п'яти років. Після обрання,В«ЗабувшиВ» про ці обіцянки і поступаючись наполяганням керівництва розвідки, вінвідмовився від своїх зобов'язань.
Тим часом в 90-х роках хмари надЦРУ стали швидко згущуватися, вимоги реформ набували лавиноподібнийхарактер, та й причин і просто приводів для цього вистачало. Про деякі з нихавтор вже згадував.
На одному з перших місць в довгому рядупрогрішень розвідки виявилося драматичне становище в московській резидентуріЦРУ, потерпілої серйозної шкоди від радянських органів державноїбезпеки в самі останні роки існування СРСР. Чим тільки не намагалисяпояснити провали резидентури.
У провину американській розвідці ставилосяпрокол в Індії та Пакистані: ЦРУ не встежити за тим, як у цих двохсоперничающих держав з'явилася ядерна зброя, що перетворило цей регіон внайнебезпечніший вогнище конфлікту. Розвідка не зуміла дізнатися цю таємницю аж до моментупроведення Делі й Ісламабадом ядерних випробувань, хоча Пакистан вважався самимнадійним союзником Вашингтона в Південно-Східній Азії і ЦРУ почувалося тамяк риба у воді. Поставлені перед цим конфліктом, США, незважаючи на всізусилля, не зуміли перешкодити подальшому поширенню зброї масовогознищення серед В«пороговихВ» держав. Тепер Вашингтон опинився перед щебільш грізною небезпекою: ядерна зброя і засоби його доставки до цілей потрапилидо тих сил у Пакистані, які могли солідаризуватися з талібами.
Прикрий сюрприз піднесла ЦРУ одна зкраїн - В«ізгоївВ» - КНДР, - здійснивши запуск балістичних ракет. ЦРУ невиконало завдання Білого дому покінчити з ненависним для США режимом СаддамаХусейна в іншій державі-ізгоя - Іраку. Та й з іншими країнами, якихВашингтон нагородив цією назвою, справа йшла не краще.
Запізніле осуд викликаладіяльність ЦРУ в Індонезії, Лаосі, Конго, Заїрі, Гватемалі та інших країнах.Випливали назовні факти мінної війни ЦРУ проти Нікарагуа, поставок зброї Іранудля боротьби з Іраком, а Багдаду для військових дій проти Тегерана.
У СНБ та й у самому ЦРУ не булизадоволені діями спецслужб, що спробували покарати Судан і Афганістан занадання своєї території особам, який підірвав американське посольство вКенії і Танзанії. Після трагедії 11 вересня 2001 року на ЦРУ обрушився шквалатак за дружбу з тим, кого миттю звинуватили в те, що трапилося. Розвідку засуджували заневдалу полювання на бен Ладена, звинуваченого в організації терактів протидипломатів представництва США в цих країнах і військових об'єктів у Ємені.Зауважимо, що полювання на В«терориста номер одинВ» триває досі іпридбала вражаючий розмах після трагічних подій у Нью-Йорку іВашингтоні у вересні 2001 року. Нам ще доведеться повернутися до бен Ладена,відносини якого з Вашингтоном рясніють масою загадкового.
Потім на ЦРУ обрушилася хвиля критики заскорочення низки закордонних резидентур; не уникли того ж і держдепартамент,Білий дім і самі законодавці - почасти після роз'яснень, що саме зниженнябюджетних видатків на міжнародну діяльність США в 80-90-ті рокипризвело до скорочення дипломатичних і консульських представництв Вашингтонау багатьох державах світу - від Каморскіх островів і Екваторіальної Гвінеї,Афганістану та Естонії до Німеччини, Єгипту, Бразилії, Франції, Польщі та Австрії.Американські посольства в другій половині 90-х років були в 157країнах, що створювало солідну базу для розміщення посольських резидентур іподрезідентур в консульських установах, які існували окремо від посольств.За американським джерелам, в дипломатичних представництвах СполученихШтатів схема розподілу посад зазвичай така: 5-10 відсотків - співробітникидерждепартаменту; 30-35 відсотків займає міністерство оборони; іншеприпадає на інші цивільні відомства. У всіх цих установах і схованірозвідники ЦРУ.
ЦРУ дісталося (і, можливо, не по справі)за те, що воно прогледіли фінансова криза в Південно-Східній Азії, яка потряслаПівденну Корею, Філіппіни, Індонезію і Таїланд і торкнулася Японію. У конгресівиявили...
