Зміст
Введення
1. Авторитет- Визначення
1.1Види авторитету і чим вонихарактеризуються
1.2Основні етапи формування авторитетуофіцера-прикордонника
2. Соціально-психологічніаспекти процесу формування авторитету офіцера-керівника
2.1Якості особистості, що сприяютьформуванню істинного авторитету
2.2Шляхи формування свого авторитетуофіцером у військовому колективі
3. Взаємовідносиниофіцера-керівника і колективу в процесі службово-бойової діяльностіпідрозділи
Висновок
Список літератури
Введення
Вплив авторитету в первинному військовомуколективі на сучасному етапі розвитку суспільства вкрай високо, особливо наетапах організації та становлення військового колективу так якофіцер-керівник володіє дійсним авторитетом може закластифундамент розвитку колективу, який буде виступати надалі як суб'єктвиховання, тобто буде характеризуватися максимальною вимогливістювоїна на тлі вимог всього колективу. Колектив, висуваючи високівимоги до своїх членів, буде здатний до відомого самоврядуванню. (І.І.Рудська)
Різні історичні етапи розвитку суспільства,істотним чином впливали і впливають на формування морально-психологічноїскладової армії і висунутим до неї вимогам.
Так в царській армії вплив авторитетуофіцера-керівника в основному спиралося на віру військовослужбовців в бога, царя іотечество; на жорстокий в більшості своїй тоталітарно-авторитарний ладуправління; в радянській армії на високо-ідейну морально-політичнускладову духовного життя суспільства; в сучасний час вплив авторитету впершу чергу буде безпосередньо спиратися на особистісні якостіофіцера-керівника, його здатності заволодіти В«серцями і душамиВ»підлеглих, вміння поєднувати вимогливість до підлеглих і прояви турботипро них, шанобливого ставлення до військовослужбовців, які сповідують різнірелігії, з різними рівнями розвитку психіки. Вміння гнучко реагувати набудь-яка зміна обстановки.
Метою курсової роботи вважаю розібрати, що жтаке авторитет і з чого він складається, розглянути які бувають видиавторитету і чим вони характеризуються.
Простежити основні етапи формуванняавторитету офіцера-прикордонника. Розглянути соціально-психологічні аспектипроцесу формування авторитету. Розглянути шляхи розвитку офіцером своїхособистих якостей і як наслідок підвищення свого авторитету у військовомуколективі. А також розглянемо вплив авторитету офіцера-прикордонника впроцесі службово-бойової діяльності на зміцнення військового колективу.
Виходячи з вищесказаного, порядок вивченняпитань в курсовій роботі буде наступним:
1. Авторитет- Визначення.
1.1.Види авторитету і чим вонихарактеризуються.
1.2.Основні етапи формування авторитетуофіцера-прикордонника.
2. Соціально-психологічніаспекти процесу формування авторитету офіцера-керівника.
2.1.Якості особистості, що сприяютьформуванню істинного авторитету.
2.2.Шляхи формування свого авторитетуофіцером у військовому колективі.
3. Взаємовідносиниофіцера-керівника і колективу в процесі службово-бойової діяльностіпідрозділи.
У своїй роботі ми будемо спиратися на праці М.В.Фрунзе, А.С. Макаренко, Р.С. Немова, І.І. Рудська та інших авторів.
1. Авторитет у військовому колективі
Авторитет (Лат. autoritas-вплив, влада). Вплив індивіда, засноване на займаномуїм положенні, посади, статус і т.п. Визнання за індивідом права наприйняття рішення в умовах сучасної дійсності. (Психологія: Словник.М.: Политиздат, 1990.С.8)
Авторитет притаманний тільки людині. Не можнаоб'єднувати такі поняття як-лідер, авторитетна людина, керівник. Всівони мають близький, але в теж час різний зміст. Для більш глибокого вивченнятакого явища як авторитет-розглянемо відмінності у визначеннівищеперелічених термінах.
Лідер -член групи, чий авторитет, владу чи повноваження беззастережно визнаютьсяіншими членами малої групи, готовими йти за ним. Лідерство -поведінка лідера в малій групі. Придбання або втрата ним лідерськихповноважень, здійснення ним своїх лідерських функцій. (Немов Р.С. Психологія.Книга 1. Загальні основи психології. М.: Владос, 1999.С.664). Таким чином, якщолідер це конкретний індивід, то лідерство-це його поведінку в групі.
Професор І.І. Рудська дає наступневизначення: В« Авторитет - соціально-психологічне явище,що означає, з одного боку, громадський вплив однієї особистості (групи осіб)на інших людей в силу відповідності її (їх) суб'єктивних якостей об'єктивнимвимогам діяльності, а з іншого боку - добровільне підпорядкування цьомувпливу. Авторитет як психологічне явище виникає і проявляється тільки впроцесі взаємодії і взаємин людей. Він визначається об'єктивними(Соціальними) і суб'єктивними (психологічними) чинниками.
Таким чином, офіцер прибуваючив первинний військовий колектив, як ми розглянули вище, не може володітиавторитетом. Авторитет здобувається з першої хвилини перебування впідрозділі, заробляє його своїми вчинками і справами. Тут головне - ненамагатися заробити уявний, помилковий авторитет.
Керівники у зв'язку з їхавторитетом і стилем керівництва класифікуються:
на істинно авторитетних,поєднують риси єдиноначальності і демократичності;
переважно авторитарних,покладаються на силу влади, наказу;
переважно ліберальних,схильних до переоцінки сил громадськості, що проявляють деяку боязкість уприйнятті рішень;
псевдоавторітетних, що стали нашлях завоювання помилкового авторитету.
В історії чимало прикладіввпливу авторитету офіцера на колектив, колективна думка, на суспільство вцілому.
Так сучасна педагогічнавійськова наука спирається на праці і досвід таких авторитетних полководців іфлотоводців як: Петро 1, П.А. Румянцев, А.В. Суворов, Ф.Ф. Ушаков, М.І.Кутузов, П.С. Нахімов, С.О. Макаров, М.В. Фрунзе, М.Н. Тухачевський, Г.К. Жуковта ін
У теж час, кожен з нихзавжди спирався на авторитет офіцера в первинному військовому колективі. У своїхпрацях про військове навчанні та вихованні вони завжди звертали увагу наособистісні якості молодших командирів, на їх відношення до солдата. Ось деяківитяги з їхніх праць. Офіцерам і унтер-офіцерам рекомендувалося при здійсненнісолдатами проступків впливати на них передусім В«добрим доглядом,радами і умовлянь В»і лише злісних порушниківВ« приборкувати покараннями В». А.В.Суворов у В«Полковий установаВ» підкреслював, що командир роти, борючись зпороками підлеглого, повинен намагатися В«оного умовляннями, потім помірнимипокараннями від того відвертати. Помірне військове покарання, змішання з ясним ікоротким тлумаченням похибки, більш чіпатиме честолюбного солдата, ніжжорстокість, яка призводить оного у відчай В». Прогресивна військова педагогікавчила офіцерів бути вимогливими, помірно суворою, чуйними і турботливиминачальниками, не допускати в поводженні з підлеглими жорстокості і дріб'язковихпричіпок. А.В. Суворов підкреслював, що В«при строгості непотрібна милість, інакшестрогість тиранство. Я суворий в утриманні здоров'я [солдатів], істинного мистецтваблагонравія; мила солдатська суворість, а за сим загальне братство. І в меністрогість по примхам була б тиранства В».
У В«Повчанні панампіхотним офіцерам в день битви В»(1812 р.) підкреслювалося, що солдатиніколи не ображаються на строгість начальника, якщо вона справедлива. Самийстрогий офіцер, якщо він справедливий, уважний до підлеглих, В«може легкозаслужити поважний для військової людини назву одного солдат В». Своюлюбов до солдатам і матросам прогресивні полководці, флотоводці і офіцеривиявляли в батьківською турботі про задоволення їх потреб і запитів. Вони постійнодбали про харчуванні, одязі і взутті, про здоров'я підлеглих, про створення нимнормальних побутових і гігієнічних умов у місцях розквартирування, про відпочинокі дозвіллі особо...
