Північно-Західний федеральний округ
А)Особливості ЕГП. Північно-Західний федеральний округ (СЗФО), що включає 11суб'єктів Федерації, відіграє важливу стратегічну роль прикордонній частиніРосії на Європейському Півночі і заході країни. У його межах знаходяться дужевеликі промислові і яскраві культурні центри, важливі морські порти,унікальні об'єкти, включені в список Всесвітньої культурної та природноїспадщини (в містах Санкт-Петербург і Новгород, а також на Соловецьких островахі острові Кижи).
СЗФОє одним з провідних російських центрів науково-технічного прогресу іпідготовки висококваліфікованих кадрів, тут знаходяться об'єкти культури іісторії Росії, що мають світову значимість. У СЗФО проводиться значначастину республіканського обсягу фосфатного сировини, ділової деревини, близько 33%целюлози, готового прокату, велика його частка і в улов риби.
Округзаймає площу, рівну майже 10% території Російської Федерації, на якійв даний час проживає 13, 6 млн. чоловік, або 9, 5% чисельності населеннякраїни.
Економіко-географічнеположення округу має ряд достоїнств. Виходи до морів - Балтійського, Баренцевимі Білому - забезпечують судноплавні шляхи на захід - у бік Західної Європи тасхідного узбережжя Північної Америки, а також на схід - по Північномуморському шляху в російське Заполяр'ї і країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону.Велике значення мають спільні кордони з країнами Європейського Союзу -Норвегією, Фінляндією, Естонією, Латвією, Литвою і Польщею.
СЗФОв даний час не відрізняється сприятливою екологічною обстановкою,оскільки тут формується майже п'ята частина всіх забруднених стічних водРосійської Федерації та близько 11% викидів забруднюючих речовин в атмосферу.
Б)Природні ресурси. Мінерально-сировинні ресурси зосереджені в межахЄвропейського Півночі. Це найбільші (до 40%) розвідані запасипаливно-енергетичних ресурсів на заході Російської Федерації, великі запасируд чорних і кольорових металів, а також неметалічних корисних копалин -алмазів, апатитів, слюди, плавикового шпату, будівельних матеріалів та ін
ВКарело-Мурманської зоні сконцентровані запаси залізних, титано-іалюмінійвмісних, мідно-нікелевих руд, а також руд рідкісних металів, неруднихкопалин і будівельних матеріалів.
Доцій же зоні прилягає нафтогазоносний шельф західного сектора Арктики, депроведена попередня розвідка найбільших запасів природного газу ігазового конденсату на базі Штокманівського родовища (близько 4 трлн м3),розташованого в 200 км на північ від м. Мурманська.
Балансовізапаси залізної руди (Ковдорское і Оленегорську родовища в Мурманськоїобласті та Костомукшскій - в Республіці Карелія) становлять близько 5%загальноросійських, однак питома вага видобутку руди тут наближається до 1/5 видобуткув країні.
Родовищамідно-нікелевих руд на Кольському півострові (Мурманська область, сел. Печенга)значною мірою вироблені.
Видобутокгірничо-хімічної сировини - алюмінійвмісних апатитів і нефелінів,представлених комплексними апатито-нефелінових рудами Кольського півострова,ведеться в Кіровську і Апатитах Мурманської області. Нефеліни і вироблений зних концентрат поки мають обмежене значення (виключно для пікальовськихглиноземного і Волховського алюмінієвого заводів в Ленінградській області), такяк не витримують конкуренції з більш якісними та дешевими вітчизнянимиі імпортними бокситами. У різних частинах цієї ж республіки і в Архангельськійобласті є родовища бокситів, марганцевих, титанових, хромових руд,золота і алмазів.
бокситовіруди добуваються на Тімане (північний захід Республіки Комі) на базіСередньо-Тіманський бокситового рудника.
Набазі Парногского родовища марганцевих руд в Республіці Комі налагоджені їхвидобуток і збагачення, поки в незначному обсязі.
Видобутоктитанових руд ведеться шахтним способом на комплексному Ярегское нефтетітановомродовищі в Республіці Комі, де попутно з титановим сировиною здійснюєтьсярозробка запасів важкої нафти.
Б)Населення. Населення СЗФО, яке становило на 1 січня 2006 р. 13, 6 млн чоловік, відрізняється високою питомою вагою міських жителів - понад 82%.Урбанізація наростає в напрямку північних регіонів (максимальна вМурманської області - 90%) і має абсолютне значення для Санкт-Петербурзькогомегаполісу. Щільність населення на території округу нерівномірна вприбалтійських регіонах, включаючи Калінінградську область, проживає 2/3 всіхжителів, понад половину з них - у Санкт-Петербурзі. На іншому полюсі -Ненецький автономний округ, де все населення ледь перевищує 40 тис. чоловік,при щільності - 0, 3 чоловік на 1 км2.
Природнийприріст населення в 2005 р. був кризовим (-8, 4 чоловік на 1000 жителів).Істотний внесок у значну природне зменшення населення округу вноситьтакож стара вікова структура населення. Депопуляція, тобто скороченнянаселення, - серйозна демографічна та соціально-економічна проблемафедерального округу, що вимагає як державного стимулювання досягненняпозитивних показників природного відтворення, так і регульованогоприпливу мігрантів (те і інше здійснюється в рамках нової федеральноїдемографічної політики на період до 2025 р.).
Прицьому стабільним міграційним припливом в СЗФО виділяються лише р.Санкт-Петербург, Ленінградська і Калінінградська області. Ці регіони постійномають позитивне сальдо міграційного балансу, як з іншими регіонамиокругу, так і з більшістю інших суб'єктів Російської Федерації і новихнезалежних держав.
Вприбалтійських регіонах - на кордоні з Фінляндією і Естонією - проживаєневелике число фінів і споріднених їм естонців і малих народів - вепсів іінгерманландців. Багатонаціональністю відрізняється Санкт-Петербург, де (як і вМоскві) є діаспори: українська, татарська, народів Кавказу, естонська таін
ВСЗФО, де загальна чисельність населення скорочується, відбувається збільшеннячисельності економічно активного населення, у тому числі зайнятих в економіці.Стабільно скорочуються як рівень безробіття, так і чисельність безробітних.
В)Галузі спеціалізації господарства округу. Тут основними галузями ринковоїспеціалізації в індустріальній сфері є паливна промисловість(Нафтова, газова, вугільна), чорна та кольорова металургія, багатопрофільнемашинобудування, лісова і деревообробна, хімічна, харчова, рибнапромисловість, а в сільському господарстві - льонарство, молочно-м'яснескотарство, оленярство, рибальство. Провідні позиції в промисловомурозвитку регіонів Європейського Півночі до теперішнього часу зберігали чорна ікольорова металургія (близько 34% обсягів виробництва), деревообробна іцелюлозно-паперова промисловість (близько 17%) і паливна промисловість(15%).
Чорнаметалургія представлена ​​трьома гірничо-збагачувальними залізорудними підприємствами:Ковдорское і Оленегорську ГЗК в Мурманської області і Костомукшскій ГЗК вКарелії, а також металургійним комбінатом повного циклу АТ В«СеверстальВ» в м.Череповці Вологодської області та переробний сталеплавильним і метизні заводив м. Вяртсиля в Карелії.
Кольороваметалургія представлена ​​видобутком бокситів і нефелінів. Виплавка алюмініюздійснюється на заводах в м. Кандалакша (Мурманська область) і сел. Надвоїці(Карелія). Мідь, нікель і кобальт виплавляють на комбінатах В«СеверонікельВ» іВ«ПеченганикельВ» в Мурманської області, що одержують сировину як з місцевихродовищ, значною мірою виснажених, так і з півночі Красноярськогокраю, звідки мідно-нікелеві руди і концентрати доставляються Північним морськимшляхом.
Лісопромисловийкомплекс розвивається в північних регіонах на базі численних центрівлісопиляння, а також великих центрів глибокої хімічної переробки деревини- Целюлозно-паперових комбінатів у містах Архангельськ, Новодвінск і Коряжма(Архангельська область). В даний час комплекс знаходиться в стадіїтехнічного переозброєння, спрямованого на глибоку переробку сировини, щодозволить скоротити все ще зберігається невигідний для країни вивіз круглого...
