ЛюдмилаПетровська, Павло Шіпук
Експортно-імпортніпотоки товарів і послуг є одним із показників рівня розвитку країн. Позавсяким сумнівом, не завжди можливо стати експортером продукції, навіть маючиабсолютні і порівняльні переваги у витратах виробництва, забезпеченістьфакторами виробництва. Позиції експортера та імпортера в значній мірізалежать від ступеня розвитку конкуренції на міжнародних ринках і всерединікраїни. Експорт та імпорт товарів проявляється як на макроекономічному, так іна мікроекономічному рівні.
Щостосується макроекономічного розвитку, то кожна країна прагне якомогабільше експортувати, а імпортувати в розмірах експортної виручки, що векономічній науці визначається функцією експорту та імпорту. Щоб їхвикористовувати, необхідно відволіктися від валютних курсів, споживчихпереваг у різних країнах і структурних характеристик економіки. Так, рівеньекспорту країни розглядається як зростаюча функція національного доходуінших країн. Інакше кажучи, експорт зростає зі зростанням національного доходуінших країн і навпаки, а імпорт даної країни зростає з ростомнаціонального доходу країни. Таким чином, є певнівзаємозалежності між експортом, імпортом і національним доходом двох країн, щопояснюється мультиплікатором зовнішньої торгівлі. Дія мультиплікатора зовнішньоїторгівлі виражається в тому, що збільшення інвестицій в якійсь країні викликаєв ній передусім підвищення доходу в результаті нормального мультиплікаційногопроцесу. Але в міру росту національного доходу цієї країни збільшується такожобсяг її імпорту, а оскільки імпорт цієї країни є одночасноекспортом іншої країни, то зростає також і національних дохід останньої. ВНатомість зростання її національного доходу викликає збільшення імпорту даноїкраїни, а оскільки він являє собою одночасно експорт першої країни, тоце знову веде до збільшення доходу першого країни. Таким чином, виражаєтьсязалежність між такими економічними параметрами, як національний дохід, експорт,імпорт.
Існуютьта інші важливі взаємозв'язки, наприклад між експортом і валютним курсом. Яквідомо, економіка кожної країни характеризується ступенем відкритості, якапроявляється через експорт і імпорт, приплив і відплив капіталу. Припустимо, щовалютний курс фіксований і відбувається бюджетне стимулювання. У такомувипадку зростають доходи і витрати, що веде до погіршення торговельного балансу.Бюджетне стимулювання викликає зростання процентних ставок, що впливає накороткостроковий приплив капіталу. Тому імпорт на початку збільшується, а потімторговий баланс покращується за рахунок припливу капіталу.
Якщовідбувається зростання пропозиції грошей, то процентні ставки падають. Тим самимвитрати ростуть і торговий баланс погіршується. В результаті падіння процентнихставок відбувається короткостроковий приплив капіталу, і платіжний баланс погіршується.Щоб уникнути цього, застосовують бюджетне стимулювання та грошово-кредитнеобмеження.
Приплаваючому валютному курсі збільшення грошової маси призводить до падінняпроцентних ставок, що веде до зростання витрат і, відповідно, погіршенняплатіжного балансу. У результаті національна валюта знецінюється. В той жечас діє й інша тенденція. Внаслідок відтоку капіталу, наша валютаполегшує місцевим фірмам конкуренцію з іноземними. Новий рівеньконкурентоспроможності місцевих фірм збільшує загальні витрати на продукцію нашоїкраїни. Цей приріст агрегованого попиту, викликаний знеціненням валюти, щебільше підсилює підйом, що визначено зростанням грошової маси.
Бюджетнаполітика веде до зростання доходів і витрат, що покращує торговий баланс. Зіншого боку, процентні ставки ростуть, що веде до припливу капіталу. ВВнаслідок наша валюта може як знецінюватися, так і дорожчати. У свою чергувитрати і доходи можуть зрости або залишитися на колишньому рівні. В цілому, якщознецінення валюти стимулює експорт, то стабільність валюти або їїподорожчання може негативно позначитися на експорті. У такому разі питання будевирішене в залежності від того, яка тенденція буде переважаючою. Ціпротилежні тенденції у розвитку експорту аналізуються в рамках двохвеликих моделей досягнення внутрішньої і зовнішньої рівноваги. Під внутрішнімрівновагою розуміється досягнення повної зайнятості, стабільності цін, економічногозростання. Зовнішнє рівновагу являє собою рівновагу в областізовнішньоекономічних розрахунків.
Так,взаємозв'язок експорту, імпорту та національного доходу між двома стратегіямипоказує, що експорт однієї країни є імпортом іншої. Чим більшенаціональний дохід, тим більше імпорт і, відповідно, експорт. Тут мовайде насамперед про збільшення національного доходу. Модель рівноваги прифіксованих валютних курсах показує вплив на імпортгрошово-кредитної і бюджетної політики. Модель же рівноваги при плаваючихвалютних курсах приводить до висновку про знецінення національної валюти, щостимулює експортерів. Слід вказати на досвід Японії. У ряді випадків вонапроводила політику девальвації власної валюти. Це тлумачилося світовоїгромадськістю як стимулювання експорту. Насправді ж Японія малавнутрішнє макроекономічна рівновага, що і вимагало від неї девальваціївалюти.
Багатокраїни прагнуть стимулювати експорт. Однак ці ж самі країни у відношенніімпорту проводять політику обмеження, не враховуючи того, що субсидуванняекспорту одночасно є і субсидуванням імпорту. Це відбувається черезтого, що експортні субсидії сприяють підвищенню обмінного курсунаціональної валюти, а отже, здешевлюють придбання іноземнихтоварів у даній країні. В значній мірі використовується політикасубсидування експорту. Так, можна використовувати кошти платників податківдля надання низькопроцентних позик вітчизняним експортерам абовигідних кредитів для їхніх іноземних клієнтів.
Державаможе нести і безпосередні витрати по стимулюванню збуту експортноїпродукції за кордоном, організовуючи рекламу і надаючи дешеву інформацію прокон'юнктурі світових товарних ринків. Податкова система багатьох держав такожнадає вітчизняним фірмам податкові пільги в залежності від обсягувироблених на експорт товарів та послуг. В середньому експортні субсидіїнезначні, але для окремих товарів, а також компаній вони можуть досягатидуже великих розмірів. Зокрема, експортні субсидії в обробнійпромисловості не виходять за межі 1% вартості експорту, асільськогосподарська продукція користується найбільшими у відсотковому вираженнісубсидіями. Західні індустріальні країни здійснюють на засобиплатників податків гарантовану закупівлю надлишкової сільськогосподарськоїпродукції, а також виплати премій за не обробіток посівних площ, щозабезпечує фермерам необхідний рівень доходів. Щоб знизити бюджетнівитрати на проведення політики підтримки фермерських доходів, країни ЗахідноїЄвропи та Північної Америки продають свідомо в збиток надлишкову продукцію закордон, іноді вдаючись до додаткового субсидування, пропонуючи товар позниженими цінами таким країнам, для яких ціни світового ринку дуже високі.
Однимз головних інструментів стимулювання експорту промислово розвинених країнє державне кредитування експорту. При цьому в порівнянні з приватнимсектором держава встановлює пониження процентної ставки за експортнимикредитами та подовжує терміни кредитування експорту. З цією метою в більшостікраїн створені спеціальні державні організації, банки та фонди, що надаютькредити для експорту насамперед тих товарів, реалізація яких вимагаєдовготривалого фінансування, тобто в основному машин і устаткування.
Вдодаток до цього багато країн ввели в практику різні форми змішаногокредитування експорту, що грунтується на використанні державних іприватних фінансових коштів, рефінансування частини експортних кредитів, що надаютьсякомерційними банками, субсидування різниці між пільговими ставками іпоточною ринковою ставкою по кредитах.
Прикладомцього служить американський експортно-імпортний банк - Ексімбанк, заснований в30-х рр.. нашого століття і скомпрометував себе тим, що надає дешевийкредит америк...
