ЗМІСТ
ВСТУП
ГЛАВА 1. Загальні відомості про Східного Сибіру як одному знайбільших районів Росії
1.1Історіядослідження та вивчення Східної Сибіру
1.2 Загальна характеристика Східної Сибіру
РОЗДІЛ 2. Малі річки і озера СхідноїСибіру
2.1 Малі річки східно-сибірськоїчастини Росії
2.2 Малі озера східно-сибірськогорайону
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Росія - одназ найбільших країн світу в територіальному відношенні, а також одна з найбільшбагатих за запасами природних ресурсів, до яких відносяться і водні, вЗокрема річки і озера.
СхіднаСибір - поняття, уживане в минулих століттях не стільки в сенсігеографічному, скільки в адміністративному. На протязі століть не размінялися її територіальні межі. Виняток становить лише їїадміністративний статус. Але ще в 1816 р. віце-губернатор Іркутська Н.В. Семівскій підняв питання про точному значенні цього географічного поняття і В«проподілі Сибіру на Східну і Західну В». Ототожнюючи Східну Сибір іІркутську губернію, автор наводить у приклад В«новітню картуВ» Східного Сибіру,В«СкладенуВ» в 1816 р., де західна межа її території проходить по Ангарі,Єнісею, включає околиці Красноярська, Єнісейська і навіть Туруханска.Офіційне поділ Сибіру на два генерал-губернаторства - західносибірської(З центром в Тобольську) і східносибірських (з центром в Іркутську) - булоздійснено в 1822 р. з реформи сибірського генерал-губернатора М.М.Сперанського. У сучасному географічному відношенні в це поняття входитьтериторія від берегів Єнісею до хребтів тихоокеанського вододілу. В межахСхідного Сибіру розташовані республіки Саха, Бурятія, Тива, Красноярський край,Іркутська і Читинська області.
Актуальністьтеми нашої роботи визначається тим, що хоча водні ресурси Східного Сибіру імають важливе значення для господарської діяльності людини, але самсхідно-сибірський район, особливо його малі річки та озера, вивчені на даний моментнедостатньо добре.
ДослідженняСхідного Сибіру і її водних ресурсів мають багаторічну історію. Ще довходження Сибіру до складу Російської держави російські люди цікавилися нею.Вже в В«Повісті временних літВ» під 96 р. міститься розповідь Гюряти Роговича пронароді Югра, що живе в Уральських горах і потребують залозі. Цей народ,вважав Гюрята Рогович, був загнаний з ці полунощние країни і високі гориОлександром Македонським. Похід Ерамака і наступні походи московських воєвод вНаприкінці 16 - початку 17 століття послужили сюжетом перших В«Сибірських літописівВ». У нихдано короткий історичний нарис дорусской Сибіру.
В кінці 16 -початку 17 століття твори про Сибіру з'явилися і в Європі. Найбільш цікавоюбула книга амстердамського бургомістра Вітзен. Північна В«Східна ТартаріяВ»,де наводилися відомості і про Сибір. Важливим етапом у вивченні Сибіру були праціС.У. Ремезова, який за указом Петра I створює в кінці 17 століття монументальнийпраця - перший географічний атлас сибірських земель В«Креслярська книга СибіруВ» іодночасно написав В«Історію СибірськуВ».
У 18 століттівивчення Сибіру приймає планомірний і систематичний характер. У першійполовині 19 століття не було в Сибіру наукових підприємств такого масштабу, як в 18столітті. Центрами по вивченню її історії стають місцеві наукові кола. Це,насамперед Іркутський музей, Східно-Сибірське географічне товариство(1851г.), які керують широко розгорнулися археологічними розкопками.
Другаполовина 19 і початок 20 століття - час нових успіхів у вивченні стародавньої Сибіру.Майже вся територія Сибіру піддалася географічному вивченню, крімпівнічних районів. У післяреволюційний час розмах дослідження СхідноїСибіру збільшився.
У справжніймомент дослідження природних ресурсів Східного Сибіру проводиться з метоювиявлення нових шляхів використання в народному господарстві її водних ресурсів, атакож у зв'язку з розвитком туристичної сфери в цьому регіоні.
Метою нашоїроботи є вивчення та систематизація відомостей по малим річкам і озерамсхідно-сибірського району. Завдання визначаються таким чином:
- розглянутизагальну географічну характеристику району Східного Сибіру, ​​етапи йоговивчення;
- визначитигідрологічні та інші характеристики малих річок та озер цього району;
- зробитивисновок і цінності і значущості водних ресурсів східно-сибірського регіону.
Об'єктомвивчення в нашій роботі є частина території Росії - Східна Сибір.Предмет вивчення - малі водні ресурси цього району - річки і озера.
Новизнароботи полягає в тому, що в ній ми спробували розглянути ісистематизувати відомості про недостатньо вивченою, але дуже обширною ізначущої частини Російської Федерації - Східного Сибіру.
Практичназначимість нашої роботи полягає в тому, що матеріал представлений тут можебути використаний в курсі вивчення фізичної географії Росії, в курсіекології, в курсі гідрології, в курсі економічної географії, а також в курсіВ«Менеджмент туризмуВ» для розробки туристичних маршрутів по красивихмісцям національної російської природи.
ГЛАВА 1.Загальні Відомості про Східного Сибіру як одному з найбільших районів Росії
1.1Історія дослідження і вивчення Східної Сибіру
східнийсибір річка озеро гідрологічний
Самі першими, хтовперше побачив сибірські землі, були - землепрохідці, військові експедиції (мета -завоювання територій). Які, у наслідку і дізналися про багатство Сибіру іпереказували потім це все царю, який цінністю володіє цей край.
Сибір була підкоренаЄрмаком, але хто там живе і що там відбувається, і велика чи це територія,мало хто уявляв собі це. Приміром самі перші звістки про В«великій річціВ»Олені та якутів були отримані в 1621 р. (в м. Мангазее) [1].
У 1620 - початку 1630-ххроків на Лену, Вілюй, Алдан з Магнезії і Тобольска ходило кількапромислових і військових експедицій.
У 1647 р. почався знаменитий похід морської експедиції Семена Дежньова, в результаті якого російськіобігнули крайню північно-східну частину азіатського материка, відкрили протоку,розділяє його з Америкою і пройшли в Тихий океан (надалі цю інформаціюперевіряли по кілька разів). Велика частина експедиції загинула, залишилися вживих мореплавці на чолі з Дежнева дісталися до р.Анадирь, на якій заснувалив 1649 р. Анадирській Земовіт [2].
Стрімке просуванняросіян по редконаселенную районам східної Сибіру було пов'язано з великимитруднощами. Тут землепрохідці зіткнулися не тільки з суворимиприродно-кліматичними умовами, постійною нестачею продовольства ібоєприпасів, але і із запеклим опором місцевих народів - бкагіров,чукчів та ін
Висновком просуванняросіян землепроходцев в Сибір у XVII ст. стало проникненням на Камчатку. У 1695 р. з Анадирського острогу на Камчатку вирушив загін з козаками, які принесли назаддуже цікаві відомості.
У 1630-х рр.. до Якутськадоходять чутки про В«Даурської земельціВ» і В«великій річці АмурВ», де багато соболя,руди і худоби. Прельшенние цими чутками якутські влади виступили ініціаторамиросійського проникнення на Амур. І в 1649 р. Єрофій Павлович Хабаров організовуєекспедицію на Амур. [3]
У XVII в. росіяни вийшли доберегів Тихого океану, де зіткнулися з найбільш відсталими у загальному розвиткусибірськими народам - ​​коряками, камчадаламі і чукчами. Вони надали самезапеклий опір, і їх підкорення затягнулося до другої половини XVIIIв.
Процесосвоєння території Сибіру російськими першопрохідцями з кінця XVI по XVIIIсторіччя без перебільшень можна назвати епохою великих географічних відкриттівв масштабах вітчизняної історії. Її головною особливістю було те, щобільшість козаків, промислових і гулящих людей, які відкривали незвіданіраніше куточки Сибіру, ​​як правило, не мали світської освіти, який дававхоча б приблизне уявлення про досягнення європейської науки тогочасу. При цьому вони володіли...
