Країнознавство в системігеографічних і суміжних наук
Суспільні потреби у розвиткукраїнознавства і його завдання
Суттєвим для розвитку науки єсуспільна потреба в ній. Наприклад, поява таких визначень, якВ«КонструктивнаВ», В«інженернаВ», В«меліоративнаВ», говорить про виділеннягеографічних дисциплін за прямим соціальним замовленням. Чи є суспільніпотреби в країнознавстві?
Роль країнознавства в суспільствівизначається, перш за все, його просвітницьким і світоглядним значенням.Вонодопомагає людині подолати відчуження, крайню форму, якої так добреохарактеризував Андрій Платонов в повісті В«Місто ГрадовВ»: В«Проїжджі люди жилитак, ніби вони їхали по чужій планеті, а не по вітчизняній країні В». Або такточно висловив подібну думку Осип Мандельштам: В«Ми живемо, під собою не чуючикраїни В». Звичайно, причини відчуження людини від своєї країни або малої батьківщинилежать глибше, однак країнознавство може внести свій істотний внесок у подоланняцього відчуження.
Країнознавство бере участь у створеннігеографічної картини світу, виробляючи В«візитні карткиВ» країн і районів.Тим самим воно вводить географію В«загальновизнаним елементом у скарбницюнаціональної культури В»[Баранський, 1980, с. 50].
Інша найважливіша функція країнознавства -інформаційна. Вона полягає в зборі, зберіганні танадання можливостей використання відомостей про географію країни і їїрайонів. Так, аналізуючи наслідки чорнобильської трагедії, академік Б. Патонвідзначав, що одна з найсерйозніших проблем, яка негативно вплинула нахід аварійних робіт, полягала у відсутності всебічних географічнихвідомостей про території Чорнобиля. Вчений зазначав, що не можна шкодувати коштів навсебічні дослідження даних про території.
Знання, звичайно, коштує дорого, аленезнання обходиться набагато дорожче. Комплексні характеристики країн і районівможуть бути використані в територіальних проектах, в управліннісоціально-економічним розвитком. Особливо актуальним є створення мережі автоматизованихгеографічних інформаційних систем (ГІС) як комплексу найрізноманітніших,але взаємопов'язаних джерел інформації про природних, економічних,соціальних, політичних і культурологічних явищах і процесах як покраїні в цілому, так і по окремих її районах. Це необхідно як длястароосвоєних, так і особливо для районів нового освоєння.
В останні роки країнознавчі роботивикористовуються для обгрунтування і здійснення регіональної політики,регіональних цільових програм, районного планування і т.д. Комплекснийкраїнознавчий підхід дозволяє виявити географічна своєрідність території,що гранично важливо для районних планувань [Машбіц, 1998]. Зростаєконструктивна роль країнознавства в пошуках раціонального устрою країн:створюються схеми територіальних структур і мереж, що охоплюють часомтериторію всієї країни, причому в різних розрізах; виробляються принципитериторіальної організації продуктивних сил; розробляються напрямкиоптимізації середовища проживання.
Про Істотну роль країнознавство можеграти в сфері зовнішніх економічних і політичних зв'язків, сприяючипідвищенню рівня їх компетентності та ефективності шляхом формуваннягеографічної культури влади, підприємців та дипломатів. Це особливоважливо у зв'язку з процесами інтегрування Роедж в систему світового господарства.
Рекреаційне країнознавство сприяєвнутрішньому і міжнародному туризму, виступаючи в якості основи науковогообгрунтування туристично-рекреаційного освоєння районів країни, створенняповноцінних путівників, оптимізації туристських маршрутів. На Заходідомінують приблизно п'ять компаній в області рекреаційного країнознавства. Однієюз найвідоміших стала компанія В«LonelyPlanet В»(В« Самотня планета В»),випустивши з початку 1970-х років більше 100 путівників по країнах ірегіонам. Видання своєчасно оновлюються.
Країнознавство є складовою частиноюгеографії як навчальної дисципліни в середній школі і в ряді спеціальностей ввузах.
У своєму розвитку країнознавство спираєтьсяна багато географічні дисципліни і суміжні науки, але в той же час і саменадає плідну вплив на них.
В системі географічних наук воно відіграєконсолідуючу роль, зберігаючи цілісність таки переважноВ«РозірваноїВ» (вираз К. К. Маркова) географії.
Комплексне географічне країнознавствозбагачує і негеографіческіе науки, особливо такі як економіку, соціологію,культурологію, які все частіше звертаються до оригінальних синтетичнимстрановедческим матеріалами, поглиблюючи свої висновки просторовими варіаціямидосліджуваних процесів;
Показовим у цьому відношенні доситьвідома праця американського економіста Майкла Портера В«Міжнароднаконкурентоспроможність В»(1998). Розвиваючи положення про те, що економічнийпрогрес - це історія подолання країною несприятливих умовгосподарювання, Портер звертається до страноведческим матеріалами по. десятинайбільшим промисловим країнам. Роботи Арнольда Тойнбі по цивілізаціям носятьяскраво виражений країнознавчий характер. Ще ближче до країнознавства праціФернана Броделя з історії світового господарства і формування просторуФранції. Щорічне додаток до В«Політичному альманаху РосіїВ» під назвоюВ«Регіони РосіїВ» (Московський Центр Карнегі) нерідко звертається до країнознавства ійого методам.
В«НеобхіднеВ», але слабо реалізовується вконкретних дослідженнях положення комплексного (не окремо суспільно-абофізико-географічного) країнознавства в системі географічних наук показано насхемою Я. Г. Машбиць (рис. 1).
У своїй програмній статті пространоведении Н. Н. Баранський зазначав, що ні фізична, ні економічнагеографія окремо не можуть дати навіть скільки цільногоуявлення про вигляд країни або району, не кажучи вже про вирішення якогоськонкретного практичного питання, бо і для того, і для іншого необхіднавідома ступінь контакту взаємопроникнення [Баранський, 1980].
Всвітлі викладених проблем можна визначити три підходи до країнознавства:
<> Наукове країнознавство (якгалузь географії) виконує дослідницькі функції. Основною його метод -синтез.
Про Інформаційно-пошукове країнознавство.Його завдання полягає у відборі, систематизації, зберіганні та спрощення користуваннярізнобічної (В«від геології до ідеологіїВ») інформацією. Цей напрямокплідно може розвиватися тільки на стику географії, інформатики такартографії.
Про Публіцистичне країнознавство. Воновимагає літературного таланту, майстерності художнього слова, використанняобразотворчих засобів, зокрема художньої фотографії. Тут на першийплан висуваються не дослідницькі завдання, а методи викладу і відзначаєтьсяістотна відмінність між ілюстративним описом і описом суті явища.
Аналіз використовуваної в країнознавствіпрограми
У 1920-і роки в нашій країні сформуваласяпрограма країнознавства районного напрямки. Н. Н. Баранський говорив тоді про двохфундаментальних основах країнознавства: ландшафт-веденні і вченні проекономічному районі. Він склав схему дослі нання стосовно дохарактеристиці держпланівської області, яка до цих пір у своїй першоосновішироко поширена в школах, вузах, наукових монографіях.
Схема дослідження Баранського
Первісна схема відображала завданняіндустріалізації країни і в принципі виглядала наступним чином:
Про обгрунтування меж області(Таксономізація території нашої країни зараз також досить актуальна; маютьсяцікаві проекти, пов'язані, наприклад, зі створенням нової федерації);
Про характеристика факторів, що впливають наформування області;
Про характеристика господарства та населення;виявлення внутрішніх і міжобласних господарських зв'язків;
Про обгрунтування перспектив розвиткуобласті.
Схема Баранського відображала завданнячасу, зокрема пов'язані з реалізацією плану ГОЕЛРО, а в науковому планібула протиставлена ​​схемою В«галузевиківВ», що виходять з ідей камеральноїстатистики та комерційної географії. Ці ідеї коротко зводилися до того, щометою економічної географії ...
