Зміст
Введення
1.Земна кора ітипи її будови
2.Еволюціяхімічного складу земної кори
3.Формуваннямінералогічного різноманітності земної кори
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Землявходить до складу системи, де центром є Сонце, у якому укладено99,87% маси всієї системи. Характерною особливістю всіх планет Сонячноїсистеми є їх оболонкової будову: кожна планета складається їх рядуконцентричних сфер, що розрізняються складом і станом речовини.
Земляоточена потужною газовою оболонкою - атмосферою. Вона є своєріднимрегулятором обмінних процесів між Землею і Космосом. У складі газовоїоболонки виділяється кілька сфер, що відрізняються складом і фізичнимивластивостями. Основна маса газової речовини укладена в тропосфері, верхнямежа якої, розташована на висоті близько 17 км на екваторі, знижується дополюсів до 8-10 км. Вище, протягом стратосфери і мезосфери, наростаєрозрідженість газів, складно міняються термічні умови. На висоті від 80 до800 км розташовується іоносфера - область сильно розрідженого газу, серед частинокякого переважають електрично заряджені. Найбільшу зовнішню частину газовоїоболонки утворює екзосфера, що простягається до висоти 1800 км. З цієї сферивідбувається дисипація найбільш легких атомів - водню і гелію.
Щебільш складно стратифікована сама планета. Маса Землі оцінюється в 5,98 * 1027г, а її обсяг - в 1,083 * 1027 см 3 . Отже, середня щільністьпланети складає близько 5,5 г/см 3 . Але щільність доступних намгірських порід дорівнює 2,7-3,0 г/см 3 . З цього випливає, що щільністьречовини Землі неоднорідна.
Найголовнішимиметодами вивчення внутрішніх частин нашої планети є геофізичні, впершу чергу спостереження за швидкістю поширення сейсмічних хвиль,утворюються від вибухів або землетрусів. Подібно до того, як від каменя,кинутого у воду, в різні боки розходяться по поверхні води хвилі, так втвердій речовині від вогнища вибуху поширюються пружні хвилі. Серед нихвиділяють хвилі поздовжніх і поперечних коливань. Поздовжні коливанняявляють собою чергування стиснення і розтягування речовини в напрямкупоширення хвилі. Поперечні коливання можна представити як чергуютьсязрушення в напрямі, перпендикулярному поширенню хвилі.
Хвиліпоздовжніх коливань, або, як прийнято говорити, поздовжні хвилі,поширюються в твердій речовині з більшою швидкістю, ніж поперечні.Поздовжні хвилі поширюються як у твердому, так і в рідкому речовині,поперечні - тільки в твердому. Отже, якщо при проходженні сейсмічниххвиль через яке-небудь тіло буде виявлено, що воно не пропускає поперечніхвилі, то можна вважати, що ця речовина знаходиться в рідкому стані. Якщочерез тіло проходять обидва типи сейсмічних хвиль, то це - свідчення твердогостану речовини.
Швидкістьхвиль збільшується із зростанням щільності речовини. При різкій змінігустини речовини швидкість хвиль буде стрибкоподібно змінюватися. В результатівивчення поширення сейсмічних хвиль через Землю виявлено, що маєтьсякілька певних меж стрибкоподібної зміни швидкостей хвиль. Томупередбачається, що Земля складається з декількох концентричних оболонок(Геосфер).
Напідставі встановлених трьох головних меж розділу виділяють три головнігеосфери: земну кору, мантію і ядро.
Першамежа розділу характеризується стрибкоподібним збільшенням швидкостей поздовжніхсейсмічних хвиль від 6,7 до 8,1 км/с. Ця межа одержала назву розділуМохоровичича (на честь сербського вченого А. Мохоровичича, який її відкрив),або просто межа М. Вона відокремлює земну кору від мантії. Щільність речовиниземної кори, як зазначено вище, не перевищує 2,7-3,0 г/см 3 . Кордон Мрозташована під континентами на глибині від 30 до 80 км, а під дном океанів - від4 до 10 км.
Враховуючи,що радіус Земної кулі дорівнює 6371 км, земна кора являє собою тонкуплівку на поверхні планети, складову менше 1% її загальної маси і приблизно1,5% її обсягу.
земна кора мінерал
1. Земнакора і типи її будови
Будоваземної кори. Земна кора -термін, хоча і увійшов в природничонауковий ужиток в епоху Відродження,тривалий час трактувався дуже вільно по причині того, щобезпосередньо визначити товщину кори і вивчити її глибинні частини булонеможливо. Відкриття сейсмічних коливань і створення методу визначенняшвидкості поширення їх хвиль у середовищах різної щільності дали потужний імпульс длявивчення земних надр. За допомогою сейсмографічні дослідження на початку XX ст. було виявлено принциповевідмінність швидкості проходження сейсмічних хвиль через гірські породи, що складаютьземну кору, і речовина мантії і об'єктивно встановлена ​​межа їх розділу(Межа Мохоровичича). Тим самим поняття В«земна кораВ» отримало конкретненаукове обгрунтування.
Експериментальневивчення швидкості розподілу ударних пружних коливань у гірських породах зрізною щільністю, з одного боку, а з іншого - В«просвічуванняВ» земної корисейсмічними хвилями в багатьох точках земної поверхні, дозволиливиявити, що земна кора складається з наступних трьох шарів, складених гірськимипородами різної щільності:
1.) Зовнішній шар,складається з осадових гірських порід, в яких хвилі сейсмічних коливаньпоширюються зі швидкістю 1-3 км/сек, що відповідають щільності близько 2,7г/см 3 . Цей шар деякі вчені називають осадової оболонкоюЗемлі.
2.) Шар щільнихкристалічних порід, що складають під осадової товщею верхню частинуконтинентів, в якому сейсмічні хвилі поширюються зі швидкістю від 5,5до 6,5 км/сек. З причини того, що поздовжні сейсмічні хвиліпоширюються з вказаною швидкістю в гранітах і близьких до них за складомпородам, умовно цю товщу називають гранітним шаром, хоча в ній є самірізноманітні магматичні і метаморфічні породи. Переважають гранітоїди,гнейси, кристалічні сланці, зустрічаються кристалічні породи середнього інавіть основного складу (діорити, габро, амфіболіти).
3.) Шар більш щільних кристалічнихпорід, створюючий нижню частину континентів і слагающий океанічне дно. Впородах цього шару швидкість поширення поздовжніх сейсмічних хвильстановить 6,5-7,2 км/сек, що відповідає щільності около3, 0 г/см 3 .Такі швидкості і щільність характерні для базальтів, завдяки чому цей шарбув названий базальтовим, хоча базальтине усюди повністю складають цей шар.
Якбачимо, поняття В«гранітний шарВ» і В«базальтовий шарВ» умовні і вживаються дляпозначення другого і третього горизонтів земної кори, що характеризуютьсяшвидкостями поширення поздовжніх сейсмічних хвиль відповідно 5,5-6,5 і6,5-7,2 км/сек. Надалі ці назви будуть приводитися без лапок, але проїх умовності треба пам'ятати.
Нижньоїкордоном базальтового шару є поверхня Мохоровіча. Нижче розташовуютьсягірські породи, що відносяться до речовини верхньої мантії. Вони володіють щільністю3,2-3,3 г/м 3 і більше, швидкість поширення поздовжніхсейсмічних хвиль у них 8,1 м/сек. Їх склад відповідає ультраосновнихпородам (перідотітам, Дуніт).
Слідзвернути увагу на те, що терміни В«земна кораВ» і В«літосфераВ» (кам'янаоболонка) не є синонімами і мають різний зміст. Літосфера -зовнішня оболонка земної кулі, складена твердими гірськими породами, у томучислі породами верхньої мантії ультраосновних складу. Земна кора - частиналітосфери, що лежить вище границі Мохоровичича. У зазначених межах загальний обсягземної кори становить понад 10 млрд. км 3 , а маса - понад 1018 т.
Типибудови земної кори. Прививченні земної кори було виявлено її неоднакове будова в різних районах.Узагальнення великого фактичного матеріалу дозволило виділити два типи будовиземної кори - континентальний і океанічний.
Для континентальноготипу характерна досить значна потужність кори і присутність гранітногошару. Кордон верхньої мантії тут розташована на глибині 40-50 км і більше.Потужність товщі осадових гірських порід в одних місцях досягає 10-15 км, вінших - ...
