Федеральне агентство з освіти
Державна освітняустанова вищої професійної освіти
Астраханський державнийуніверситет
РЕФЕРАТ
З дисципліни:
Геотектоніка
Тема:
Тектонічні рухи і методи їхвивчення
р. Астрахань
Зміст
Введення
1. Класифікація тектонічнихрухів
2. Загальні властивості тектонічнихрухів
3. Методи вивчення тектонічнихрухів
3.1 Методи вивчення вертикальнихрухів
3.2 Методи вивчення горизонтальнихрухів
Висновок
Література
Введення
Тектонічні рухи - це механічне переміщенняземної речовини, що викликає утворення геологічних структур або змінаїх будови.
Основною причиноювиникнення тектонічних рухів є внутрішня енергія Землі.Появі тектонічних рухів може сприяти зміна швидкостіобертання земної кулі і деякі інші космічні явища (наприклад,гравітаційне поле). Уявлення про існування тектонічних рухіввиникло ще в античний час і протягом усієї історії становлення та розвиткугеології розглядалося як одне з найважливіших. Прояв тектонічнихрухів не тільки тягло за собою зміну геологічної будови літосфери,але і в значній мірі впливало на формування родовищ різнихкорисних копалин. Тому вивчення тектонічних рухів, форм їхпрояви, причин виникнення, геологічних результатів, класифікаціймає як теоретичне, так і велике практичне.
Найбільш ранніуявлення про існування піднять і опускань земної поверхні, якізгодом трактувалися як тектонічні рухи, утримуватись у працяхдавньогрецьких філософів і вчених: Арістотеля і Страбона.
Перші геологічнітлумачення цих явищ незалежно один від одного дали великий російський вченийенциклопедист М.В. Ломоносов і шотландський геолог Дж. Хаттон. Причину цихявищ обидва вчених бачили у внутрішній енергії Землі.
Прогресивні думки пропрояві тектонічних рухів висловлюють в XIX ст. російські геологи А.Д. Озерський та А.П. Карпінський,які виділяли їх під назвою відповідно В«коливальнихВ» іВ«Хвилеподібних коливаньВ». В кінці минулого століття американський геолог Г.Гілбертзапропонував ділити все тектонічні рухи на епейрогеніческіе (що створюютьконтиненти) і орогеніческіе (що створюють гори).
Плідні розробки втеорії і практиці тектонічних рухів були зроблені радянськими геологами всередині XX в., що знайшло відображення в працяхвеликих вчених: М.М. Тетяева, В.В. Білоусова, В.Є. Хаина, Н.Б. Вассоєвіч, Н.С.Шатського, М.В. Муратова, Г.Д. Ажгірея та ін
1. Класифікація тектонічнихрухів
Традиційночільна роль при класифікації тектонічних рухів відводиласявертикальним (коливальним) рухам (класифікації М.М. Тетяева, В.В.Білоусова, Е. Хаармана, Р. ван Беммелен та ін.) Недоліком такихуявлень є їх тенденційний і однобокий підхід, не розкриває вповною мірою сутності цього явища.
У другій половиніминулого сторіччя стверджується уявлення про важливу роль горизонтальнихпереміщень літосферних плит в загальному ході геологічної історії Землі. У ційситуації нехтувати горизонтальними рухами або відводити їм вторинну рольбуло б помилкою, тому вони повинні зайняти рівноправне, якщо не домінуюче,місце в загальній класифікації тектонічних рухів. За даними А.В. Пейве,швидкість горизонтальних рухів становить 1-13 см в рік, а вертикальних - 5-7см за 1000 років або 0,005-0,01 мм в рік. Іншими словами, горизонтальніруху на земній поверхні проявляються майже в тисячу разів інтенсивніше, ніжвертикальні. Незважаючи на це, деякі великі вчені продовжували відстоюватипровідну роль вертикальних рухів. Так, В.В. Бєлоусов при вивченнітектонічних рухів виходив з того, що найбільш важливою характеристикоютектонічних процесів є не тільки глибина їх В«закладенняВ», скількиохоплення ними того, що іншого об'єму кори. У зв'язку з цим їм пропонувалося ділитивсі тектонічні рухи на общекоровие і внутрікорових. У межах перших вінвиділяв коливальні рухи і разривообразующіе, в межах других - зв'язковіі розривні руху.
У другій половині XIX ст. робляться спроби виробитигенетичну класифікацію тек в основу рівні їх зародження тонічнихрухів, поклавши в основу рівні їх зародження (класифікація Н.І. Миколаєва,В.Є. Хаина). З урахуванням цих поглядів в основу сучасної класифікаціїтектонічних рухів доцільно покласти їх поділ на вертикальні ігоризонтальні з подальшим їх поділом за рівнем їх зародження. Привизначенні цього рівня пропонується виходити з особливостей внутрішньогобудови планети, пам'ятаючи, що в надрах Землі знаходяться два пластичних інадзвичайно важливих в тектонічному відношенні шару - астеносфера і шар D Лќ.
Логічно припустити, щосаме ці два шари, в силу специфічного стану складають їх речовини,є базовими при виникненні тектонічних рухів. Тоді можназапропонувати виділяти такі типи тектонічних рухів (як вертикальні,так і горизонтальних): поверхневі, глибинні, сверхглубінние і планетарні(?).
Поверхневі руху проявляються в осадовому шарілітосфери. У його складі широко розвинені пластичні породи: глини, кам'янасіль, гіпс, здатні під дією гірського тиску переміщатися впросторі, приводячи до зміни геологічної структури вишезалегающіхосадових відкладень. У межах осадового шару протікають також процесиущільнення опадів при літіфікаціі, або розбухання при гідратації,гравітаційного зісковзування, що також призводить до виникненняповерхневих рухів. Серед них можна виділити як вертикальні, так ігоризонтальні рухи. Незважаючи на відмінності в причинах виникнення іспрямованості дії, всі поверхневі руху об'єднує те, що вониіснують в межах однієї області прояви, а саме, в межах осадовогошару літосфери. За своєю природою це атектоніческіе руху, обумовленідією факторів, головним чином, зовнішньої динаміки Землі.
Поверхневі рухупризводять до деформації пластів, до зминання осадових утворень в складкигравітаційного ковзання, зсувні складки, складки нагнітання. Останнійвид складок, широко відомий як складки з ядром протиканія (діапіри),найбільш поширене прояв поверхневих тектонічних рухів.
Різновидомповерхневих рухів можна вважати техногенні рухи, викликанідіяльністю людини. Наприклад, просідання поверхні шару грунту внаслідоквідкачування грунтових вод, просідання покрівлі гірничих виробок, занурення земноїповерхні в районі великих міст і т.д.
Глибинні руху проявляються в межах астеносфери ілітосфери (включаючи і її осадовий шар). Їх прояв індукується застеносфери і може викликатися явищем ізостазії, фазовими переходамиречовини, різними змінами, що відбуваються в цьому пластичному шарі верхньоїмантії. Певний вплив на виникнення і прояв глибинних рухівможуть надавати і зовнішні, ротаційні сили, що виникають при зміні кутовоїшвидкості обертання Землі. В результаті прояву вертикальних глибиннихрухів відбувається диференціація континентів і океанів, платформ тагеосинкліналей на позитивні і негативні структурні елементи різнихпорядків. Горизонтальні глибинні рухи можуть проявлятися по кордонахрізних шарів літосфери і призводити до утворення взбросов, насувів,зрушень, пластичних складчастих форм.
Сверхглубінниеруху виникають внизах мантії, мабуть, в шарі D Лќ. Можливими причинами їх виникнення можна вважати процесидиференціації мантії з виділенням з неї важких залізовмісних сполук,В«СтікаютьВ» у ядро ​​Землі. Більш легкі (розущільнення) і сильно нагріті масинижніх сфер мантії як би спливають вгору, досягаючи астеносфери й літосфери.Спливаючі, а потім знову опускаються в низи мантії маси утворюютьконвекційне рух речовини, що і приводить до прояву на поверхніЗемлі сверхглубінних вертикальних і горизонтальних рухів. Можнаприпустити, що сверхглубінние руху проявляються переважно у виглядігоризонтальних рухів, тоді як глибинні - у вигляді вертикальних рухів.
Тим не менш, великіпідняття, що охоплюють цілі континенти, можуть виникати над висхіднимиструменями конвекц...
