Історіярозробки нафтогазових родовищ у Росії з 1990 по 2000 рр..
ЗМІСТ
нафту газродовище
ВСТУП
ГЛАВА 1. Економічне значеннярозробки нафтогазових родовищ у 1990-2000 рр..
РОЗДІЛ 2. Характеристика основнихродовищ нафти і газу, розвіданих в 1990-2000 рр..
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Природніпаливно-енергетичні ресурси і створений виробничий,науково-технічний та кадровий потенціал енергетичного сектора економіки -національне надбання Росії. Ефективне його використання єнеобхідною основою виходу країни з кризи і переходу на траєкторіюсталого розвитку, забезпечує зростання добробуту народу. Зростаючапотужність економіки та промисловості Росії вимагає величезна кількість нафти ігазу для свого нормального функціонування, а отже все більшеродовищ природного палива повинно бути розвідано і поступити врозробку.
1990-2000 рр.. - Часінтенсивного розвитку і становлення промислового комплексу нашої країни, а такожчас інтенсивної роботи по розвідуванню нових запасів нафти і газу. За цейперіод були проведені дослідження природних родовищ, оцінка їхрентабельності, проведена їх розробка і розпочато видобуток природного газу танафти. Це стало важливим моментом в історії розвитку всього нафтогазовогокомплексу Російської Федерації. Цим і визначається актуальність нашої роботи.
Мета роботи - розглянутиосновні моменти розробки нафтогазових родовищ в період з 1990 по 200рр.. на території Російської Федерації, довести важливість цього періоду дляекономіки країни в цілому.
ГЛАВА 1. Економічне значення розробки нафтогазовихродовищ у 1990-2000 рр..
Загеологічної характеристиці в 1990 р. відкриті родовища нафти і газу вСхідного Сибіру були розкидані по великій території, віддалені від існуючихмагістральних трубопроводів, належали різним надрокористувачам. Складніприродно-кліматичні умови, слабка вивченість регіону, повна відсутність транспортноїі промислової інфраструктури стримували потенційних інвесторів у прийняттірішень з облаштування родовищ і будівництва трубопроводів.
Малисячинники, що ускладнюють освоєння газових родовищ Східного Сибіру.Прогнозовані тут дебіти свердловин були відносно невисокі. У газісхідносибірських родовищ міститься велика кількість компонентів,є цінною сировиною для газохімічного промисловості, і цей газ не можнавикористовувати в якості палива без їх відбору та переробки. Отже,крім облаштування промислів, необхідно було будувати потужні газохімічнівиробництва. Потрібні були також спеціальні сховища для гелію. Всі ці факториобумовлювали високі питомі капіталовкладення при освоєнні родовищ і недозволяли нарощувати видобуток газу високими темпами.
Обвальнаперехід від планової системи господарювання до ринкової економіки та забезпеченняекономічної основи суверенітету Росії в галузі гірничодобувноїпромисловості зажадали в першу чергу зосередити увагу надозвільну систему надання прав надрокористування без зміни їїосновних принципів: державної форми власності на надра іадміністративно-правового регулювання надрокористування. Вважалося, що цедозволить вирішити більшість поточних проблем. З серпня 1992 р. почалася видача ліцензій діючим підприємствам, які мали право на розробку родовищдо виходу Закону РФ В«Про надраВ» [1].З 1993 р. стали проводити конкурси й аукціони на нові ділянки надр для виборупретендентів на отримання ліцензії.
До початку 1997 р. в Росії було відкрито 2458 нафтових і нафтогазових родовищ. З них на 86% були виданіліцензії - як на право видобутку УВ, так на їх пошук і розвідку на ліцензійнихділянках, в тому числі ліцензії було видано на всі розробляються родовищаі 80% підготовлених до розробки родовищ. [2]
Вже першірезультати ліцензування дозволили офіційному представнику Комітету РФ погеології і використанню надр (нині Міністерство природних ресурсів РФ) -державного органу управління фондом надр - зробити висновок про те, щопрактика застосування Закону РФ В«Про надраВ» показала, що закладені в основупринципи надрокористування відповідають сформованій економічній і політичнійситуації в Російській Федерації, дозволяють ефективно розвивати ринковівідносини в гірничодобувних галузях промисловості, забезпечувати раціональневикористання ресурсів надр як в інтересах територій, так і РосійськоїФедерації в цілому. Так, Державною програмою Росії по забезпеченню нафтоюі нафтопродуктами на 1992-1995 рр.. і до 2000 р. (Мінпаливенерго РФ, травень 1992 р.) передбачалося в період 1992-2000 рр.. ввести в експлуатацію по Росії в цілому 551нафтове родовище з доведеними запасами 5132 млн. т, у томучислі в Тюменській області 183 с запасами 4061 млн. т. [3]Однак ці очікування не зовсім виправдалися.
У 1988 р. обсяг бурових геологорозвідувальних робіт на нафту і газ досяг максимуму - 6,05 млн. м, щодозволило в цьому році приростити запаси нафти до 1186 млн. т і газу до 2000млрд. м3 і відкрити 97 родовищ нафти і 11 - газу. Після 1988 р. відбувається зниження обсягу пошуково-розвідувальних робіт, особливо різко - після 1990 р.
Наведемоосновні статистичні показники, що характеризують динаміку стану видобуткунафти і геологорозвідувальних робіт на нафту і газ в Росії за період 1990-1997 рр..Для порівняння за базисний прийнято 1990 р. - останній рік дориночного періоду збільш-менш стабільними економічними зв'язками і відносинами в народномугосподарстві СРСР.
Рис. СидоровМ.К. Соціально-економічна географія і регіоналістика Росії: Підручник-атлас. -М.: ИНФРА-М., 2002. - С.167.
РОЗДІЛ 2. Характеристика основних родовищ нафти і газу,розвіданих в 1990-2000 рр..
Розглянемобільш докладно основні моменти в розробці родовищ нафти і газу востаннє десятиліття XX століття.
Нафтовапромисловість - галузь важкої індустрії, що включає розвідку нафтових інафтогазових родовищ, буріння свердловин, видобуток нафти і попутного газу,трубопровідний транспорт нафти. За розвіданими запасами нафти в 1992 році Росіязаймала друге місце в світі слідом за Саудівською Аравією, на території якоїзосереджена третина світових запасів.
З них запасиРосії - 20,2 млрд. т. Запаси колишнього СРСР на 1991 рік становили 23,5 млрд.тонн. Якщо врахувати низьку ступінь подтверждаемости прогнозних запасів і щевелику частку родовищ з високими витратами освоєння (з усіх запасівнафти тільки 55% мають високу продуктивність), то загальну забезпеченість Росіїнафтовими ресурсами можна назвати безхмарним.
Навіть уЗахідного Сибіру, ​​де передбачається основний приріст запасів, близько 40% цьогоприросту припадатиме на частку низькопродуктивних родовища з дебітомнових свердловин менше 10 т на добу, що в даний час є межеюрентабильности для даного регіону Глибока економічна криза, що охопилаРосію, не оминула й галузі паливно-енергетичного комплексу, особливо нафтовупромисловість. Це виразилося насамперед у ускоряющемся зменшенні обсягіввидобутку нафти починаючи з 1989 року. [4]
У 1990-2000 рр.. стан нафтової промисловості Росії характеризувалося скороченням обсягів прироступромислових запасів нафти, зниженням якості і темпів їх введення; скороченняобсягів розвідувального та експлуатаційного буріння і збільшенням кількостінедіючих свердловин; повсюдне переході на механізований спосіб видобуткупри різкому скороченні фонтанизирующих свердловин; відсутністю скільки-небудьзначного резерву великих родовищ; необхідністю залучення упромислову експлуатацію родовищ; розташованих в необлаштованих іважкодоступних районах; прогресуючим технічним і технологічнимвідставанням галузі; недостатньою увагою до питань соціального розвитку таекології.
На територіїРосійської Федерації в той період (і по даний час) знаходилися три великихнафтові бази: Західно-Сибірська, Волго-Уральська і Тимано-Печерська.
Основна зних - Західно-Сибірська. Це нафтогазоносний басейн світу,що у межах Західно-Сибірської рівнини на території Тюменської,Омської, Курганській, Томській і частк...
