Курсова робота
по темі: В«Артезіанські водиВ»
Зміст
Введення
1. Умови залягання артезіанських вод
1.1 Загальні відомості
1.2 Структура артезіанського басейну
1.3 Запаси артезіанських вод
2. Штучні споруди в районахартезіанських вод
3. Будівництво в умовах наявностіпідземних вод
3.1 Ситуація в районі Московськогоартезіанського басейну
3.2 Підземне будівництв
3.3 Сучасні технології гідрогеологічнихдосліджень
Висновок
Список літератури
Додаток
Введення
артезіанських називають напірні підземні води, що знаходяться в водопроникних (пористих, тріщинуватих, закарстованих)пластах, перекритих і підстилаються водонепроникними породами. Ці води всюди залягаютьнижче грунтових вод і утворюють артезіанські басейни.
Артезіанські води мають дуже велике значення для народногогосподарства; вони широко використовуються для цілей водопостачання міст, сільського господарства,населених пунктів і промислових підприємств, в той же час, як і всякі підземніводи, вони створюють проблеми при будівельних роботах.
Актуальність роботи обумовлена ​​збільшенням обсягів якнадземного, так і підземного будівництва у всіх найбільших містах Росії, інеобхідністю ретельних дослідженнях, що передують цьому будівництву. Однимз найважливіших аспектів будівництва є виявлення наявності підземних вод.
Метою роботи є всебічне вивчення артезіанськихвод.
В роботі для досягнення мети були розглянуті наступніпитання:
В·умови залягання артезіанських вод;
В·методи їх розвідки і використання; </p>
В·труднощі, що виникають через наявністьартезіанських вод;
В·забезпечення безпечного будівництва.
1. Умови залягання артезіанськихвод
1.1 Загальні відомості
Артезіанські води- Це підземні води, укладені між водотривкими шарами і перебувають під гідравлічнимтиском.
водоносних є пласти, складені пісками, вапняками,тріщинуватими пісковиками і сланцями і багатьма іншими речами порід; водотривкими- Глини,щільні сланці і ін
Деякі дослідники (О.К. Ланге, М.М. Крилов, С.А.Яковлєв та ін) артезіанські (напірні) підземні води, укладені між водонепроникнимипородами покрівлі і підошви, називають міжпластові водами.
Артезіанські води отримали свою назву від провінції Артуав південній Франції (давня латинська назва- Артез), де в XII ст. впершев Європі був пройдений артезіанський колодязь, що розкрила Самовиливні воду.
Слід, однак, відзначити, що в стародавньому Єгипті та Греції,колодязі з напірної водою були відомі ще 4000 років тому. У Китаї проходилися колодязіпри династії Хань (206-220 рр.. н. е..), коли глибина окремих колодязів сягала130.м. У Франції ж вперше буріння свердловин було здійснено в провінції Артуатільки в 1126 р.
У древній Русі широко застосовувалося буріння свердловин для видобуткурозсолів. Так, в духовній великого князя Івана Калити (1338 р.) згадується про В«солянихКолодязь »ѳль-Галицька. Інші історичні записи вказують, що В«водяні криниціВ»,дають прісну воду, існували, починаючи з XVI в.
Спочатку артезіанськіводи пов'язували з мульдообразнимі структурами. Однак умови, при яких утворюютьсяці води, досить різноманітні; часто артезіанські води можна зустріти при флексурообразномасиметричному моноклінального залягання пластів. У багатьох районах вони приуроченідо складної системи тріщин і розломів.
Артезіанські води залягають, головним чином в доантропогеновихвідкладеннях, в межах великих геологічних структур, в межах як щодо великих геологічних структур (синкліналей, монокліналейта ін) на платформах, так і середніх і малих міжгірських западин.
Геологічні структури, що містять у собі напірні води,зазвичай складені породами дочетвертинного віку. Є, однак, райони,де напірні води зустрічаються у четвертинних відкладах. Нерідко в зонах тектонічнихпорушень (скидів, взбросов, розломів і т. п.) спостерігаються висхідні джерела,іноді мають підвищену температуру води.
У природі, однак,умови залягання артезіанських вод значно складніше. До цих умов відносятьсялітологічна мінливість водоносних пластів, гідравлічний зв'язок вод суміжнихводоносних горизонтів внаслідок невитриманості ізолюючих водотривких пластів,тектонічна нарушенность пластів, непостійність хімічного складу вод та ін
На відміну від грунтовихвод, що беруть участь в сучасному водообміні з поверхнею землі, багато артезіанськіводи є давніми, і їх хімічний склад зазвичай відображає умови формування.
Артезіанські води мають досить постійну температуру,залежну від глибини залягання водоносного пласта. Будучи ізольовані від забрудненняз поверхні водонепроникними шарами, артезіанські води зазвичай відрізняються високимисанітарними показниками.
В залежності від складності геологічної будови в артезіанськомубасейні або який-небудь інший геологічній структурі може бути декілька водоноснихпластів, ізольованих один від одного водотривкими породами. Внаслідок недосконалостіводотривких перекриттів (наявності В«віконВ», фаціальних змін) водоносні пластиу багатьох районах виявляються гідравлічно пов'язаними.
Кожен великий артезіанськийбасейн містить в собі води різного хімічного складу: від високомінералізованихрозсолів хлоридного типу до прісних слабомінералізованих вод гідрокарбонатнотипу. Перші зазвичай залягають у глибоких частинах басейну, другі - у верхніх пластах(В різних артезіанських басейнах колишнього СРСР на глибині від 100 до 1000 м). Водав артезіанських басейнах здебільшого прозора, безбарвна, але дуже часто міститьбагато мінеральних солей, є жорсткою і непридатною для пиття. Температура її більшабо менш постійна в різні пори року і визначається температуру глибокихшарів землі, через який проходить артезіанський колодязь (від 9 В° до 24 В°).
Прісні води верхніхводоносних пластів утворюються в результаті інфільтрації атмосферних опадів і процесіввилуговування гірських порід. Глибокі високомінералізовані артезіанські води пов'язанііз зміненими водами давніх морських басейнів, що знаходилися в різні геологічніепохи на території сучасних артезіанського басейну.
На території колишньогоСРСР, з огляду великої різноманітності гідрогеологічних умов артезіанські басейниіноді називають водонапірними системами. Найбільш великою водонапірної системоюв Росії є Західно-Сибірський артезіанський басейн площею 3 млн. кв. км.Великі басейни напірних вод за кордоном маються в Північній Африці, а також у східнійчастині Австралії.
1.2 Структура артезіанського басейну
Артезіанський басейн- Це басейн підземних вод, приурочений до негативної, геологічній структурі(Синеклізі, мульді, прогибу, міжгірській западині), що містить напірні пластові води.Великі артезіанські басейни в Російській Федерації - Західно-Сибірський, Московський.
У межах артезіанськогобасейну розрізняють три області (рис. 1):
В·харчування;
В·напору;
В·розвантаження.
Рис. 1 [1].Артезіанський басейн
Області живлення водоносних горизонтів розташовуються набільш високих відмітках поверхні. Тут водоносні пласти можуть містити в собібезнапірні води (води, що мають вільну поверхню), дреніруемих місцевої гідрографічної мережею.
Область розвантаження- Площа виходу напірних вод на поверхню землі. На цій площі зазвичай спостерігаютьсявисхідні джерела, розсіяні і лінійні виходи підземних вод.
В області розвантаженнянапірні води виходять на поверхню у вигляді висхідних джерел. При цьому водаможе з'являтися на поверхні або у вигляді концентрованих струменів на річкових терасах,корінних берегах річкових долин і т.п., або у вигляді розпорошених пластових виходів,простежуються на деякому протязі.
На відм...
