Міністерство освітиі науки України
Донецькийнаціональний технічний університет
Кафедракультурологи та політичних наук
Реферат
покультурології на тему:
В«Алхіміяяк культурний феномен
арабськогоі європейського середньовіччя В»
Виконала:
студентка гр.ЕФ-06 А
Шелестюк О.С.
Перевірила:
Отіна А.Є.
Донецьк, 2007
Вступ
Алхімія залишиласяфеноменом Середньовіччя, тупиковою гілкою пізнання. Її довго звинувачували в тому,що вона - лженаука, але багато в чому завдяки їй з'явилася справжня наука - хімія.В алхіміків ж бачили в кращому випадку фантазерів, в гіршому - шахраїв. Однакбагато з тих, хто, будучи спочатку супротивниками алхімії, намагався вивчити цюлженауку, як не дивно, часто ставали її гарячими захисниками. До такихналежав, наприклад, французький філософ-матеріаліст XVIII століття Гельвецій.
Алхімія ніколи невикладали в університетах, на відміну, скажімо, від астрології, саме тому,що "навчити" алхімії в звичайному сенсі слова було неможливо -вимагалася величезна індивідуальна робота кожного, хто прагнув осягнути їїтаємниці, та й відкривалися вони далеко не всім.
Алхімія перебувала наперетині середньовічної теології та середньовічного мистецтва і ремесла.Гравюри і малюнки, готичні собори, музичні твори, поезія і проза- Все це могло бути присутніми в алхімічному трактаті.
У алхімічноїдіяльності все було злито і нероздільно. Приготування сипучих і рідкихсумішей, рослинництво і техніка складання отруйних настоїв, лиття металівта виготовлення сплавів, тисячолітні спроби перетворити В«недосконаліВ» металив В«досконаліВ», заняття чорною магією і жрецьке мистецтво, схоластичнефілософствування і магічний ритуал, міфотворчість і високе мистецтво ... Світалхіміків - чи не вся природа.
Багатогранність зв'язківалхімії із середньовічним світом, присутність в ній відбитків безлічі культур ускладнюютьїї розуміння для сучасної людини. Так що ж таке алхімія насправді?
1. Історіярозвитку алхімії
Існує кількатлумачень походження слова В«алхіміяВ». Відповідно до одного з них, корінь слова В«алхіміяВ»- Khem або khГЎme, chГ©mi або сhГєma, означає В«чорноземВ» або В«чорнукраїну В». Так називали Древній Єгипет, з яким пов'язують мистецтво чорнихмагів, жерців-рудознатци, золотих справ майстрів. Згідно з іншим, В«chymeiaВ» -наливання, наполягання - відгомін практики східних лікарів-фармацевтів,Витягувати подібним способом соки лікарських рослин. Тут же - вивченняземних надр (лат. hГєmus - земля). Кілька схожих слівможна знайти і в давньогрецькій мові: хюмос (П‡П…ОјПЊП‚) - сік; хюма (П‡ПЌОјО±) - лиття, потік, ріка; хімевсіс (П‡ПЌОјОµП…ПѓО№П‚) - Змішування. Нарешті, старокитайської кім означає золото. Тодіалхімія - златоделіе. Саме це значення закріпилося за алхімією поперевазі. Залишається лише неперекладна частинка ал , яка має,швидше за все, арабське походження. Дуже складно навіть просто охопитипоглядом історичний період розвитку алхімії в першу чергу через його тривалості- Більше тисячі років, протягом яких виникали одні й гинули інші цивілізації.В історії алхімії розрізняють кілька етапів, кожен з яких характеризуєтьсясвоїм світосприйняттям і своїм впливом на неї.
Етап перший:Олександрійська алхімія II-VI ст. Існує переказ, що по веліннюОлександра Македонського на могилі Гермеса Тричі Найбільшого, легендарногозасновника таємного алхімічного мистецтва, написані Тринадцять заповідей В«Смарагдовоїскрижалі В». Ці слова - священний матеріал, з якого багато століть будувало самесебе алхімічне світобудову.
У Лейденському таСтокгольмському папірусах описується практика не тільки В«перетворенняВ» металів взолото і срібло допомогою фарбування, лакування і виготовлення схожих назолото і срібло сплавів, але і способи виготовлення фальшивих дорогоціннихкаменів з скла, технології фарбування тканин. Використовуються різноманітні речовини:сода, купорос, оцет, свинцеві білила, кіновар, сажа, окису заліза, міді,сульфіди арсену. Алхіміки знають властивості металів і вміють застосовувати їх попризначенням. Отримання штучного В«золотаВ» - головне досягнення алхімічногоремесла Олександрійської епохи [2].
У текстах, що приписуютьсяЗосиму Панонолітанскому (IV в.), Синезій (V в.), Олімпідіору (VI в.), СтефануОлександрійському (VI в.), Видно вихідні культурні традиції алхімії:сектантство, вавілонський символізм, єгипетська практика та еллінська філософія.Можливо, в цих текстах вперше висловлюється ідея про філософський камінь. Цеперіод становлення алхімічної діяльності [2, 4].
Етап другий: алхімія середніхстоліть, фізікомістіка, початком якої послужила арабська алхімія. Завоювавши вVII столітті Єгипет, араби не тільки засвоїли Олександрійську алхімію, але й примножилив ній багато науково-технічні пізнання, які потім перейняли алхіміки зЄвропи.
Джабір ібн Гайана (VIII-IXвв.), якого традиційно ототожнюють з Гебер, у своїх книгах В«Сумадосконалості В»,В« Книга про отрути В»та ін докладно описує отримання і властивостіметалів і сплавів, технологію виготовлення скла. Ар-Разі (IX століття) слідом заДжабір (Гебер) привносить у алхімію раціональність, класифікує речовини,розділяючи їх на три групи - землисті (мінеральні), рослинні і тваринні. Додвом стихіями: ртуті і сірці, додається ще одне - сіль [2]. Такимчином, арабська алхімія розширила коло використовуваних речовин,удосконалилися прилади. Характерною рисою арабської алхімії з'явився їїпрактичний характер. Вона послужила джерелом, з якого черпализахідноєвропейські доктора.
Третій етап (період з XIIдо кінця XVI ст.): алхімія європейського середньовіччя або алхімія християнськихдокторів - пора найбільшого розвитку цієї діяльності. Пошуки, що вживаютьсяалхіміками, переконаними в можливості знайти шляхом хімічних перетвореньфілософський камінь, широко поширилися. З числа видатних особистостейцього періоду можна вказати на Альберта Великого (XIII ст.), Роджера Бекона(ХIII ст.), Джорджа Ріплі (ХV ст.), Василя Валентина (XVI в), Георгія Агріколлу(XVI в.). На цьому етапі алхімія помножила відомості про багатьох хімічнихз'єднаннях, знайшовши кращі способи отримання одних і вперше відкривши інші,зроблений головний практичний внесок алхімії.
Заключний етап:почався з кінця ХVI ст. і тривав до кінця XVIII в. Це період занепадуалхімії. Поруч йде становлення науки нового часу. З переходом до вивченнякількісного складу та відносин речовин Ван-Гельмонтом для алхіміїзалишався єдиний шлях до формування наукового, експериментального методу,тобто відкиданню як неспроможної всій алхімічній теорії і всієї духовноїмішури. Але проти такого шляху була і сила традиції, і сама організаціяалхімічного дійства, замкнутого в своїх рамках. І, тим не менш, у своємурозвитку алхімія вичерпала себе, залишивши накопичені практичні багатствахімії нового часу.
2. ПошукиФілософського Каменя й інші завдання алхімії
Якщо спростити і звести домінімуму основні принципи лабораторної алхімії, то виявиться, що в її основілежить пошук початкової первоматерии, з якої В«все було народженеВ» (згідноГермес Трисмегіст) і яка присутня абсолютно у всіх формах матерії. ВЗалежно від стану первоматерия може бути представлена ​​чотирмапершоелементами - повітрям, водою, землею або вогнем. У алхімічної теорії ціпоняття позначають не стихії, а саме стан і властивість матерії. Речовинимають чотири стану - сухе, вологе, тепле і холодне. Так, В«повітряВ»позначає холодну газоподібна речовина, В«водаВ» - яку рідину, В«земляВ» -тверда речовина, а В«вогоньВ» - теплий газ, природний жар. Крім повітря, алхіміявизнавала і п'ятий елемент, названий квінтесенцією (від лат. quinta essentia - п'ята сутність) - ефір, небеснасутність, Божественний дух, основа.
Цікаво паралельнопростежити, як в рамках арабсько...
