Федеральнеагентство з освіти
Державнеосвітня установа вищої професійної освіти В«Самарськийдержавний університет В»
Юридичнийфакультет
Кафедрацивільного та підприємницького права
Спеціальність- Юриспруденція
Курсоваробота
Поняттяі види векселя
Самара2009
Зміст:
Введення
Глава 1. Історія виникнення і розвитку векселя і вексельного законодавства
Глава 2. Поняття та характеристика векселі
2.1 Поняття та правова оцінка векселя як різновиду цінногопаперу. Види векселі
2.2 Реквізити векселя
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Вексель - це особливий вид письмового боргового зобов'язання, складенийв продиктованої законом форми і дає його власнику безперечне право вимагатипісля закінчення певного терміну з особи, яка видала або акцептовавшегозобов'язання, позначеної в ньому суми грошей.
Вексель -один з найбільш відомих фінансових інструментів, здавна застосовувалися якзручний засіб для оформлення розрахункових відносин, в якості засобуплатежу, а також як засіб отримання кредиту, наданого продавцемпокупцеві у товарній формі у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари, ішироко використовуваних у наш час.
Спочаткувідносини між учасниками вексельних операцій були довірчими. Простий вексель споконвічно сприймався на Русі неінакше, ніж просто обіцянка сплатити гроші застосовувався як документ,оформляющий позикові відносини. Оскільки позики даються тільки особам,користуються деяким довірою (а не забезпечені позики ще меншому коліосіб), остільки і простий вексель на Русі мав застосування в основному тількиміж першими двома учасниками вексельних відносин - особами, безумовнодовіряють один одному. Якщо вексель і отримував згодом підписи щенебудь осіб, то це були передусім особи, так само високо цінують словопершого набувача. Але з часом він придбав характер юридичнихзобов'язань.
З розвиткомі ускладненням товарно-грошових відносин вексель поступово перетворювався вуніверсальний кредитно-розрахунковий інструмент, за допомогою якого оформлюютьсярізні кредитні відносини. Різноманіття форм векселів дозволяє застосовуватийого у багатьох фінансових операціях: інвестиціях з метою отримання доходу,кредитуванні, наданні в якості застави, придбанні продукції та послугз відстрочкою платежу, погашення кредиторської заборгованості та ін При цьомувексель виступає досить дохідним, ліквідним, надійним фінансовим активом,дозволяє інтегрувати інтереси виробників, фінансових інститутів ідержави.
Томувексель є дієвим ринковим інструментом, що забезпечує виконаннязобов'язань і своєчасне повернення боргів.
Деякіспірні питання правової регламентації вексельних правовідносин вирішені нарівні законодавства і регулюються багатьма нормативними актами: ЦивільнимКодексом РФ, Федеральним законом В«Про переказний і простий вексельВ» № 48-ФЗ від 11березня 1997р. В історії радянського періоду в інституті вексельного права булоприйнято Постанову Центрального Виконавчого Комітету та Ради НароднихКомісарів СРСР В«Про введення в дію Положення про переказний і простийвексель В»від 7 серпня 1937 року., у відношенні інших поступово складаєтьсяединообразная судово-арбітражна практика.
Принаписанні курсової роботи були вивчені нормативно-правові акти,монографічна та навчальна література, присвячені даній проблемі.
Данакурсова робота складається з вступу, основної частини, висновку і спискувикористаних джерел. Основна частина складається з двох розділів - глава 1 - історіявиникнення і розвитку векселя і вексельного законодавства і глава 2 -поняття та характеристика векселя. У розділі першої розкриваються основні етапивиникнення і розвитку векселя, в розділі другому розкриваються поняття,особливості, функції векселя і обов'язкові реквізити векселя, визначенівексельним законодавством.
Курсоваробота заснована на роботах Вишневського А.А., Фельдмана О.О. , Агаркова, БєловаВ.А. та інших.
Глава 1. Історія виникнення і розвитку вексельногозаконодавства
Самаяпоширена точка зору щодо виникнення векселя - що вексельз'явився в Італії. Зокрема, В.І. Снігірьоввідзначав, В«що про італійське походження векселі свідчить яквексельна термінологія (акцепт, індосамент), так і те що стародавні вексельнідокументи написані італійською мовою і вексельні операції знаходяться в зв'язку здіяльністю італійських міняйл В»
Йогопоява XII - XIII ст. - Викликане потребами розвивається в той час торгівлі,особливо ярмаркової, і пов'язано з необхідністю переведення грошей з однієїмісцевості в іншу, сполученої при цьому в більшості випадків з розміноммонет, що мають ходіння в одному середньовічному державі на монету іншогодержави.
У цейвіддалений період перевіз грошових сум з однієї місцевості в іншу (навіть умежах однієї грошової системи) був пов'язаний не тільки з суто фізичнимиутрудненнями через громіздкість монет, але і з великим ризиком їх втрати в дорозізважаючи частих нападів грабіжників. Немаловажне утруднення при здійсненніплатежів являло велику різноманітність монетних систем, оскільки правокарбувати монету було надано не тільки великим територіальним одиницям,але й окремим містам. При цьому монета знаходилася в обігу лише там, дечеканилася, вивіз її за ці межі, як правило, не допускався, так щопридбати її поза межами звернення було фактично неможливо.
Зазначеніутруднення викликали появу угоди, пов'язаної із переказом та обміном грошей іскладалася у внесенні тій чи іншій особі певної суми грошей в одномумісці з зобов'язанням останнього сплатити відповідну суму в іншому місцімонетою, що має ходіння в цьому місці, тобто вексельної угоди.
Вчиненнявексельних угод було пов'язано з діяльністю міняв - середньовічних банкірів.Ці угоди наділялися в письмову форму, як правило, нотаріального акту,який служив джерелом права особи, яка внесла валюту міняйли в одному місці, наотримання зазначеної в цьому акті суму грошей в іншому місці обумовленоюмонетою і в обумовлений час та одночасно був зобов'язанням особи,отримав валюту, виплатити відповідний еквівалент. Оскільки платіж,позначений в акті, найчастіше мав зробити не сам міняла, а йогоагент або колега, який перебуває в іншому місці, то міняла сповіщав останнього промайбутній платіж письмово - авізо, особа ж, яка внесла валюту, він постачавсупровідним листом на адресу згаданого агента або колеги, якемістило доручення чи прохання про виплату подавцю листи відповідної сумимісцевої монетою замість сплаченої міняйли. Цей лист і стало прообразоммайбутнього переказного векселя. Так з'явилися три основних учасника вексельних правовідносин:вексельний боржник - міняла, який отримав гроші і видав супровіднийлист; перший власник - вексельний кредитор - особа, пойменоване в листіодержувачем грошей; платник - міняла, якому було адресовано прохання провиплату суми подавцю листа. Вищезгаданий лист, хоча й містило в собівказівку на своє походження з договору міни, однак, не було підставоюдля регресної вимоги вексельного кредитора до міняйли у разі відмови вплатеже з боку уповноваженого на його виробництво особи. Такою підставоюбув нотаріальний акт, в якому нерідко на цей випадок містилася обіцянкаміняйли - боржника відшкодувати вексельному кредитору всі збитки, пов'язані зістягненням за даним зобов'язанням.
Пізніше, до XV в. з видачеюсупровідного листа стали з'єднувати прийняття на себе видав його обличчямвідповідальності за здійснення платежу по ньому, у зв'язку з чим в текст цихлистів вносилося зобов'язання задовольнити кредитора. Таким чином цей листвилилося у форму переказного векселя, який замінив собою згаданий вищевексельний акт. Цей документ висловлював, з одного боку, відношення між особою,його видав, та особою, уповноваженою на виробництво платежу, а з іншого,служив підставою для реалізації прав вексельного кредитора. Поступово цьогодокументу було присвоєно н...
