Введення
Актуальністьтеми полягає в необхідності довгострокового фінансового плануванняорганізацій як основний цілеспрямована діяльність в процесі організації іуправління підприємством на шляху до фінансового успіху.
Ціліданої курсової роботи:
-ознайомитисяз теоретичними аспектами фінансової політики;
-проаналізуватив чому схожість і відмінність між довгостроковим і короткостроковим плануванням;
-наоснові актуальних даних за 2008-2009 р обгрунтувати необхідність довгостроковогопланування на прикладі ВАТ В«Комстар-ОТСВ».
1.Теоретичні аспекти фінансової політики
1.1 Визначення фінансовоїполітики
Фінансоваполітика підприємства - сукупність заходів щодо цілеспрямованогоформуванню, організації та використанню фінансів для досягнення цілейпідприємства. [1]
Фінансоваполітика - найбільш важливий складовий елемент загальної політики розвиткупідприємства, яка включає також інвестиційну політику, інноваційну,виробничу, кадрову, маркетингову та інші. Якщорозглядати термін В«політикаВ» більш широко - то це дії, спрямовані надосягнення мети. Так, досягнення будь-якої задачі, що стоїть перед підприємством, втій чи іншій мірі обов'язково пов'язано з фінансами: витратами, доходами,грошовими потоками - а реалізація будь-якого рішення, в першу чергу, вимагаєфінансового забезпечення. Таким чином, фінансова політика не обмеженарішенням локальних, відокремлених питань, таких, як аналіз ринку, розробкапроцедури проходження і погодження договорів, організація контролю запроцесами виробництва, а має всеосяжний характер.
Фінансоваполітика - порівняно нова дисципліна. Вона не вивчає сутність фінансовихвідносин і навіть не розробляє ні механізми, ні методи регулювання іоптимізації доходів, витрат, грошових потоків, а використовує існуючі,розглядаються в курсі фінансового менеджменту. Однак її роль і значення нестає від цього менш значимими. Існує безліч способів формування,розподілу і використання фінансових ресурсів, які, в кінцевому підсумку,дозволять підприємству розвиватися. Але тільки розробка і впровадження фінансовоїполітики на підприємстві дозволять більш чітко визначити основні напрямкирозвитку.
Основафінансової політики - чітке визначення єдиної концепції розвитку підприємстваяк у довгостроковій, так і короткостроковій перспективі, вибір з усьогорізноманіття механізмів досягнення поставлених цілей найбільш оптимальних, атакож розробка ефективних механізмів контролю.
Тількиза допомогою розробленої фінансової політики можна з найменшими витратами і внайкоротші терміни добитися поставлених цілей. Саме тому як алгоритмдій В«фінансова політикаВ» все більше застосовується в практичній сферіуправління підприємствами. Керівники господарюючих суб'єктів вже довгий часна практиці намагаються створити ефективну податкову політику, обгрунтувати ціновуполітику, регламентувати кредитну політику, валютну і т.д. для того щобуникнути методу В«чорного ящикаВ» стосовно до фінансових потоків. Але це лишеокремі випадки загальної фінансової політики підприємства, яка повинна розроблятисяв комплексі і в рамках єдиних стратегічних напрямків.
Фінансоваполітика підрозділяється на державну фінансову політику і політикуокремо взятої господарської структури. Фінансова політика виражає інтереситих, хто її організовує. Фінансова політика, обумовлена ​​і проведена збоку державних органів відносно організацій мікроекономічногорівня через законодавчу та нормативну базу, а також бюджетну, банківську,податкову системи і правоохоронні органи, називається державноюфінансовою політикою.
Фінансоваполітика, обумовлена ​​і проведена роботодавцями організації в інтересахданої організації через фінансові відносини та механізми, називаєтьсяфінансовою політикою організації.
Фінансовуполітику організації визначають засновники, власники, організовує фінансовекерівництво. Виконавцями фінансової політики є фінансові служби,виробничі структури, підрозділи та окремі працівники організації.
Узагальнюючисказане, сформулюємо основне визначення фінансової політики. Фінансоваполітика організації є складовою частиною її економічної політики івиражає сукупність заходів щодо організації та використанню фінансів дляздійснення своїх функцій і завдань, якісно визначеного напрямурозвитку, що стосується сфер, засобів і форм його діяльності, системивзаємин усередині організації, а також позицій організації в зовнішньомусередовищі. [2]
Складовіелементи об'єкта фінансової політики, з якими вона взаємодіє, утворюютьпредмет фінансової політики. Предметом фінансової політики євнутрішньофірмові та міжгосподарські фінансові процеси, відносини і операції,включаючи виробничі процеси, що утворюють фінансові потоки і визначаютьфінансовий стан і фінансові результати, розрахункові відносини, інвестиції,питання придбання та випуску цінних паперів.
Занапрямку політика поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішньоїфінансовою політикою організації називається політика, спрямована нафінансові відносини, процеси і явища, що відбуваються всередині організації.
Зовнішньоїфінансовою політикою організації називається політика, спрямована надіяльність організації в зовнішньому середовищі: на фінансових ринках, у кредитнихвідносинах, у відносинах з різного роду зовнішніми юридичними та фізичнимиособами (контрагентами).
Основнимизавданнями конструктивної фінансової політики є:
о єзабезпеченняджерел фінансування виробництва;
о єнедопущеннязбитків і збільшення маси прибутку;
о євибірнапрямків та оптимізація структури виробництва з метою підвищення йогоефективності;
о ємінімізаціяфінансових ризиків;
о єраціональнаорганізація фінансових потоків і розрахунків, що забезпечують максимальну їхвіддачу і мінімальний ризик;
о єраціональнерозподіл отриманого прибутку в розширення виробництва та споживання;
о єпошукрезервів поліпшення фінансового стану та підвищення фінансової стійкостіорганізації на основі економічного аналізу.
Результативністьфінансової політики визначається ступенем досягнення поставлених цілей і завдань.
Рішення,визначають фінансову політику, підрозділяють на короткострокові та довгострокові.Заходи з організації та використанню фінансів представляються яккороткострокові, якщо вони розраховані на період не більше 12 місяців або періодтривалості операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Вонинацілені на прийняття поточних рішень і на управління в режимі реальногочасу. Фінансові рішення і заходи, що переслідують мету досягненняпевних результатів за період більше 12 місяців і перевищують операційнийцикл, відносять до довгострокової політиці. [3]
Принципиформування короткострокової і довгострокової політики взаємозалежні.Короткострокові рішення в області фінансів повинні співвідноситися з довгостроковимицілями і сприяти їх досягненню. Такі співвідношення тісно пов'язані зпитаннями стратегії і тактики у фінансовій політиці.
Стратегія(Від грец. Strategia - стратегія - обраний на період війни керівниксухопутних або морських сил). Стратегією фінансового управління або фінансовоїполітики називають систему рішень та намічених напрямів діяльності,розрахованих на довгострокову перспективу і передбачають досягненняпоставлених цілей і фінансових завдань по забезпеченню оптимальної і стабільноїроботи господарської структури, виходячи з ситуації дійсності іпланованих результатів. Стратегія - це мистецтво планування керівництва, заснованена правильних довгострокових прогнозах. При цьому виділяються пріоритетні завдання танапрямки розвитку різних форм діяльності та розробки механізму їхздійснення. Стратегію фінансового управління в певному сенсі можнаназвати стратегічною фінансовою політикою.
Тактика(Лат. tactio - дотик, дотик, обмацування). Тактикою фінансовогоуправління або фінансової політики називають сукупність прийомів і формпідпри...
