Узланер Дмитро Олександрович - викладач кафедрифілософії і культурології Російського державного медичногоуніверситету
ВОстанніми роками більшість соціологічних теорій секуляризації виявилося абоспростованим, або підданим самої грунтовної критики. Однак, незважаючина всю критику, очевидно одне - секуляризація, тобто втрата релігією своєїсоціальної значущості, є реальний процес, через який пройшли (а десьці процеси йдуть до цих пір) багато суспільства світу. А значить, феноменсекуляризації потребує теоретичному поясненні. У цьому зв'язку передбачаєтьсярозумним справити "ревізію" існуючих моделей секуляризації.Завдяки цьому можна буде зрозуміти той фундамент, на якому вибудовуєтьсянова (або оновлена) модель (або моделі) секуляризації. У попередніхпублікаціях нами була зроблена спроба проаналізувати західний досвідосмислення секуляризації на прикладі того, що було названо нами"Неокласичної моделлю" [1; 2]. У даній статті реконструюєтьсярадянський опит1. Теоретичні напрацювання радянських вчених ми пропонуємо умовноназвати "радянською моделлю секуляризації" (звичайно, були йрозбіжності серед дослідників, але ми все ж ризикнемо говорити про єдинумоделі). Нижче ми спробуємо викласти основні положення даної моделі, порівнятиїї з моделлю західній (тобто неоклассіСтановленіе радянської моделісекуляризації в чому повторює західний досвід: все починається в 60 - 70-х рр..XX в., Коли цілий ряд авторів починає в своїх публікаціях активно обговорюватидану тему. У радянській соціології можна виділити Ю. А. Леваду [4], І. Н.Яблокова [5; 6], А. Г. Твалтвадзе [7], авторів збірки "До суспільствавільному від релігії (Процес секуляризації в умовах соціалістичногосуспільства) "[8] та ряді інших. Подібно західним колегам радянські автори, вибудовуючисвою модель, в основних моментах спираються на спадщину: К. Маркса, Ф.Енгельса і В. І. Леніна. Не в останню чергу з ідеологічних підставахідеї основоположників марксизму-ленінізму переймають некритично, правомірністьположень даних мислителів не ставиться під сумнів.
Швидше,мова йде про відтворення їхніх ідей, а також про їх підтвердженні емпіричнимидослідженнями. У цьому некритичному використанні ідей - одна з головних відмінностейрадянської моделі від моделі західної, яка дозволяла собі критичнопоглянути і навіть піддати ревізії деякі положення соціології Вебера, Дюркгейма,не кажучи вже про Маркса. Крім того, на Заході соціологічні теоріїсекуляризації відразу ж опинилися під вогнем нехай і не завжди справедливою, алевсе ж змістовної критики з боку релігійних мислителів та іншихскептично налаштованих авторів.
Саметакої критики не вистачало радянської моделі.
Однаку некритичного прийняття були і свої переваги: ​​радянські соціологи відкритовикладали всі ті філософські передумови, на яких вони вибудовували своюбачення секуляризації. У разі західних соціологів така чіткістьвідсутня: інший раз взагалі заперечували (або не згадували), що їх модельбудується на якихось філософських засадах, які ще треба обгрунтувати, і що модельсекуляризації може впасти, якщо ці передумови виявляться помилковими. Вони вважали,що займаються виключно соціологічними проблемами, яким не потрібнаніяка філософія. Філософська наївність західних теорій секуляризаціїпостійно відзначалася їх критиками [9; 10]. Радянські ж автори булипослідовні, вони починали з викладення основоположних загальнофілософськихположень, потім переходили до випливають з них загальносоціологічної поняттям іпотім, нарешті, приступали до спеціального наукового аналізу. Завдяки цьомурадянська модель вийшла набагато більш чіткою, прозорою тапослідовною.
Логікавимагає почати опис радянської моделі з викладу ідей класиківмарксизму-ленінізму, проте ці ідеї настільки добре відомі, що ми дозволимособі утриматися від їх чергового повторення. Відзначимо лише те, що зтворів Маркса, Енгельса і Леніна [11] можна вичленувати вже цілком закінченумодель секулярізаціі2. Релігія - це ілюзорна надбудова, породжувананедосконалим економічним базисом. Цей базис удосконалюється відповідноз об'єктивними законами, що призводить до вдосконалення надбудови. В кінцірешт, повинен виникнути досконалий базис і досконала надбудова. Длярелігії як ілюзії не залишиться місця, так як будуть знищені ті вади вбазисі, які приводили до її появи. Проте усунення релігії відбуваєтьсяне саме по собі - в цьому процесі людина грає саму активну роль.Власне, радянським соціологам залишалося тільки перетворити імпліцитну(Невиражену) модель секуляризації в експліцитну (виражену), а такожздійснити деталізацію деяких положень.
Дляосмислення радянської моделі необхідно відповісти на наступні питання. Щопрагнуть осмислити дослідники в рамках даної моделі? Який їх основнийпостулат? Як вони трактують поняття секуляризації? Як і на основі якогоматеріалу вибудовується модель? Як виглядає її загальна схема?
Нарешті,які висновки робляться ними про перспективи даного явища?
2Хоча жоден з класиків не користувався поняттям "секуляризація" вйого сучасному соціологічному сенсі.
Щопрагнуть осмислити дослідники в рамках даної моделі? У центрі увагирадянських дослідників те, що відбувається з релігією в умовахсоціалістичного, а також частково капіталістичного суспільства. Їхнє завданняпростежити і емпірично обгрунтувати конкретні зміни в економічному базисіі те, як ці зміни впливають на релігію. Однак на відміну від західних колег,прагнули виключно до нейтрального аналізу і заперечували будь-яку своюзацікавленість в описуваному процесі, радянські автори ставили перед собоюще й практичні завдання. Релігія - це шкідлива ілюзія, що перешкоджаєвдосконалення людини і суспільства, отже, процес секуляризації - цечастину суспільного прогресу, що сприяє розвитку людини, її духовноїсвободі, розвитку його інтересів і здібностей. Як укладає Р. А. Лопаткін, секуляризаціяжиттєдіяльності суспільства й особистості є необхідною умовою досягненнявсіх вищеперелічених цілей [13, с. 23]. Таким чином, дослідження феноменусекуляризації являє собою не тільки суто теоретичний інтерес, але щеі інтерес практичний: зрозуміти причини секуляризації, виявити те, що цьомузаважає, і дати рекомендації, що сприяють усуненню шкідливої вЂ‹вЂ‹ілюзії. Звідсибагато радянських роботи про секуляризації носили приблизно однакову назву
"Причиниіснування та шляхи подолання релігійних пережитків "[14 - 17].
Якийїх основний постулат? Відповідь на це питання очевидна: у міру вдосконаленняоб'єктивних умов існування людини релігія слабшає і, врешті-решт,відмирає. Секуляризація є закономірний наслідок поступальноговдосконалення економічного базису, це вдосконалення робить релігіюзайвою. Радянські дослідники визнають справедливість базового тезизахідної моделі про те, що модернізація призводить до секуляризації, однак данетвердження визнається ними недостатнім. Тут необхідно сказати кількаслів про те, як трактувалася "секуляризація" в радянській соціології тау чому була відмінність цього трактування від західної.
Першазавдання, яке стояло перед радянськими вченими, з новою силою зацікавилисяпроблематикою секуляризації в 60-х рр.. XX в., Полягала в розробці самогопоняття "секуляризація". У 1965 р., приступаючи до розгляду проблематики секуляризації, Ю. А. Левада цілком у дусі західних дослідників тогочасу констатує, що термін "секуляризація" - це термін, "якиймає досить широке поширення, але не має скільки суворихвизначень "[4, с. 171]. Краще визначення було запропоновано Р. А.Лопаткін: секуляризація - це "процес вивільнення з-під впливурелігії всіх сторін і рівнів життєдіяльності суспільства й особистості таутвердження в суспільній та індивідуальній свідомості матеріалістичногосвітогляду і заснованих на ньому систем норм і цінностей як необхідноїумови функціонування і прогресивного розвитку суспільства і особистості "[12, с. 19].
Головневідміну прийнятого в радянській соціології розуміння секуляризації від західноїтрактування у виділенні двох сторін: нег...
