Контрольна робота з філософії
Виконала Сорокіна Світлана Євгенівна студентка гр.ФЗС (МЖ) - 030501 - 21 (к)
Удмуртська державний університет м. Можга
Можга
2010
Введення.
Інформація,надавана особистості живим релігійним досвідом, стосується не тільки природисутнісних характеристик, властивостей самої релігії, але і граничних підставвсього сущого, включаючи людину у всій унікальності та специфічності його буття, уявленьпро сенс і призначення його життя, характер взаємин з природою, в рамкахякої здійснюється його повсякденне життя, і з іншими людьми. Томурелігія, головним чином християнство, - так само як і філософія, являєсобою форму духовної діяльності, орієнтованої на свідомість і осмисленнякорінних світоглядних питань, що відносяться до уявлень людини проСвіт у цілому і місце людини в ньому.
Длясуспільства, взятого в цілому, релігія виступає як могутній засіб соціальноїінтеграції, згуртування людей, оскільки загальні вірування надають найвищий сенс їхдіяльності. І в соціальному плані релігія реалізується як особливий суспільнийінститут - церква; на перших етапах - просто як об'єднання віруючих, пізніше(Майже у всіх релігіях) - як структура, що об'єднує осіб, особливо присвячених всакральні таємниці і виступають у ролі своєрідних В«посередниківВ» між об'єктомвіри і людьми.
Узятав єдності та взаємодії всіх цих структуроутворюючих компонентів, релігіявиконує світоглядно-інтегративну функцію, дає певні поясненняприроди, суспільства і людини, тобто світу в цілому. І тут відразу ж впадає вочі певна схожість релігії з філософією. Разом з тим релігіявиконує і багато інших функцій, яких позбавлена ​​філософія. Серед останніхтак звана спасительно-компенсаторна функція, що обіцяє людині надіюна позбавлення від всіх тягот і злигоднів мирської повсякденному житті. До числаважливих функцій релігії відноситься також комутативність-інтеграційна функція:релігія полегшує спілкування, об'єднання людей, що дотримуються одногосвітосприйняття. І, нарешті, регулятивна функція, що дає людині певнінорми і цінності поведінки, насамперед етичні.
Нагадаємо,що саме християнська релігія в значній мірі сприяластановленню наукового світорозуміння як кошти або знаряддя боротьби зокультизмом. Цей процес почався вже на заході епохи Середньовіччя, але особливийрозмаху набув у епоху Нового часу, тому що для християнства дуже важливобуло торжество науково-механістичного світогляду: механіцизм виганяв духівз природи. Далеко не випадково, що наукова картина світу народилася саме вхристиянській Європі, а не в арабській культурі, яка у багатьох відношенняхбула дуже витонченою і високою, і не в китайській, і не в індійській культурах.
Задумку Гегеля, філософія є вищим і останнім етапом духовного розвиткулюдства, і, перш за все тому, що релігія переважно орієнтуєтьсяна почуття і уявлення людини, тоді як для філософського свідомості іпізнання основним знаряддям, або інструментом, є поняття.
1.Християнська філософія, її специфіка та основні риси
1.1.Християнство як джерело християнської філософії.
Дочислу світових релігій відносять християнство, іудаїзм, іслам і буддизм.
Християнство- Найбільша світова релігія і одна з найпоширеніших за чисельністюприхильників, яких приблизно 20% населення земної кулі і по географічнійпоширеності - майже в кожній країні світу є хоча б одна християнськагромада. В даний час число прихильників християнства в усьому світіперевищує близько 2 мільярдів.
Вцентрі християнського віровчення боголюдина Ісус Христос. Основний книгоює Біблія - ​​Старий Завіт і Новий Завіт, в якому представлені життя істраждання Христа, оповіді про діяння святих апостолів, а також одкровеннясвятого Іоанна Богослова з його картиною страшного суду, який очікуєлюдство.
Християнствоспочатку виникає як релігія стародавніх євреїв. Усунення деякихнепопулярних серед інших народів елементів іудаїзму (обряди обрізання, прийняттяїжі, ідея богообраності єврейського народу, закони Мойсея) викликало припливязичників і звернених євреїв в християнські громади. Привабливими сторонамихристиянства були універсалізм, єдинобожжя, рівність усіх віруючих перед Богом,ідея очисної жертви Христа, віра в відплату в потойбічному житті, ідеявоскресіння.
Дляраннього християнства був характерний відмова від участі в політичному житті іуправлінні державою, проповідь аскетичної етики. До початку IV століттяхристиянству протистоїть державне світогляд, заснований на пануючійязичницької релігії і на картині світу, розробленої в рамках філософії.Філософія, не помічає двотисячолітньої історії християнства або свідомойого ігнорує, є теоретично неможливою, заздалегідь приреченою наневдачу. Не можна в даний час визначити моральність, справедливість, добро,зло, розвиток і становлення європейської державності і культури поза облікомісторичного впливу християнства на життя людського суспільства.
ДоIV століття християнство ідейно зміцніло, і після указу імператора Костянтина в 311році про свободу християнського віросповідання та припинення гонінь на християнтеологічні суперечки переносяться всередину християнства, найбільш значущіфілософські концепції та ідеї пристосовуються для потреб обгрунтування християнськоговчення. Християнство стає офіційно визнаною релігією Римської імперії.Пройде ще трохи часу і Нікейський Собор в 325 році прийме остаточнуформулювання основної догми християнства - символу віри - Трійцю: Бог єдиний посуті, але троічен в особах (іпостасях). Це Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий- Усім трьом особам приписуються однакові божественні властивості (премудрість, вічність,благість, святість і т.д.), але у них є індивідуальні відмінності. Бог-Отець ненароджується і не походить від інших осіб трійці (абсолютна першооснова), Бог-Син(Логос, Слово - смислове початок) предвічно народжується від Бога-Отця, Бог-Дух(Животворне начало) походить від Бога-Отця. Християнські обряди прямо вводятьбожественні начала в людське життя.
Християнськаморальність виходить із самоцінності особистості (особистість є В«образ БожийВ» улюдині) і нерозривного зв'язку добра, правдиві та свободи. При цьому добро й істинавиражається не в безособових формальних правилах, а в самій особистості ІсусаХриста; звідси - принципова формалізації християнської моральності, щопо самій своїй суті є моральність волі. Висловлюючи свободу людини, справдіхристиянська віра тримається не на страху і зовнішньому боргу, а на любові, спрямованійдо Христа і до кожної людини як носія образу Божого. Добро творитьсялюдиною на шляхах застосування вільної волі в ім'я особистості і любові. Іншезастосування вільної волі обертається її самозаперечення і духовноїдеградацією людини. Таким чином, в людську свободу міститься нетільки можливість добра, але і ризик зла. Зло є помилкове застосування свободи;істиною свободи є добро. Звідси специфіка християнського аскетизму: вінбореться не з самою по собі природою людини, але з живучим у ній гріховнимпочатком. Сама по собі людська природа богоподібна і гідна натхненняі безсмертя (цим християнство відрізняється від платонізму, гностицизму іманіхейства).
1.2.Природа християнської філософії.
Самдосвід філософії оновлювався християнством. Даність, якої вона розташовує - цесвіт, творіння, слова, в якому все говорить про нескінченну Розум кінцевимРозум, які знають, що вони - уми, коли філософія в ході якогосьтривалого процесу намагається пом'якшити кризу, замаскувати парадокс, розкритипіднесену даність в діалектиці розуму або чистого духу, саме і точно зцього моменту вона перестає бути християнською. Метафізичне мислення, зверненетаким чином до його справжньої природної духовності, буде критикувати цівимоги В«в ім'я більш високих вимогВ» - в ім'я вимог дійсночистого розуму. Положення філософії змінилося, воно піднесено християнством.Саме в зв'язку з цим слід сказати, що віра веде і направляє філософію, ущемляючипри цьо...
