ВСТУП
Історія розвитку філософії в Росіїє невід'ємною частиною всесвітнього історико-філософського процесу.Філософська думка в радянські роки пройшла тернистий шлях. У ній відбилосякультурно-історичний розвиток Росії. Вітчизняна філософська думказародилася пізніше, ніж у сусідніх країнах і випробувала сильний вплив спочаткувізантійської і античної думки, потім західноєвропейській філософії. З приходомбільшовицької влади російська філософія розвивалася головним чином як марксистська,а десталінізація і В«хрущовська відлигаВ» створили нову атмосферу, якавідзначалася пожвавленням творчої думки в філософії.
Тема В«Основні напрямки розвиткувітчизняної філософії після 1917 року В»актуальна, тому що ми можемопростежити, як виживала філософська думка в умовах В«запакованийВ» впартійну ленінсько-марксистську оболонку і якою вона постала післязвільнення від неї.
Мета даної роботи: простежитиісторичну ланцюжок розвитку вітчизняної філософії від Жовтневої революціїдо нового часу. Для досягнення мети необхідно вирішити завдання: дати викладіосновних напрямів вітчизняної філософії радянського і пострадянськогоперіоду, висвітлити виникнення і розвиток філософських шкіл.
У розвитку вітчизняноїпісляреволюційної філософії можна виділити ряд періодів, відповіднихпевним етапам розвитку суспільства: прихід більшовицької влади, жорсткийдиктат Сталіна, десталінізація і В«відлигаВ», пострадянський період. Найбільшістотні зміни відбулися після засудження культу Сталіна. В результатіослаблення ідеологічного контролю, успіхів науки і техніки виникли новітенденції в філософських дослідженнях, які часто йшли врозріз з офіційноюдоктриною. Склалися нові напрямки і дисципліни.
Поступово філософи відходили відмарксистських канонів, формувалися школи в історії філософії, гносеології,логіці, філософії науки, філософської антропології. Уніфікована версіямарксистської філософії поступалася місце нетрадиційним, більш гнучким підходам.
> Після розпаду СРСР відбулися переоцінкацінностей, відмова від В«радянського марксизмуВ». Разом з тим позитивні напрацюваннятворчо мислячих філософів радянського періоду сприяли створенню ідейнихпередумов для подальшого періоду російської філософської думки. Потенціалцих напрацювань поєднується з новим осмисленням історії як російської, так ізарубіжної філософії, особливо ідей, які співзвучні сучасним потребамвироблення оновленої системи цінностей.
СТАНОВЛЕННЯРАДЯНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
З приходом влади більшовиків полефілософської діяльності значно зменшилася в розмірах. У першіпісляжовтневі роки марксистські філософські дослідження в країні виступалинайчастіше під загальним найменуванням В«історичний матеріалізмВ». Почалосяідеологічний наступ на немарксистські філософські течії, боротьба замонополію марксизму. Були закриті деякі старі філософські суспільства іжурнали. Керівництво партії більшовиків прагнуло просочити суспільство духоммарксизму. Ідеологічно неугодні філософи того часу, в особливостіфілософи старої школи були вислані з країни. Цієї долі піддалися Н.А. Бердяєв,С.Н. Булгаков, І.А. Ільїн, І.І. Лапшин, С.Л. Франк, Л.П. Карсавін, Н.О. Лоський.Чимало філософів загинуло у в'язницях і засланні. Прихильники марксистськогосвітогляду розгорнули фронтальний наступ на різні ідеалістичнішколи, піддаючи їх критиці. Вперше за свою історію марксистський світоглядотримало державну підтримку, було оголошено теоретичною основоюрозвитку суспільного буття і свідомості, внутрішньої і зовнішньої політикидержави.
До кінця 20-их роківідейно-філософська життя зберігала плюралістичний характер. Поряд з науковимиустановами, де функціонували підрозділи, що займалися марксистськоїфілософією, ще діяли установи, де працювали переважно філософистарої формації. Ще виходили праці, далекі від марксизму. У деяких журналахще друкувалися неогегельянец Ільїн, ніцшеанец Шестов, ідеаліст Челпанов іінші. У приватних видавництвах виходили книжки і брошури философствующихреакціонерів. У пресі, у вищих навчальних закладах кипіла гостраідеологічна боротьба. За рамками доминировавшей офіційної філософіїпробивалися тенденції, породжені суперечливою соціально-культурноїобстановкою і інтенсивним розвитком природничих наук і психології. Саме в20-30 роки з'явилися нові ідеї в руслі розробки проблем культурології, Тектології,герменевтики, ноосфери та інші, отримали свій розвиток пізніше - після 60-х років.
У 20-х роках розгорнулася дискусіяз питань співвідношення філософського світогляду і природознавства, загальногофілософського методу і приватних методів пізнання. Лідерами сторін спору булиІ.І. Степанов (Скворцов) і A.M. Деборін. Прихильників першого стали називати В«механістаміВ»,другого - В«діалектикамиВ». І хоча в ході дискусії відбувалося поступовезближення дискутуючих сторін, все ж перемогли В«діалектикиВ». Одна з причинцього полягала в тому, що В«діалектикиВ» фактично орієнтували філософію В«управлятиВ»науками, В«командуватиВ» ними. Ця орієнтація йшла в руслі сформованого у другійполовині 20-х років розуміння особливої вЂ‹вЂ‹ролі філософії, згідно з якою на неїстали покладати завдання по теоретичному обгрунтуванню практично-політичноїлінії партії, по керівництву всіма сферами науки і культури. Проте з часомвиявилося, що і В«деборинціВ» перестали влаштовувати сталінське політичнекерівництво. У 1930-х роках спорящим сторонам стали навішувати політичніярлики: В«механістамВ» - В«правий політичний ухилВ», В«діалектикамВ» - В«меньшевіствующімідеалісти В».
РАДЯНСЬКАФІЛОСОФІЯ В ЕПОХУ СТАЛІНІЗМУ
Після встановлення режиму особистоївлади Сталіна, філософська життя країни протікала в умовах жорсткого іжорстокого політико-ідеологічного контролю, який супроводжувався репресіямиу відношенні філософів. Підручники, які вийшли на початку 30-х років, сформувалиспецифічний образ марксистської філософії. Вони відстоювали принцип партійностіі підкреслювали роль класової боротьби в історії суспільства.
очолив управління філософськоїнауки, М.Б. Мітін, П.Ф. Юдін, Г.Ф. Александров, Е.П. Сітковський, М.М. Розенталь,звеличували Сталіна як філософа під виглядом зміцнення партійної лінії.Філософію стали практикувати як форму політики.
Звеличення особливо посилилосяпісля того, як в 1938 році Сталін написав розділ В«Про діалектичний таісторичному матеріалізмі В»вВ« Короткому курсі історії ВКП (б) В». Ця робота булаоголошена В«вершиноюВ» марксистської філософії. В дійсності їй притаманнісхематизм і упрощенство. У поданні Сталіна діалектичний метод іматеріалістична теорія - це вчення про одне й те ж: про буття, про світ, прозаконах (В«рисахВ») об'єктивної дійсності. Метод пізнання він визначавтільки як закони розвитку об'єктивного світу. Закон єдності і боротьбипротилежностей зводився до закону їх боротьби. Закон заперечення усувався (якякийсь В«пережитокВ» гегельянства). З абстрактних філософських посилок В«напрямуВ»виводилися конкретні політичні рекомендації.
Великий вплив на ідейно-філософськийклімат надала дискусія у 1946 році по книзі Г.Ф. Александрова В«Історіязахідноєвропейської філософії В». А.А. Жданов назвав всю В«ДомарксистськаВ» історіюВ«НенауковоїВ» і протиставив їй В«науковуВ» марксистську філософію. Ждановвисловив ряд положень про предмет і завдання марксистської філософії, якірозходилися з пануючими поглядами. На його думку, діалектичнийматеріалізм з'явився не наукою наук, а інструментом пізнання, марксистськафілософія не повинна стояти над іншими науками.
У результаті вже тоді значнозросла питома вага досліджень з проблем теорії пізнання і діалектичноїлогіки, відбулися дискусії про співвідношення діалектичної і формальної логіки.Посилився процес диференціації філософського знання, автономізації йогоокремих галузей. Радянська філософія перетворювалася в систему філософськихдисциплін.
десталінізаціїУ ФІЛОСОФІЇ. ФОРМУВАННЯ різноманіття ШКІЛ І НАПРЯМКІВ
У 1956 році засудження ...
