Християнськийгуманітарно-економічний відкритий університет
Гуманітарно -економічний факультет
Гуманітарнийвідділення
Курсоваробота
на тему: ВченняКанта про формування самосвідомості розвивається культурного життя
Одеса-2011
Введення
Спочатку роботи прояснимотой соціально-культурний контекст, в якому відбувалося формуваннякультурологічних поглядів Канта.
У XIX в. відбулосяостаточне крах феодалізму як системи певних економічних,політичних, соціальних відносин, завершилося становлення капіталізму якнового, більш прогресивного по відношенню до феодалізму, ладу, якийвосторжествував спочатку в Англії, Північній Америці і Франції, а потім і вінших країнах Європи та Південної Америки.
Швидке зростання технічноїмощі, корінні зміни в побуті, способі життя супроводжувалися загальної ейфорією інепомірними захопленнями з приводу прогресу. У масовій свідомості того часубули широко поширені уявлення про те, що рух шляхом прогресуне має межі, що в міру зростання технічної озброєності праці та створеннябільш досконалої матеріально-технічної бази будуть вирішені всі проблеми, у томучислі і соціальні. Література, музика, філософія самим безпосереднімчином реагували на зміни, що відбувалися в економіці та політиці. Смаки ісвітовідчуття буржуазії стають визначальними, що знаходить своє вираження взміні художніх стилів і напрямків. До середини XIX в. класицизм бувмайже повністю витіснена зі всіх галузей духовного виробництва. Зокрема,в театрі на зміну героїчній трагедії прийшла мелодрама, а на зміну героїчнійопері - лірична опера і оперета.
У першій третині сторіччявиникає і швидко досягає розквіту водевіль, що став улюбленим театральнимвидовищем практично для всіх верств населення від рафінованих аристократів доміських низів. на слова Шіллера, Робертом Шуманом - цикл його фортепіаннихп'єс В«КарнавалВ», Ріхардом Вагнером - опери В«ТангейзерВ« і В«ЛоенгрінВ». Влітературі сентименталізм спочатку змінюється романтизмом, а потім реалізмом.Кумиром читаючої публіки замість Шатобріана, Річардсона, Жермена де Сталь, ШарляНодье стають Віктор Гюго, Жорж Санд, Бальзак. Молоді люди В«з товаристваВ»зачітиватся вже не В«Страждання молодого ВертераВ» Гете; не В«Дон ЖуаномВ»Байрона, не поемами Шеллі, а романами Бальзака, Олександра Дюма, Стендаля,історичними хроніками Проспера Меріме. Змінюється стиль викладу, композиціянаближається до зовнішнього течією життя. Трансформуються уявлення протипове, з'являються нові елементи в розумінні прекрасного. Літературазнаходить яскраво виражене соціальне зміст і все більш демонструєкритичне ставлення до навколишньої дійсності. В архітектурі ампірпоступово втрачає чистоту і поступається місцем еклектичному змішання різнихархітектурних стилів. Йому на зміну приходить стиль В«бідермейерВ», що відображаєхудожні смаки бюргерської середовища. Наростає інтенсивність культурнихобмінів. У першій третині століття проводяться перші міжнародні конгреси,влаштовуються перші міжнародні виставки, швидкими темпами зростає числоперекладних видань, розширюється коло людей, що говорять на двох і більше мовами.Європейська культура проникає на Схід, в країни Азії та Африки, деформується місцева інтелектуальна еліта, яка дотримується європейськоїорієнтації. У той же час відбувається процес В«регіоналізації культуриВ», якийзнаходить своє вираження у конституюванні національного мистецтва, літератури,музики і мови, в усвідомленні специфічності національних культур та їх відмінностейодна від одної. Закладаються передумови для появи в найближчому майбутньому вряді європейських країн національного драматичного театру, національної опери,національної картинної галереї.
Істотні змінивідбуваються в першій половині XIX ст. і в соціально-філософських і гуманітарнихнауках. Перш за все змінюється їхній лідер. Їм стає історична наука,яка розвивається швидкими темпами. Її теоретики обгрунтовують принципісторичного підходу до дійсності, про який в попередні епохи знали дужемало або не знали практично нічого. Життя людського роду починає усвідомлюватисяяк єдиний процес, що має певні закономірності. Їх пошук визначаєтьсяяк мету історичного пізнання, яке не замикається тільки на фіксації вжедоконаних подій, а прагне осягнути їх внутрішню логіку. Іншимпоказником відбуваються змін стає переміщення центру філософськоїдумки з Франції, яка була безперечним лідером в цій області знання наПротягом всього XVIII століття в Німеччину. Тут до середини століття складаєтьсятаке потужне напрямок, як німецький класичний ідеалізм. Саме в ньому впочатку і в середині XIX століття найбільшінтенсивно розроблялася проблема культури.
Найбільш великимипредставниками німецького класичного ідеалізму були німецькі філософи ІммануїлКант (1724-1804), Фрідріх Шеллінг (1775-1854) і Георг Гегель (1770-1831). Відразуслід сказати, що ніхто з згадуваних вище авторів не був В«чистимкультурологом В», проте саме класиками німецького ідеалізму були закладеніоснови філософії культури та сформульовано ряд проблем, які єцентральними для сучасного культурологічного знання. На перший планвиходять проблеми діалектики, питання про відношення мислення до буття, пошукдуховних основ життя людини і проблема культури, яка починаєосмислюватися як одна з найважливіших проблем філософського пізнання. Головнузавдання філософії тепер бачать в В«формуванні самосвідомості розвиваєтьсякультурного життя В». [1] По суті, саме в цей період складається вчення про культуру,яке розглядається як вчення про становлення і розвитоктілесно-душевно-духовної цілісності людини в світі природи і одночасно вісторично - духовний світ.
Глава 1. Життєвийшлях Іммануїла Канта
Розгляд поглядів накультуру Іммануїла Канта (1724-1804) доцільно почати з розгляду йогожиттєвого шляху. Канта абсолютна більшість освічених людей сприймає,перш за все, як основоположника німецької класичної філософії, яктворця системи трансцендентального ідеалізму, який сформулював основніпитання, на які повинна дати відповіді філософія: Що я можу знати? Що яповинен робити? На що я можу сподіватися? Що таке людина?
Деякі знають про нього якпро найбільшому етиці, автора знаменитого В«категоричного імперативуВ»: В«Поступайтак, щоб максима твоєї волі завжди могла мати також силу принципу загальногозаконодавства В»[2] Категоричні імперативи - це безумовні і загальніприписи, які повинні виконуватися усіма в будь-якій ситуації незалежно відбажань. Категоричний імператив існує як моральний закон в людині,як В«голос розумуВ», який є В«виразним навіть для самого простого людиниВ»,як присутність в людині високої моральної сили - його совісті. ЗаІммануілу Канту, моральність не пов'язана з почуттям, вона цілком розумна.Моральне почуття являє собою лише інтерес і повагу до морального закону.Категоричний імператив - це вираз чистого практичного розуму непідлеглого здатності бажання.
Кант також автор не меншезнаменитого афоризму про моральному законі. Так в В«Критиці практичного розумуВ»І. Кант пише: В«Дві речі наповнюють душу завжди новим і все більш сильнимподивом і благоговінням, чим частіше і триваліше ми міркуємо про них, -це зоряне небо над мною і моральний закон в мені ... В»[3]
Але в той же час Кантбагато зробив для осмислення природи культури, для прояснення того, як культурапов'язана з людиною, які механізми і закономірності її розвитку, чим вонавідрізняється від природи, якими є цілі культури. Йому ж належить постановка івирішення питань про самостійну цінності культури, про відмінність культури іцивілізації, про докорінну протиріччі сучасного суспільства, де все більше ібільше проявляється розрив між рівнем морального розвитку індивідів і рівнемїх цивілізованості.
Кант першим зафіксованимвідмінності в темпах розвитку окремих областей культури, запропонував свою оцінкуепохи Просвітництва. Він же сформулював думку про необхідність історичногопогляду на культуру і обгрунтував ідею, що прагне...
