Введення
Тема моєї доповіді -проблема Іншого в філософській герменевтиці. Я вважаю її актуальною в зв'язку зтим, що в останні десятиліття в світі активно протікають процеси глобалізаціїі поширення інформаційних технологій. Людям все частіше доводитьсястикатися з Іншим (представниками інших національностей, культур,віросповідань) як у зв'язку з їх діяльністю (бізнесмени, дипломати), так ів повсякденному спілкуванні.
Перш за все, потрібновизначити що вкладається в поняття Інший. У філософії існує безлічдумок з цього питання. Дана робота спирається на одне з найпопулярнішихтлумачень цього поняття - Інший як представник чужого, іншого світу,культури, сильно відмінний від мене самого людина.
Відповіді на питання длячого необхідно приходити до розуміння Іншого і як до нього прийти можна почерпнутиу філософів-герменевтов. Спочатку герменевтика була лише філософським методом,за допомогою якого інтерпретувалися і аналізувалися дійшли до наспошкодженими або частково втраченими літературні пам'ятники. Герменевтипропонували при аналізі враховувати культуру, до якої належить автор, йогосвітогляд, і таким чином співпереживати в текст, дивитися на нього черезпризму його породила культури. Проблемою філософської герменевтики єрозуміння як таке. Основи герменевтики як загальної теорії інтерпретації булизакладені Ф. Шлейермахером.
Говорячи про розуміння я маюзважаючи не прагнення переконати співрозмовника в правоті своєї позиції, не згодащодо змісту деякою пропозиції, а компроміс або консенсус міжпредставниками різних позицій. Взаєморозуміння не має на увазінеобхідність утвердження єдиної істини. Воно передбачає встановлення такогоєдності, яке не заперечує відмінностей і різноманіття точок зору. В«Метабудь-якого розуміння - досягти згоди по суті; заради цього ми спілкуємося один зіншому і домовляємося між собою В», - пише Х.-Г. Гадамер (Гадамер 1991, 73).
Так для чого ж взагалінеобхідна взаємодія з Іншим, спроби його зрозуміти
Взаємодія з Іншимнеобхідно перш за все для формування ідентичності людини, її відносинилюдини до самої себе. Звернення до Іншого допомагає нам зрозуміти самих себе іяк індивідів і як членів групи. Свідомо чи мимоволі ми порівнюємо себе зІншим. Ми можемо усвідомити своє Я лише через В«не-ЯВ», Іншого.
К. Маркс використовувавобраз дзеркала для роз'яснення того, що людина може зрозуміти своє Я тільки вйого ідеальному бутті в іншій людині. В«Людина, - вважав він, - спочаткувиглядає, як у дзеркало, в іншу людину. Лише поставившись до людини Павлуяк до себе подібного, людина Петро починає ставитися до самого себе як долюдині В»(Маркс 1960, 62).
Шотландський психіатр Р.Лейнг у своїй відомій роботі В«Я та іншіВ», говорячи про ідентичності, пише щобудь-яка ідентичність вимагає значущого Іншого як точку відліку. Наприклад,ідентичність матері потребує дитині в якості цього Іншого.
Бодрійярпише: В«Інший - це те, що дозволяє мені не повторюватися до нескінченостіВ». Інший ставить кордонмоєму існуванню, таким чином полегшуючи мені можливість самоідентифікації -хоча б за принципом: Я - це не-Інший.
Без наявності Іншогорозвиток особистості зупиняється. В«Я втрачає верховенство свогосамосовпаденія, самоототожнення, в якому свідомість, тріумфуючи,повертається до самого себе і заспокоюється на самому собі. У відповідь на вимогуІншого Я самоізгоняется з цього спокою ... В»(Левінас 1998, 170).
Поява Іншого вимагаєподолання замкнутості на собі самому і прийняття відповідальності, так як подумки Е. Левінаса, свідомість проблематизується зустріччю з Іншим, присутністьякого волає до відповіді; а відповідальність позбавляє Я його егоїзму іпідтверджує його неповторність (Левінас 1998, 170-171). «³дносини з Іншимпроблематизують мене, вилучають і продовжують вилучати мене з мене самого,розкриваючи в мені все нові дарування. Я і не знав, що настільки багатий, хоча йне вправі залишити тепер щось собі В»(Левінас 1998, 165).
Левінас відзначаєпотреба в Іншому, який В«не є ні мій ворог, ні моє доповненняВ»,товариськість, яка В«народжується в істоті, у якого все в достатку, аботочніше кажучи, по той бік усього, що могло б йому бракуватиме або йогозадовольняти В»(Там же).
В«Розмова з іншим,згода іншого з нами, його заперечення, його розуміння і нерозуміння знаменуєрозширення нашої індивідуальності - зауважує Х.-Г. Гадамер, - це всякий развипробування можливої вЂ‹вЂ‹спільності, на яке спонукає нас розум В»(Гадамер 1991,86).
Розуміння виявляєтьсяосновою розвитку, зростання, подолання конфліктів, так як його прямий наслідок -бажання вчитися у Іншого.
Дослідженнясвоєрідності та особливостей Іншого, що виходить з гуманістичного уявленняпро глибинний універсальному спорідненість людей, народів, цивілізацій, культур, - цене тільки метод розуміння, але також дієве протиотруту від роз'єднаності,ворожнечі, культурного ізоляціонізму, жорстокості та насильства, в яких би формах вонине проявлялися.
Якими ж шляхами можнаприйти до розуміння Іншого
Вихідною умовоюрозуміння і діалогу з Іншим є само допущення інакомислення.
Для подолання бар'єрунерозуміння потрібно відмова від попереджень і стереотипного сприйняттяІншого, і відомий критичний настрій щодо самого себе.
В основі розуміння лежитьпрагнення знайти загальні підстави, що ховаються за відмінностями, починаючи звиявлення точок дотику і моментів подібності. Іншими словами, розумінняможливо завдяки присутності універсальних почав в людській та соціальноїжиття. Від з'ясування глибинного подібності метод йде до розуміння відмінностей, їхобумовленості різноманіттям і багатоцвіттям життя, і відповідно,позитивне сприйняття відмінностей призводить до взаємозбагачувальний обміну досвідом танабуттю нових смислів власного буття.
Саме тому длярозуміння необхідно шукати внутрішній зміст за зовнішніми формамиповедінки, шукати сенс, що вкладається в ті чи інші вчинки, дії. Щобзрозуміти Іншого необхідна зміна кута зору, перехід від споглядання ззовні дорозумінню зсередини. Основою цього розуміння повинні стати цінності Іншого.
У процесі вибудовування розуміння Іншого необхідно вміння ставити себе на місце Іншого,намагатися бачити ситуацію з незвичною для себе точки зору. Цей В«поглядззовні В»розширює межі розуміння.
В«Розуміти - означає,перш за все, розбиратися в чомусь, а вже потім, у другу чергу, виокремлюватидумку іншого, розуміти імпліцитне їм В», - підкреслює Х.-Г. Гадамер(Гадамер 1991,79).
У розумінні і діалозі зІншим має виключатися нав'язування думок і зразків дії, томуістотний момент і умова цього процесу - свобода обох сторін у діалозі.
Визнання гідності вІншому також виявляється невід'ємним компонентом розуміння. Причому, воно повиннобути взаємним.
Потрібно не забувати, то щодіалог не виключає, а навпаки, має на увазі критичне ставлення додіям і висловлюванням іншого, але з щирим бажанням домогтися розуміння,компромісу, відповідності між словом і дією, наблизити бажане додійсному.
Висновок
герменевтикаінтерпретація нерозуміння гуманістичний
Як видно з могодоповіді, методи, вироблені філософами-герменевт для розуміння іінтерпретації текстів можуть використовуватися і в інших сферах життя. Філософськагерменевтика не втрачає своєї актуальності і може допомогти вирішити актуальніпроблеми, що стоять перед суспільством, такі як необхідність досягнення розумінняз Іншим як представником іншої культури.
Використовуваналітература
Бодрійяр. Я. Прозорість зла.
Гадамер XT. Актуальністьпрекрасного.
Левінас Е. Час та Інший. Гуманізм Іншої людини.
Лисенко. В. Г. Пізнання чужого якспосіб самопізнання: Захід, Індія, Росія.
Лейнг Р. Я та інші.
Скороходова. Т. Г. Розуміння Іншогоу філософії Бенгальської Відродження.
Соболєва. М. Є. Про можливість діалогуміж культурами.
Степанова. І. Антропологічнаепістема В«Людина-дзеркалоВ».
Труфанова. Є. О. Ідентичність і Я.
