Про главленіе
1. Свідомість як система
2. Свідоме і несвідоме, їхспіввідношення
3. Свідомість і самосвідомість
4. Функції свідомості
Список використаної літератури
1. Свідомість яксистема
Саміперші уявлення про свідомість виникли в стародавності. Самоспостереження призвелолюдей до висновку, що в їхніх головах відбуваються процеси, відмінні від процесівв навколишній природі (можуть виникати фантазії, уявлення про предмети,яких ми зараз не спостерігаємо, уві сні людина може побачити те, що взагалініколи не бачив, і т. д.). Тоді ж з'явилося уявлення про В«душуВ» і булипоставлені питання: що являє собою В«душаВ»? як вона співвідноситься зпредметним світом? З тих пір навколо свідомості ведуться суперечки про його сутність,можливості і шляхи пізнання. Одні виходили з пізнаванності свідомості, іншістверджували, що зрозуміти свідомість - настільки ж марна спроба, як і прагненняпотопаючого витягнути себе за волосся з болота або прагнення людини побачити звікна самого себе що йде по вулиці.
Розділилисяі думки філософів. Ідеалісти і богослови відстоювали думку про первинністьсвідомості стосовно матерії. Ідеалізм вириває свідомість з матеріальногосвіту і вважає його самостійної й творчої сутністю всіх речей.
Напомилкових позиціях стоїть і дуалізм у тлумаченні свідомості. Розглядаючи душу,свідомість і тіло як не залежні один від одного початку, дуалізм не можепояснити взаємозв'язок психічних і фізіологічних процесів в організмі.
Так,прихильник дуалізму французький філософ Р. Декарт визнавав незалежне відсвідомості існування природи і не сумнівався в тому, що знання про неї можебути істинним. Але в його дуалістичній концепції природа і дух виступають якдва суто різних начала. Основною властивістю матерії Декарт вважавпротяжність, а основною властивістю духу - здатність мислити. Звідси він робиввисновок, що подібно до того, як ідея не має протяжності, так і тіло не можемислити.
Ввідміну від ідеалізму і дуалізму, матеріалізм виходить з того, що матеріяпротилежна свідомості: вона існує поза свідомістю і незалежно від нього,тоді як свідомість не може існувати поза матерії. Матерія первинна іісторично і гносеологічно по відношенню до свідомості: вона є і носій іпричина його виникнення. Свідомість же - щось похідне від матерії: яквластивість мозку і як відображення світу.
Матеріяволодіє такими властивостями, яких немає і не може бути у свідомості. Свідомістьпов'язано не з усією матерією, а тільки з людським мозком, та й не з усіммозком, а тільки з його частиною - корою великих півкуль - і не постійно, а впевні періоди часу - під час неспання, при цьому мислить не мозок,а людина за допомогою мозку.
Свідомість - це вища,властива тільки людині і зв'язана з мовою функція мозку, що полягає вузагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності.
Вважаючисвідомість вторинним по відношенню до матерії, діалектико-матеріалістичнафілософія рішуче виступає проти спотворення природи свідомості такзваними вульгарними матеріалістами XIX в. (К. Фохт, Л. Бюхнер, Я. Молешотт), допускали,ніби думка виділяється мозком так само, як жовч печінкою, і що мислення в цьомусенсі матеріально. Їх помилка полягає в ототожненні мислення, свідомості,психіки з матерією, між тим як думка не є вид матерії.
Чи можнаабсолютно протиставляти свідомість матерії? В рамках основного питанняфілософії - так, за ними - ні. Насправді думка, свідомість існують якреальні явища природи, проте вони не тіло і не речовина, подібні згаданимжовчі або мозку.
Визнанняматеріальності думки веде до того, що гносеологічне протиставленняматерії свідомості, матеріалізму - ідеалізму втрачає всякий сенс. Назвати думкаматеріальної, якимось видом матерії - значить відкинути відмінність первинного івторинного, відбиваного і відбитого, субстанції та властивості, а, отже,заперечувати протилежність матеріалізму та ідеалізму. Неважко помітити також,що вульгарний матеріалізм допускає існування думки без мозку після того,як вона В«виділенаВ» ім. А це в корені розходиться з даними науки.
Критикуючивульгарний матеріалізм, ще Ленін надзвичайно ясно показав, що в рамкахосновного гносеологічного питання (тобто питання про те, що первинне - матеріяабо свідомість) протилежність матерії і свідомості, а, отже,матеріалізму та ідеалізму носить абсолютний характер. Але протилежністьматерії і свідомості за межами вирішення основного питання філософії втрачаєабсолютний характер. За цими межами відносність даногопротиставлення стає безсумнівною, бо свідомість не є самостійнасубстанція, а одне з властивостей матерії і, отже, нерозривно пов'язане зматерією.
Абсолютнаж протиставлення матерії і свідомості веде до дуалізму та ідеалізму,оскільки тоді свідомість виступає як деяка самостійна субстанція,існуюча поряд з матерією, з нервовим речовиною, з мозком. Тому ібеззастережне твердження, що думка нематеріальна, також помилково, боподібне твердження ігнорує залежність свідомості, від матерії, зв'язокпсихічних явищ з матеріальними процесами. Надмірне наполягання нанематеріальності думки, свідомості, психіки веде до ідеалістичного відривусвідомості від матерії, свого матеріального носія - людського мозку.
Психіка,свідомість не можуть існувати ні у вигляді В«чистихВ», віддалених від мозку ідей,думок, ні у вигляді якого б то не було речового В«виділенняВ» мозку.Свідомість є одне з властивостей рухомої матерії, є особлива властивістьвисокоорганізованої матерії. Це положення означає, що між свідомістю іматерією існують і розходження, і зв'язок, і єдність.
Різницяскладається, по-перше, в тому, що свідомість не є сама матерія, а одне з їївластивостей, що виникає на певному щаблі її розвитку, по-друге, в тому, щостановлять зміст свідомості образи зовнішніх об'єктів відмінні за формою відцих об'єктів як ідеальні копії останніх.
Єдністьі зв'язок між свідомістю і матерією також розкриваються в двох аспектах. З одногобоку, психічні явища і мозок тісно пов'язані між собою як властивість іматеріальний субстат, якому ця властивість належить і без якого воно неіснує, з іншого - виникають у свідомості психічні образи подібні,тотожні по змісту з зухвалими їх матеріальними об'єктами.
найглибшогосутністю свідомості в гносеологічному плані є його ідеальність, якавиражається в тому, що складові свідомість образи не володіють ні властивостямирозкритих в ньому предметів дійсності, ні властивостями нервових процесів,на основі яких вони виникли.
Ідеальністьсвідомості є не що інше, як відображення дійсності у формі знань,емоцій, волі, видів і способів (логіки) практичної діяльності людини.
Ідеальневиступає як момент практичного відношення людини до світу, відносини,опосередкованого формами, створеними попередніми поколіннями, - здатністюпередусім відбивати в матеріальних формах мови, знаків і перетворювати їхдопомогою діяльності в реальні предмети. Так, якби до людей кам'яногостоліття якимось чином потрапила книга про конструюванні автомобілів, то вони не змоглиб її В«ідеалізуватиВ», тобто перетворити в ідеальне, в поняття, осмисленеуявлення про неї, бо в їхньому житті ще не склалися ті форми діяльності,які б зумовили рівень знань і діяльності, узагальнені в цій книзі.
Ідеальнене є чимось самостійним по відношенню до свідомості в цілому: вонохарактеризує сутність свідомості у відношенні до матерії. У цьому плані поняттяВ«ІдеальнеВ» дозволяє глибше осмислити вторинність вищої форми відображення і тимсамим конкретизувати матеріалістичне розуміння сутності свідомості, йогопротилежність матерії. Таке розуміння має зміст тільки при вивченніспіввідношення матерії і свідомості, відносини свідомості до матеріального світу.
Ідеальне- Це предмет, В«відчуженийВ» від самого себе, існуючий не у своїйвласної конкретно-чуттєвої формі, а на базі речовини і процесів мозку(Твердість, колір і т. д.).
В той жечас ...
