Зміст
Введення
Глава1. Виникнення і еволюція доктрини переваги греків над варварами:обгрунтування варварства в працях грецьких і римських мислителів
1.1Грецький поліс як ідеальна форма державного життя і умова громадянства
1.2Образи еллінів і варварів у працях давньогрецьких філософів
1.3В«Римський поглядВ» на проблему варварства
Глава2. Зсув до релігійних визначень сутності варварства в епохусередньовічного християнства
2.1Духовно-моральний образ В«варварівВ» в перших християнських громадах
2.2Трактування рабства в працях середньовічних богословів Висновки та рекомендації
Бібліографічнийсписок
еволюція доктрина варварфілософ
Введення
Початком природного етноцентризму, з якого згодомі виростає расизм, вважається епоха античності, коли відбувається зародження ірозвиток дихотомії В«свій-чужийВ» поки тільки на інтуїтивному рівні, а не вконцептуальній формі, має суб'єктивний характер. Саме в цей періодвідбувається елліно-варварська поляризація, де зразком культури є лишегрецька культура, антична інтерпретація В«іншогоВ» носить оцінний і, якправило, негативний характер. Теорія "природного рабстваВ» Аристотелявиявилася серйозним першоджерелом, на який посилалися багатоантропологи-расисти протягом століть. Таке ставлення до людини призводило додумки про принципову, постійному і всеосяжному нерівності людей міжсобою.
Як не парадоксально, але саме раннє середньовіччя, нещо дало досягнень, порівняних із висотами античної культури або зрілогосередньовіччя, поклало початок власне європейської культурної історії. Цебув процес болісного синтезу, народжується з злиття суперечливих, часомвзаємовиключних начал, пошуків не тільки нового змісту, але і нових формкультури, передачі естафети культурного розвитку його першим носіям [58].
Середньовіччя - це ще й епоха високої динамічностіраціональної думки, логіко-теоретичного пошуку, перших успіхів наукової,правової, моральної і політичної думки, видатного прориву філософськогорозуму в сферу універсальних законів буття. Історія середньовіччя - це історіянезвичайних людей і подій, тому що спосіб життя, способи мислення, горизонтисвітовідчуття цих людей багато в чому відмінні від сучасного. Тим не менш,Середньовіччя зазначено безсумнівним прогресом, якісними зрушеннями в сферахдіяльності (техніці, продуктивних силах та ін), спілкування (поділіпраці, виробничих, технологічних, соціальних, міжособистіснихвідносинах), в системі духовної культури [73].
Подальше вивчення передумов зміни мислення людей, їхуявлень про інші народи, перегляд ними розуміння самого В«людиниВ» будутьсприяти розширенню наших уявлень про формування нового типусвітогляду європейської інтелігенції, тому в яку історичну епоху людиволодіють певним чином світу, специфічним світобачення, ведуть себе нестільки у відповідності із зовнішніми обставинами, скільки в залежності відтієї картини світу, яка утвердилася в їх свідомості. Орієнтири поведінки,цінності життя даються людині у величезній мірі його мовою, релігією,вихованням, прикладом оточуючих. Можна уявити людину без усвідомленоїідеології, яка стала б його осмисленої життєвої позицією, але не можнапомислити людини без його ментальності. Вона у величезній мірі детермінує йогосоціальну поведінку.
В«Об'єктивнеВ» вивчення соціальних і економічних структур іїх руху, дослідження їх В«ззовніВ», з точки зору спостерігача, що займаєпозицію "позаперебувальностіВ» по відношенню до об'єкта вивчення, має бути доповненеосягненням їх В«зсерединиВ», з позицій самих учасників історичного процесу,людей досліджуваного суспільства. Неможливо піти від спроб проникнення вісторично обумовлені мотиви їхніх дій, в моделі поведінки, детермінованіїх об'єктивної матеріальної життям, їх світобачення, світорозумінням ісвітовідчуттям.
Картина світу, закладена у свідомість цих людей природою,являє собою величезну об'єктивно діючу силу, багато в чому визначальнухід історії. Вся картина світу людини тієї чи іншої епохи, що належить допевної соціальної верстви або класу, включається в сферу історичногодослідження. У центрі картини світу - проблема людської особистості, її оцінкасуспільством і її самосвідомість і самооцінка. Саме ця проблема - особистість,індивідуальність, міра поглиненості людини соціальною групою або йогоавтономії - є центральною при вивченні картини світу даної епохи.
Соціальні дослідження приділяли увагу переважновеликим суспільним структурам, обходячи атомарну одиницю соціуму -людського індивіда. Для історії людина - завжди в групі, суспільстві, вінучасник соціального процесу, отже, має соціальну сутність. Разомз тим, не можна перетворювати людину в простий згусток суспільних відносин, вякийсь великий В«атомВ» громадських зв'язків [36].
У даній роботі суспільство не розглядається як безлічвідносно самостійних індивідуумів. Вивчення суспільства досліджуваної епохивиходить з розуміння його як єдності відносно самостійних людей,знаходяться один з одним у взаємній залежності, взаємозв'язках і відносинах.Ці зв'язки і відносини об'ектівізіруются в процесі предметної практичноїдіяльності людей і приймають форму деперсоніфікованих, надлічностних зв'язківі відносин. Саме ця обставина дозволяє здійснювати в теорії суспільствапроцедуру узагальнення дій В«живих особистостейВ».
Дослідження основних напрямків змістуантропологічного знання наповнюється самостійної значимістю тільки будучиспрямованим від людини, від його суб'єктивності до об'ектірованним соціальнимформам його буття. Соціально-антропологічне знання є, по суті справи,самопізнання людини, невіддільне від самооцінки, структурований процессамопостижения людини самого себе як суб'єкта буття [113].
На жаль, проблематика становлення і розвитку філософськихі соціальних антропологічних досліджень в період античності і подальшийперіод у Західній Європі все ще залишається для вітчизняної філософськоїантропології недостатньо вивченою. Враховуючи виконану попереднімипоколіннями істориків роботу, використовуючи деякі висунуті ними положення івисновки з питання генезису європоцентризму, ми ставимо перед собою метукомплексно розглянути виникнення і розвиток європоцентризму в античну ісередньовічну епохи, а також показати на загальному культурному тлі досліджуваноїепохи зміни, що відбулися в суспільстві в результаті отримання нових знань.
Глава 1. Ввознікновеніе і еволюція доктрини перевагигреків над варварами: обгрунтування варварства в працях грецьких і римськихмислителів
1.1 Грецький поліс як ідеальна форма державного життяі умова громадянства
Взаємовідносини античного світу і світу варварів відносяться дочислу кардинальних проблем в пізнанні античної епохи. В даний час наперший план виходить системне вивчення античних і варварських суспільств і їхвзаємодії, що дозволяє абсолютно по-новому поглянути на деякі зфундаментальних проблем. З новою гостротою постало, наприклад, старий питання прохарактері грецької колонізації і взаєминах колоністів з тубільнимНаселення в регіонах, охоплених колонізаційним рухом. Новим змістомнаповнився давно вже битующій в науці теза про нерівномірність історичногорозвитку різних частин колишнього світу і населяли його народів. Іноді, і якздається, справедливо стверджується, що греко-варварські контакти зіграли ледьчи не провідну роль у становленні та еволюції античної цивілізації. Разом з тимне викликає сумніву і значення оточував еллінів варварського світу, особливонародів Переднього Сходу, для розвитку давньогрецької культури.
Ставлення греків до сусідніх народів, яких з часом вонистали називати варварськими, виражалося у двох основних аспектах: свідомість своєївинятковості з усіма супутніми проявами і наслідками; та в тойВодночас відкритість і безсумнівна готовність до позитивних контактів і дозапозиченням чужих здобутків у культурі, науці і техніці [105].
Мабуть, вже з перших кроків грец...
