Н.С. Єгорова
Російська державна академія фізичноїкультури, Москва
Медико-біологічнеі соціально-економічне значення остеохондрозу хребта і йогоневрологічних проявів доведено великою кількістю досліджень і вданий час сумнівів не викликає. Фізична реабілітація хворих таінвалідів внаслідок остеохондроза - актуальна задача нейроортопедії імедико-соціальної експертизи. Клінічні прояви остеохондрозу настількиваріабельні, що ця його особливість у початковому періоді захворювання призводить додіагностичних помилок, пізніше - до діагностики, несвоєчасної інеадекватної терапії, а в наступних періодах - до значних термінівтимчасової непрацездатності і нерідко до інвалідності. Актуальність темипідтверджується значно зрослим останнім часом числом хворихостеохондроз хребта і необхідністю їх швидкої та ефективноїреабілітації з метою якнайшвидшого їх повернення до трудової та професійноїдіяльності.
Основнимипричинами цієї поразки хребетних структур вважають несприятливуспадковість, вікові зміни в організмі, неадекватні фізичнінавантаження, порушення постави, нервово-психічні стреси, травми.
Намнайбільш правильної представляється теорія, яка свідчить про те, щозниження силової витривалості м'язів спини, обумовлене генетичними ісередовищні фактори, - ключова ланка патогенезу неврологічних проявів остеохондрозухребта, провідного до спазмів - судом м'язів хребта, порушеньміофасциальних тканин, стискам дисків, що супроводжується компресією нервів іпорушенням функції міжхребцевих суглобів. Це супроводжується синдромомхронічних болів у нижній частині спини (ХБНС); (С.М. Бубновський, 2000).
Мивважаємо, що перш за все необхідно приймати до розгляду керованум'язово-сполучну тканину, на яку і слід впливати длядосягнення лікувальних цілей, оскільки вона - єдина в організмі людини, якапідлягає відновленню в будь-якому віці при створенні для умов скорочення ірозслаблення (Г. Шелтон).
Гіподинамія(Недолік власне руху) і гіпокінезія (недолік силового руху)ведуть до детренірова
нності м'язів (N. Sandler, 1997), а відомо, щодетренірованних людині досить зробити один неправильний рух знавантаженням, щоб викликати блокаду або розтягання м'язів і зв'язок. Оскільким'язова тканина при регулярній роботі з нею відновлює функції тіла донорми (Г. Шелтон), то головне завдання позбавлення від болю в спині - відновитизону зв'язування, подвергшуюся ішемії.
Намизапропоновано для реабілітації хворих остеохондрозом використовувати методикуфізичної реабілітації, засновану на силових вправах на спеціальномуреабілітаційному обладнанні в поєднанні з водними процедурами, суглобовоїгімнастикою з елементами аеробіки, масажем і мануальною терапією. Важливезначення надається регуляції дихання при виконанні вправ (С.М. Бубновський,1997).
Зметою вивчення впливу даної методики на функцію опорно-рухового апаратуі всього організму в цілому хворих остеохондрозом хребта був проведенийпедагогічний експеримент тривалістю з жовтня 1999 р. по червень 2001 р. Були сформовані дві групи: одна досвідчена - ОГ (15 чол.), інша контрольна- КГ (15 чол.).
Передбачалосяпроведення занять в ОГ за запропонованою нами методикою фізичної реабілітації, вКГ - за методикою ЛФК, застосовуваної в поліклініках м. Москви.
Методикадосліджень. В експерименті взяли участь 30 чоловіків і жінок у віці 25 -50 років, які страждають на остеохондроз хребта, із середнім рівнем фізичноїпідготовленості.
Впроцесі експерименту досліджені: загальний стан пацієнта, силовавитривалість м'язів тулуба, рухливість хребта, фізичнапрацездатність; визначений функціональний статус (клас) руховоїактивності, проведені комп'ютерна томографія (КТ) і ядерно-магнітнарезонансна томографія (ЯМРТ).
Виходячиз наведених вище уявлень про патогенез болю в спині, при розробціпрограми реабілітації хворих ставилися наступні завдання:
нормалізуватифункціональні показники організму (силову витривалість м'язів тулуба, рухливістьхребта, аеробну функцію, рухову активність);
знятистрах перед рухом, відновити руховий стереотип;
усунутиспазми м'язів хребта;
поліпшитигемодинаміку хребетних структур;
нормалізуватипоставу;
зменшитиінтенсивність або купірувати болю;
запобігтирецидиви болів в спині або зменшити їх частоту і вираженість.
Основнимипринципами реабілітації при болях у спині на різних етапах реабілітаціїбули наступні:
сувораіндивідуалізація занять залежно від етапу реабілітації, стадіїзахворювання, рівня локалізації процесу, характеру синдрому, залучення тихчи інших конкретних анатомо-функціональних утворень, руховогопозно-локомоторного стереотипу хворого;
адекватністьнавантаження можливостям пацієнта, оцінюваним по загальному стану, станусерцево-судинної і дихальної систем, а також по резервах дефіцітарнойфункціональної системи;
послідовнаактивізація впливів на певні функції і весь організм шляхомнарощування обсягу і складності навантажень для досягнення тренувального ефекту;
дотриманнядидактичних принципів у навчанні хворого фізичним вправам: принципівсвідомості і активності, наочності, доступності, систематичності, послідовності(Від простого до складного, від легкого до важкого, від відомого до невідомого);
постійниймедичний контроль за реакцією пацієнта на фізичні навантаження (А.Н. Бєлова, О.Н.Щепетова, 1999).
Длявирішення поставлених завдань була розроблена наступна методика реабілітаціїхворих:
силовівправи на тренажерах спеціального типу, що дозволяють здійснюватидиференційовано спрямований вплив на визначені групи м'язів ііндивідуально дозувати навантаження по амплітуді, отягощению і структурі руху,що було особливо важливо для хворих остеохондрозом хребта; ці вправибули спрямовані на розвиток силової витривалості м'язів, підвищення рухливостіхребта, корекцію порушень постави, купірування спазмів м'язів хребтаі болів в спині;
суглобовагімнастика з елементами аеробіки, стретчинга, йоги, що сприяла вирішеннюзадач купірування спазмів м'язів хребта і хворій у спині, корекціїпорушень постави, підвищення рухливості хребта, аеробної функції;
мануальнатерапія, масаж, гідропроцедури - для купірування спазмів м'язів хребта іболю в спині;
психотерапія, Що проводиться лікарями й інструкторами - методистами. Її спрямованістьполягала в тому, щоб пояснити хворим, що з їх захворюванням можливанормальна професійна і побутова життєдіяльність, що рецидиви болівможна запобігти і що це залежить головним чином від них самих, від їхньоїспособу життя.
Зазначенінами вище вправи і процедури були поділені на три блоки, що входять доструктуру кожного заняття:
блоксилових вправ на тренажерах (90 хв);
блоксуглобової гімнастики (30 хв);
блокгидропроцедур (30 хв).
Вмежах кожного блоку програма будувалася з урахуванням індивідуальнихособливостей:
інтенсивностіболі в спині;
лімітуютьфакторів (підвищення артеріального тиску, поява болю в області серця, порушень ритму, запаморочення,головного болю, сильної задишки, значної пітливості, болів в ногах, вобласті живота, в паху; при появі зазначених симптомів навантаження припинялося,хворий консультувався у фахівців на предмет можливості продовженнязанять і доступного рівня толерантності навантаження);
супутніхзахворювань;
рівняфізичної підготовленості;
здатностідо навчання новим вправам;
психологічноїнастроєності на виконання вправ, що вимагають значних фізичних івольових зусиль.
Лікувально-реабілітаційнийкурс складався з трьох циклів, кожен цикл - з дванадцяти занять. Перший циклбув адаптаційним, другий - відновно - тренувальним і третій - тренувальним.
Результатидосліджень. Всі пацієнти ОГ характеризували динаміку свого загального стануяк позитивну. У них зникли болі, порушення функції периферичних нервів,підвищилася м'язова сила, нормалізувалися рефлекси і чутливість, станпаравертебр...
