Дзюдо - історія і "начинка"
Дзюдо(Від япон. "Шлях м'якості, шлях гнучкості") - це вид бойових мистецтв, народженийв Японії, технічною особливістю якого є ставка на кидки, захвати,удушення та інші больові прийоми. Удари по противнику - не родзинка дзюдо.
Своїмпоявою на білий світ, дзюдо зобов'язане Дзігоро Кано - молодому японському вченомуі педагогу, в 17 років почав прилучення до єдиноборств. На початку Каноцікавився джиу-джитсу - іншим стародавнім самурайським бойовим мистецтвом. Віннавчався у авторитетних майстрів, осягаючи ази і філософію цієї боротьби. Алекінець ХIХ в. в Японії - це час змін, які не обійшли стороною ісамураїв, прерогативою навчання яких була саме техніка джиу-джитсу.Самураї поступово втратили колишню славу і відійшли в тінь, а Дзігоро Кано, "вставна ноги "у всіх сенсах цього слова, вирішив реформувати джиу-джитсу, зробившиупор не на техніку, а на фізичне і духовне самовдосконалення.Набравшись досвіду, все ретельно проаналізувавши, він створив нову систему боротьби,ДЗЮДО. У 1882 р. Кано відкриває власну школу в храмі Ейседзі. Пізніше цяшкола переросла в нині всесвітньо відомий Інститут Кодокан. У 1883 р. Кано розробив кодекс поведінки для учнів Кодокана. Першими підписали його, умочуючипензлик у власну кров, Цунедзіро Томіта, Сайго Хагучі, Сиро Сайго, СакудзіроЙокояма і Йосіакі Ямасіта. Відкриття школи і створення кодексу поряд з планомірнимпроведенням занять в Кодокане доводили, що бути дзюдоїстом - це в самомусправі шлях ("до"), головний постулат якого звучить так: В«Максимумефективності, мінімум енергії В».
Спочаткубуло важко провести чітке розходження між джиу-джитсу і дзюдо. Але Кодоканнабирав силу і відчуваючи загрозу з боку дзюдо, представники джиу-джитсуоголосили Кано війну. Суперництво це тривало недовго - учні Кодоканадовели свою майстерність і перевагу над школою джиу-джитсу.
Каноі справді вклав всю душу у поширення дзюдо. Завдяки його діяльнійхарактером і невичерпним ентузіазмом, дзюдо вийшло за межі Країн
и ВисхідногоСонця далеко на Захід. Початок просування дзюдо на Захід було покладено ДзігороКано 13 вересня 1889, коли він відправився в турне по Європі, щобознайомитися з існуючою там системою фізичного виховання і одночасноподілитися своїми ідеями щодо дзюдо. До цього часу дзюдо міцно увійшлоу себе на батьківщині в побут рядових японців, ставши обов'язковим предметом у шкільнійпрограмі. Активно діяли школи для військовослужбовців, відкривалися філіалиКодокана. Джиу-джитсу поступилося позиції новій системі єдиноборства. Алепротистояння тривало. Протягом 1890 Дзігоро Кано відвідав Ліон, Париж,Брюссель, Відень, Берлін, Копенгаген, Стокгольм, Амстердам, Гаагу, Роттердам іЛондон.
Оскількидзюдо все міцніше входило в культуру Японії, активність Кано принесла своїплоди: у 1948 р. відбувся чемпіонат Японії з дзюдо. Незабаром після цього булаутворена Всеяпонськая федерація дзюдо. Міжнародна Федерація дзюдо, ІДФ(International Judo Federation, IJF) була створена в 1952, а перший чемпіонатсвіту з дзюдо був проведений в Токіо в травні 1956. Вже в 1964 р. дзюдо було включене в програму Олімпійських ігор, що проводилися в Токіо, і з тих пір єневід'ємною частиною світового спорту. Міцні позиції утримує жіноче дзюдо, увитоків якого стояв сам Дзігоро Кано. Він особисто приймав іспит з технікиборотьби у своєї майбутньої дружини Сумак.
Дзюдоприйшло і до Росії, завдяки Ощепкова Василю Сергійовичу, що жили приблизно водин час з Кано. Народившись на Південному Сахаліні і потім мимоволі ставши підданимімператора, він перебрався в Кіото - місто, неподалік від якого народився самКано. Ощепков пішов по його стопах, навчаючись дзюдо в російській колонії, досягаючиуспіхів і потім відкривши свою школу у Владивостоку. Перебуваючи за кордоном, як іКано, Ощепков аналізував і доповнював арсенал дзюдо прийомами з національнихвидів рукопашного бою і поступово виробив систему, яка згодомотримала назву В«самбоВ». У 1962 р. була створена Федерація дзюдо СРСР - в рікпроведення першого чемпіонату Європи.
Технікадзюдо базується на 3-х головних елементах: ката, рандорі і сіай.
1.Ката- Представляє із себе уявний поєдинок з противником, коли ученьпрактикує певну послідовність рухів, доводячи їх до рівнярефлексу. Мета кати - синхронізувати роботу тіла для того, щоб чітко ізлагоджено діяти в бойовій ситуації.
2.Рандорі- Це тренування, на якому учні відпрацьовують один на одному серії прийомівабо конкретних технічних рухів. Мета рандорі - привчити себе застосовуватипотрібну техніку в потрібному місці в потрібний момент часу і з потрібною силою.
3.Сіай- Змагальна практика рандорі.
Успіхививчаючого дзюдо відображаються в привласненні йому все більш високих учнівськихступенів: c 6-го по 4-й ступінь - білий пояс, з 3-ї по 1-у - коричневий пояс.Продовжуючи вдосконалюватися, дзюдоїст отримує 1-й дан (перший ступіньмайстра), а разом з цим і право на носіння чорного поясу. У масовій свідомостііснує помилка, що жаданий чорний пояс є найбільшпрестижним. Насправді вища майстерність (за великим рахунком - знання)відзначається поясом червоного кольору.
Список літератури
Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту tvoi-trener.ru
