Введення
В данийчас людина, її культура, освіта, науковий розвиток, здоров'я,особистісні якості розглядаються не тільки як засіб, інструмент тієї чиіншої діяльності по перетворенню природи і суспільства, а передусім якмета, результат, зміст цих перетворень і існування самого суспільства. Цеобумовлено зміною парадигми розвитку суспільства, що панувала в нашій країніна протязі десятиліть, на нову концептуальну систему поглядів, у відповідностіз якою саме людина з усіма його унікальними властивостями і особливостямиутворює центр теоретичного осмислення соціальних явищ. У свою чергу,така переоцінка ролі особистості в розвитку нашого суспільства пов'язана зпроцесами, що відбуваються гуманізації, демократизації, лібералізації, збільшеннягласності.
Саме ціпроцеси розкрили одну з найскладніших проблем сучасності - проблемуінвалідності, привернули до неї увагу широких верств населення нашої країни,включаючи політиків, вчених, громадських діячів, працівників середньої і вищоїшколи.
У Росії найбільший досвідзастосування засобів і методів фізичної культури в роботі з людьми, що маютьвідхилення в стані здоров'я, включаючи інвалідів, накопичений в лікувальному іосвітньому напрямках (особливо в спеціальну освіту), що призводитьдо зміщення центру ваги сукупності проблем цього виду соціальної практикисаме в ці напрямки. Тому дуже часто адаптивну фізичну культурутрактують як частина лікувальної фізичної культури або зводять її тільки доадаптивному фізичному вихованню в спеціальних (корекційних)освітніх закладах для дітей з відхиленнями у розвитку. Визнаючибезперечні досягнення вітчизняних фахівців в позначених напрямках,це є невірним судження функцій такого ємного і широкого соціальногофеномена, яким є АФК.
Пі цьомудомінування численних наукових досліджень приватних проблем АФК призводитьдо цілком природного дублюванню, переважанню в цих роботах методівдослідження тієї чи іншої усталеною області знань і безумовному зниженнюефективності проведених досліджень і, особливо, поширенню та впровадженнюв практику результатів наукових вишукувань і передового досвіду педагогів
-новаторів.
Мета даноїроботи - узагальнити досить розрізнені відомості про АФК як найважливішогонаукового пізнання. Для досягнення поставленої мети, будуть вирішені наступнізавдання:
- розглянутиАФК як інтегративну науку;
- розглянутиосновні концепції теорії АФК;
- розглянутицілі і завдання АФК;
- розглянутикомпоненти АФК.
1. Адаптивна фізична культура як інтегративна наука
АФКінтегрує в собі як мінімум три великих галузі знання - фізичнукультуру, медицину, корекційну педагогіку - і велика кількість навчальних інаукових дисциплін: теорію і методику ФК, теорію і методику окремих НД та їхгруп, теорію і методику ФВ, рухової рекреації та фізичної реабілітації;анатомію, фізіологію, біохімію, біомеханіку, гігієну, загальну і приватну патологію,тератологію, психологію хвороби та інвалідності, спеціальну психологію,спеціальну педагогіку, психіатрію, псіхоконсультірованіе і т.д.
Необхідністьоб'єднання в єдиний дослідницький колектив представників ФК, медицини,корекційної педагогіки призводить до різним трактуванням сутності АФК, щозумовлює науковими уподобаннями науковців, їх попереднімдосвідом роботи.
Так,наприклад, в середовищі фахівців і науковців, і особливо в масовомусвідомості, домінує уявлення про тотожність АФК і ЛФК або фізичноїреабілітації. Насправді, як показує міжнародний досвід та вітчизнянапрактика, насамперед у галузі адаптивного спорту (або спорту інвалідів), цезовсім не так. АФК являє собою значно більш ємний і широкий науковийі соціальний феномен, метою якого є соціалізація або ресоціалізаціяособистості інваліда або людини з відхиленнями у стані здоров'я, підняттярівня якості їх життя, наповнення її новим змістом, сенсом емоціями,почуттями, а не тільки їх леченіес допомогою тих чи інших фізичних вправабо фізіотерапевтичних процедур.
Одним знайважливіших вимог сьогоднішнього дня є розробка методологічнихоснов АФК, фундаменталізація освіти в цій області.
Основнапроблема тут полягає не в накопиченні та об'єднанні знань з ФК, медицині,корекційної педагогіки та великій кількості перерахованих раніше навчальних інаукових дисциплін, а в створенні, по суті, нового знання, який є собоюрезультат взаємопроникнення знань кожної з названих областей і дисциплін.Завдання це архіскладне, але саме її рішення дозволить розглянути людини звідхиленнями у стані здоров'я (у тому числі має ту чи іншуінвалідність) цілісно; долати так званий дихотомічний підхід довивчення його сутності, коли він В«розчленовуєтьсяВ» на окремі субстанціїконкретних наук.
2. Теорія адаптивної фізичної культури
Теорія АФКяк наука досліджує зміст, структуру, функції АФК, її мета, принципи,завдання і засоби, особливості діяльності займаються і фахівців у ційобласті; розробляє понятійний апарат, а також вивчає цілі, завдання,методи, зміст різних компонентів (видів) АФК, обгрунтовує і перевіряєна практиці її нові види і форми, спрямовані на задоволення різноманітнихпотреб осіб з відхиленнями у стані здоров'я, включаючи інвалідів.
Однією зголовних проблем теорії АФК є проблема вивчення потреб, мотивів,інтересів, ціннісних орієнтацій осіб з відхиленнями у стані здоров'я іінвалідів, особливостей їх особистості та індивідуальності; проблема дослідженняпроцесу формування та коригування аксіологічної концепції життя даноїкатегорії населення країни, подолання психологічних комплексів за допомогоюзасобів і методів АФК.
Теорія АФК повиннарозкрити її складні взаємозв'язки з іншими галузями науки і практики суспільства -охороною здоров'я, освітою, соціальним забезпеченням, ФК та ​​ін, а такожрозробити технології формування готовності суспільства до прийняття інвалідівяк рівноправних його членів, що володіють самоцінністю і величезним творчимпотенціалом в самих різних видах людської діяльності.
Найважливішоюпроблемою теорії АФК є вивчення особливостей розумового, морального,естетичного, трудового виховання в процесі занять фізичнимивправами.
2.1 Основні опорні концепції теорії адаптивної фізичноїкультури
У зв'язку зрізноманіттям наук, які вивчають людину в різних аспектах, необхідно виділититі опорні концепції, які є істотними для формування особистостілюдини з обмеженими можливостями, його духовного і фізичного розвитку,соціалізації та інтеграції в суспільстві.
Метатакого підходу - не збирання фактів з різних галузей людських знань, авизначення співвідносними теорій, встановлення базисних, міждисциплінарнихвзаємозв'язків в інтересах створення теорії та методології дисципліни, що носитьполіфункціональний характер.
Найважливішими,мають визначають значення ля людей з будь-яким порушеннями і дляформування теорії АФК, є наступні опорні концепції :
В·по-перше, твердження людини як вищої цінності на землінезалежно від здоров'я; немає ні чого дорожче, ніж життя людини, пріоритетулюдини як вищої цінності освіти і культури;
В·по-друге, розуміння людини як цілісної неподільної сутності, вякій інтегрується біологічне і духовне, психосоматичне ісоціокультурне єдність;
В·по-третє, визнання людини як особистості, унікальність якоївизначається сплавом уроджених особливостей, впливом середовища проживання, вякої вона формується, своєрідністю тілесної і психічної організації,темпераменту, інтелектуального потенціалу, потреб, задатків,здібностей і т.п.;
В·по-четверте, визнання особистості як істоти вільного,одухотвореного, морального, природною основою якого є добро,почуття справедливості, співчуття, милосердя;
В·по-п'яте, здатність особистості до самопізнання, саморозвитку, самореалізаціїі творчості у всіх сферах життя діяльності, у тому числі ФК.
2.2 Цілі і завдання адаптивної фізичної культури ...
