Лекціяпо темі: СТРУКТУРА Окремого тренувального заняття, МАЛИХ (мікро) ЦИКЛІВ ТРЕНУВАННЯ
спортивнийтренування цикл навантаження
1. Основи побудови спортивного тренування. Характеристика малихтренувальних циклів (мікроциклів)
Тренувальний процес складається з відносно закінченихструктурних одиниць, в рамках яких і відбувається побудова спортивного тренуванняв будь-якому виді спорту. У залежності від часу, протягом якогоздійснюється тренувальний процес, розрізняють три рівні структуритренування: мікро-, мезо-і макроструктуру (Л.П. Матвєєв).
Мікроструктура - це структура окремо тренувального заняття імалих циклів (мікроциклів), що складаються з декількох занять;
мезоструктури - структура середніх циклів тренування (мезоциклів),включають відносно закінчений ряд мікроциклів;
Макроструктура - структура великих тренувальних циклів (мікроциклівтипу піврічних, річних і багаторічних.
Побудова тренування на основі різних циклів дозволяєсистематизувати завдання, засоби, методи тренування; величину тренувальнихвпливів, відновлювальні процедури і найкращим чином забезпечити зростанняспортивної працездатності того чи іншого спортсмена в обраному виді спорту.
Структура окремого тренувального заняття. Структура окремоготренувального заняття в значній мірі визначається типовимизмінами спортивної працездатності спортсменів. Протягом окремогозаняття працездатність змінюється таким чином: на початку заняттярівень працездатності зростає, потім коливається близько деякогопідвищеного рівня і до кінця заняття знижується. У зв'язку з цим в динаміцірозвитку працездатність в рамках окремого заняття умовно можна виділитикілька зон:
1) зону предрабочіх зрушень (перед змаганнями її називаютьВ«Передстартового стануВ»;
2) зону врабативаемості;
3) зону відносно стійкого стану працездатності;
4) зону зниження працездатності.
Кожна з них характеризується досить складними перебудовами ворганізмі спортсменів, які забезпечують оптимальні умови використанняенергії в процесі роботи.
Функціональні зрушення в організмі, що відбуваються в кожній з цихзон, мають силу біологічних закономірностей, проявляючись, так чи інакше, вякому занятті - верб гімнастики, і в лижному спорті, і в легкій атлетиці.
З урахуванням основних зон застосування працездатності в рамкахокремого заняття, виділяють три частини:
- підготовчу,
- основну і
- заключну. За даними В.Н. Платонова, при заняттях різноїспрямованості співвідношення роботи, виконаної в різних частинах заняття,є в цілому ідентичним:
- період впрацьовування охоплює - 20-30% загального обсягу робіт,
- стійкого стану - 15-50%,
- компенсованого та декомпенсованого стомлення - 30-35%.
Розподіл тренувальних занять на частини має важливе педагогічнезначення. При їх проведенні тренер повинен дотримуватися таких правил:
- починати заняття треба з розминки,
- потім проводити головну роботу (основна частина), в цій частинікрива навантаження може бути різною в залежності від віку, кваліфікаціїспортсменів, виду вправ і т.д. Але, як правило, завжди - високою.
- Завершальна частина занять (заключна частина) характеризуєтьсязниженням навантаження.
Нехтування особливостями частин занять може призвести донепродуктивною витрат часу, а іноді і завдати шкоди здоров'юспортсменів. Наприклад, якщо заняття почати без належної розминки, то це можепризвести до травм. Знання правил побудови та організації занять у кожнійчастини дозволяє управляти працездатністю спортсменів, можливо, довшепідтримувати її на оптимальному рівні, забезпечуючи оптимальну врабативаемості,і раціонально завершити роботу. Крім того, набуті знання і вміннязастосовувати на практиці важливо для самих спортсменів.
У практиці спорту в даний час застосовуються двох-аботриразові тренування протягом дня. Зазвичай вони організовуються без відриву віднавчальної діяльності, або з відривом від навчання, тобто в умовахнавчально-тренувальних зборів.
Структура тренувального дня більш складна, ніж одного заняття. Вонабагато в чому залежить від кількості занять, чергування їх спрямованості тавеличини навантаження, добового ритму працездатності спортсменів (наприклад, відвиробленої звички тренуватися в певний час доби, добовогорежиму програми майбутніх змагань, різниці в поясному часу,географічного місця майбутніх змагань та інших причин).
2. Структура і типи мікроциклів
Сукупність окремих занять, які проводяться протягом декількохднів, становить мікроцикл тренування. Мікроцикли існують як цілкомсформоване і важлива ланка тренувального процесу. Вони володіють певними,тільки їм притаманними рисами. Зокрема, окремий мікроцикл складається якмінімум з двох фаз:
- стимуляційної (Кумуляційний), яка пов'язана з певноюступенем стомлення і
- фазою відновлення (заняття відновного характеру абоповний відпочинок). Ці фази повторюються в структурі мікроциклу. Мікроцикл можевключати кілька Кумуляційний і відновних фаз.
У більшості випадків мікроцикл триває тиждень. Однак йоготривалість може бути й іншою: мінімум - два дні, а максимум - 14 днів.Багато в чому це залежить від вирішуваних завдань, рівня майстерності та тренованостіспортсменів, віку, системи змагань, місця мікроциклу в тренувальномузанятті.
Слід мати на увазі, що ні, і в принципі не може бути, однієїструктури мікроциклів, придатної для всіх випадків спортивної практики.
Виділяють:
- власне-тренувальні,
- предсоревновательной,
- змагальні,
- відновлювальні мікроциклах.
Власне тренувальні мікроцикли за змістомтренування підрозділяються на общеподготовительного і спеціально-підготовчі.У перших мікроциклах при проведенні занять використовуються головним чиномзасоби загальною, а в других - спеціальної підготовки. Обидва типи мікроциклівможуть бути пов'язані з вирішенням переважно завдань фізичної, технічної,тактичної підготовки або вони будуть носити комплексний характер.
За переважної спрямованості власне-тренувальнімікроцикли поділяються на мікроцикли фізичної, функціональної, технічної татактичної підготовки.
За ступенем різноманітності вирішуваних завдань власне-тренувальнімікроцикли бувають: виборчої та комплексної спрямованості.
За величиною навантажень - об'ємні та інтенсивні.
мікроциклів, що характеризують значним обсягом навантаження, але неграничною інтенсивністю, зазвичай називають об'ємними (втягувати). Вонискладають основний зміст занять у підготовчому періоді.
Для інтенсивних (ударних) мікроциклів характерна, першвсе, висока інтенсивність роботи при достатньо зростаючому обсязінавантажень. Застосовуються вони широко в кінці підготовчого та в змагальномуперіодах.
За динамікою навантажень - з 1, 2 і 3 піковим розподілом навантажень, зпослідовним зростанням або убуванням навантажень
За ефекту впливу - розвиваючі (формують) і підтримуючі(Стабілізуючі).
Кожен тип мікроциклу по-різному впливає на працездатністьспортсменів. Мікроцикли з одного В«малоїВ» хвилею динаміки навантаження доцільновикористовувати в підготовчому періоді (у мікроциклах базового типу). Цедозволить викликати в організмі спортсменів значні функціональні зміни,визначають в кінцевому рахунку загальну тенденцію зростання спортивних досягнень. Ввипадку, коли необхідно проводити роботу в плані стабілізації рівняфункціональних змін, що виявляються в організмі після значнихтренувальних впливів, раціональним варіантом побудови спортивноїтренування буде введення мікроциклу з В«трехпіковимВ» розподілом навантаження вПротягом тижня.
мікроци...
