Лекція
рухово-координаційні здібності та основи їх виховання
План
1. Основні поняття
2. Завдання розвитку координаційнихздібностей
3. Засоби виховання координаційнихздібностей
4. Методичні підходи та методи вихованнякоординаційних здібностей
5. Методика вдосконалення просторової, тимчасової ісиловий точності рухів
6. Контрольні вправи (тести) для визначення рівня розвиткукоординаційних здібностей
1.Основні поняття
1. У сучаснихумовах значно збільшився обсяг діяльності, здійснюваної в імовірніснихі несподівано виникаючих ситуаціях, яка вимагає прояву винахідливості, швидкостіреакції, здатності до концентрації і переключення уваги, просторової, тимчасової,динамічної точності рухів та їх біомеханічної раціональності. Всі ці якостіабо здатності в теорії фізичного виховання пов'язують з поняттям спритність -здатністю людини швидко, оперативно, доцільно, тобто найбільш раціонально,освоювати нові рухові дії, успішно вирішувати рухові завдання в мінливихумовах. Спритність - складне комплексне рухове якість, рівень розвиткуякого визначається багатьма факторами. Найбільше значення мають високорозвиненем'язове відчуття і так звана пластичність кіркових нервових процесів. Від ступеняпрояви останніх залежить терміновість освіти координаційних зв'язків та швидкостіпереходу від одних установок і реакцій до інших. Основу спритності складають координаційніздатності.
Під рухово-координаційнимиздібностями розуміються здібності швидко, точно, доцільно, економноі винахідливо, тобто найбільш досконале, вирішувати рухові завдання (особливо складніі виникають несподівано).
Об'єднуючицілий ряд здібностей, що відносяться до координації рухів, їх можна в певніймірою розбити на три групи.
Першагрупа. Здібності точноузгоджувати і регулювати просторові, часові і динамічні параметри рухів.
Другагрупа. Здібності підтримуватистатичне (позу) і динамічна рівновага.
Третягрупа. Здібності виконуватирухові дії без зайвої м'язової напруженості (скутості).
Координаційніздібності, віднесені до першої групи, залежать, зокрема, від В«почуття просторуВ»,В«Почуття часуВ» і В«м'язового почуттяВ», тобто почуття прикладеного зусилля.
Координаційніздібності, відносяться до другої групи, залежать від здатності утримувати стійкеположення тіла, тобто рівновагу, що полягає в стійкості пози в статичнихположеннях та її балансуванню під час переміщень.
Координаційніздібності, що відносяться до третьої групи, можна розділити на управління тонічноїнапруженістю і координаційної напруженістю. Перша характеризується надмірнимнапругою м'язів, що забезпечують підтримку пози. Друга виражається в скутості,закріпачене в„ў рухів, пов'язаних із зайвою активністю м'язових скорочень, зайвимвключенням в дію різних м'язових груп, зокрема м'язів-антагоністів, неповнимвиходом м'язів з фази скорочення в фазу розслаблення, що перешкоджає формуваннюдосконалої техніки.
Проявкоординаційних здібностей залежить від цілого ряду факторів, а саме:
1) здатностілюдини до точного аналізу рухів;
2) діяльностіаналізаторів і особливо рухового;
3) складностірухового завдання;
4) рівнярозвитку інших фізичних здібностей (швидкісні здібності, динамічна сила,гнучкість і т.д.);
5) сміливостіі рішучості;
6) віку;
7) загальноюпідготовленості займаються (тобто запасу різноманітних, переважно варіативнихрухових умінь і навичок) та ін
Координаційніздібності, які характеризуються точністю управління силовими, просторовимиі тимчасовими параметрами і забезпечуються складною взаємодією центральних іпериферичних ланок моторики на основі зворотної аферентації (передача імпульсіввід робочих центрів до нервовим), мають виражені вікові особливості.
Так, діти4-6 років володіють низьким рівнем розвитку координації, нестабільної координацієюсиметричних рухів.
Руховінавички формуються у них на тлі надлишку орієнтовних, зайвих рухових реакцій,а здатність до диференціювання зусиль - низька.
У віці7-8 років рухові координації характеризуються нестійкістю швидкісних параметріві ритмічності.
В періодвід 11 до 13-14 років збільшується точність діфференці-повань м'язових зусиль, поліпшуєтьсяздатність до відтворення заданого темпу рухів. Підлітки 13-14 років відрізняютьсявисокою здатністю до засвоєння складних рухових координації, що обумовленозавершенням формування функціональної сенсомоторной системи, досягненням максимальногорівня у взаємодії всіх аналізаторних систем і завершенням формування основнихмеханізмів довільних рухів.
У віці14-15 років спостерігається деяке зниження просторового аналізу та координаціїрухів. У період 16-17 років продовжується вдосконалення рухових координаційдо рівня дорослих, а диференціювання м'язових зусиль досягає оптимального рівня.
В онтогенетичномурозвитку рухових координації здатність дитини до вироблення нових руховихпрограм досягає свого максимуму в 11 - 12 років. Цей віковий період визначаєтьсябагатьма авторами як особливо піддається цілеспрямованій спортивному тренуванні.Помічено, що у хлопчиків рівень розвитку координаційних здібностей з вікомвище, ніж у дівчаток.
2. Завданнярозвитку координаційних здібностей
При вихованнікоординаційних здібностей вирішують дві групи завдань: а) по різнобічному і б)спеціально спрямованому їх розвитку.
Перша групазазначених завдань переважно вирішується в дошкільному віці і базовому фізичномувихованні учнів. Досягнутий тут загальний рівень розвитку координаційних здібностействорює широкі передумови для подальшого вдосконалення в руховій діяльності.
Особливовелика роль у цьому приділяється фізичному вихованню в загальноосвітній школі.Шкільною програмою передбачаються забезпечення широкого фонду нових руховихумінь і навичок і на цій основі розвиток в учнів координаційних здібностей,проявляються в циклічних і ациклічних локомоціях, гімнастичних вправах,метальних рухах з установкою на дальність і влучність, рухливих, спортивнихіграх.
Завдання позабезпечення подальшого і спеціального розвитку координаційних здібностей вирішуютьсяв процесі спортивного тренування і професійно-прикладної фізичної підготовки.У першому випадку вимоги до них визначаються специфікою обраного виду спорту,у другому - обраною професією.
У видах спорту,де предметом змагань є сама техніка рухів (спортивна і художнягімнастика, фігурне катання на ковзанах, стрибки у воду та ін), першорядне значеннямають здатності утворювати нові, все більше ускладнюються форми рухів, атакож диференціювати амплітуду і час виконання рухів різними частинамитіла. м'язові напруги різними групами м'язів.
Здатністьсамо швидко і доцільно перетворювати руху і форми дій по ходу змаганьв найбільшій мірі потрібно у спортивних іграх і єдиноборствах, а також в такихвидах спорту, як швидкісний спуск на лижах, гірський і водний слалом, де в обстановкудій навмисно вводять перешкоди, які змушують миттєво видозмінюватируху або переключатися з одних точно координованих дій на інші.
У зазначенихвидах спорту прагнуть довести координаційні здібності, що відповідають специфіціспортивної спеціалізації, до максимально можливого ступеня досконалості.
Вихованнякоординаційних здібностей має строго спеціалізований характер і в професійно-прикладноїфізичній підготовці (ППФП)
Багато існуючіі знову виникаючі у зв'язку з науково-технічним прогресом види практичної професійноїдіяльності не потребують значних витрат м'язових зусиль, але висувають підвищенівимоги до центральної нервової системи людини, особливо до механізмів координаціїруху, функціям рухового, зорового і інших аналізаторів.
Включеннялюдини в складну систему В«людина-машинаВ» ставить необхідна умова швидкого...
