Н.Р. Локалова (Росія)
Урокифізичної культури в школі часто сприймаються як щось другорядне, що маєпідлегле значення по відношенню до таких, як математика, фізика, література таін Піддавшись сформованому в педагогічному середовищі відношенню вчителів-предметниківдо уроків фізкультури як до чогось необов'язкового, учні часто нехтуютьними. Та й батьки, часом не маючи на те достатньо серйозних підстав, намагаютьсязвільнити свою дитину від уроків фізкультури. Однак настав часпереосмислити роль цих уроків не тільки у фізичному, але і розумовому розвиткуучнів.
Традиційновважається, що мета фізичного виховання полягає у розвитку фізичнихякостей учнів і в зміцненні їх здоров'я. Це цілком справедливо зпедагогічної та медичної точок зору. Ні в якій мірі не заперечуючи цього, михотіли б поглянути на шкільну фізкультуру з психологічної точки зору.Такий підхід дозволяє збагатити загальноприйняте уявлення про призначення уроківфізичного виховання.
Зцієї точки зору виявляється, що розвиток фізичних якостей - це зовнішнійрезультат фізичного виховання. Однак існує ще й не менш важливийвнутрішній - психологічний результат, існування якого в практиціфізичного виховання ще не повністю усвідомлено, а тому цілеспрямованапедагогічна діяльність на його досягнення в переважній більшості випадкувідсутня.
Загальноприйнятеуявлення про те, що фізична культура в основному повинна бути спрямованана розвиток фізичних якостей учнів (сили, швидкості, витривалості, стрибучостітощо) і досягнення оздоровчого ефекту, в значній мірі збіднює самезміст цього поняття. При цьому на другий план відходить ряд компонентів, безяких неможлива справжня культура фізичного виховання.
Доних відносяться: виховання естетичного ставлення до занять фізичноюкультурою, значення і дотримання гігієнічних правил, вміння контролюватисвоє фізіологічний стан, володіння прийомами і методами відновлення сил,потреба в зміцненні свого здоров'я, а тому наявність інтересу іпрагнення до самостійних занять фізичними вправами.
Се
редцих компонентів особливо хотілося б виділити культуру виконання рухів іоволодіння будь-яким новим руховим дією. З нашої точки зору, формуванняі розвиток психологічних механізмів цього компонента повинна становити однуз головних психолого-педагогічних завдань фізичного виховання в школі.
Зупинимосяна двох психологічних аспектах фізичного виховання; перший відображає активизирующеевплив занять фізичною культурою на протікання різних психічнихпроцесів людини, другий пов'язаний з формування психологічних основрухового розвитку, зокрема з розвитком психомоторики учнів: в цьомуаспекті фізичне виховання спрямоване на підготовку рухової сфериучнів до оволодіння якими новими руховими навичками в майбутньої трудовоїдіяльності, що в деякій реалізується на уроках. Однак з метою підвищенняефективності уроків фізкультури в процесі їх проведення необхідноздійснювати більш цілеспрямований і усвідомлене психомоторне розвитокучнів.
Розглянемодокладніше перший психологічний аспект фізичного виховання. Добре відомо,яку важливу роль відіграє рухова активність у створенні сприятливихумов для здійснення психічної діяльності людини. Вона виступає якзасіб зняття негативних емоційних впливів і розумового стомленняі в силу цього як фактор стимуляції інтелектуальної діяльності.
Врезультаті занять фізичними вправами поліпшується мозковий кровообіг,активізуються психічні процеси, забезпечують сприйняття, переробку тавідтворення інформації. Так, є численні дані про те, що підвпливом фізичних вправ збільшується обсяг пам'яті, підвищуєтьсястійкість уваги, прискорюється рішення елементарних інтелектуальних завдань, прискорюєзорово-рухові реакції.
Требавідзначити, що, незважаючи на своє велике самостійне значення, активізаціяпсихічних процесів не входить до числа завдань, які висуваються різнимитеоріями фізичного виховання. А адже вона особливо важлива для уроківфізкультури в школі, де часто в учнів спостерігається розумова перевтома.Тому активізація психічних процесів і підготовка нервової системишколярів до активного функціонування на наступних уроках є, безумовно,першочерговим завданням.
Слідвідзначити, що у всіх проведених дослідженнях показники психічнихпроцесів вивчалися до і після виконання фізичних вправ. Наш підхіддещо інший: він полягав у порівняльному вивченні особливостей протіканняпсихічних процесів після фізичного навантаження і після розумової. З цієюметою ми дослідили продуктивність виконання найпростішої розумовоїдіяльності (за показниками виконання коректурної проби) у третьокласниківпісля уроків фізкультури та математики. Виявилося, що після обох уроків числоправильно переглянутих знаків збільшилося приблизно в рівній мірі **.Разом з тим було виділено специфічний вплив уроку фізкультури напротікання розумових процесів. Так, при однаковому вихідному рівні доуроків після уроку фізкультури розумова діяльність школярів протікалаактивніше, ніж після уроку математики: зросла точність виконання завдання, кількістьпереглянутих знаків збільшилося на 21%, швидкість розумової діяльностізросла на 6%, в той час як після уроку математики вона знизилася на 3%.
Такимчином, наші результати відносяться до числа отриманих різними дослідникамиданих, що свідчать про те, що під впливом фізичних вправвідбувається активізація психічних процесів, яка позитивно позначаєтьсяна здійсненні розумової діяльності в цілому.
Взв'язку з цим представляють інтерес і результати вивчення особливостей протіканняпсихічних процесів в учнів III класів, звільнених від занятьфізкультурою, а саме у тих, хто:
1)не був присутній на заняттях у спортивному залі, а знаходився в класі;
2)присутній в спортивному залі і спостерігав за своїми однокласниками.Показники розумової діяльності у другої групи виявилися лише на 2, 5%гірше відповідних показників у займалися фізкультурою школярів, а упершої групи - на 19, 4% гірше.
Такимчином, навіть тільки присутність на уроці фізкультури і спостереження зазаймаються однокласниками активізують психічну діяльність учнів.Аналогічний вплив на процеси уваги знайдено у звільнених від фізкультуриучнів VIII-XI класів [10].
Таказагальна закономірність впливу занять фізичними вправами на активізаціюрозумової діяльності учнів. Проте є ряд даних, що свідчатьпро те, що досягнення такого позитивного впливу вимагає диференційованоговикористання фізичних вправ, що розрізняються по виду і тривалостівиконання, а також урахування індивідуально-типологічних особливостей і ступеняфізичної підготовленості учнів. Так, експериментально встановлено [9], щотривалість ускладненого бігу (зі скачками) прямо пов'язана з обсягомкороткочасної пам'яті: чим довший біг (в межах 1, 5 хв), тим більшеобсяг пам'яті.
Привиконанні стрибків через лавку спостерігається зворотне: стрибки в протягом 15-45с. роблять сильний негативний вплив на процеси короткочасного запам'ятовування. Крім того, один і той же вид вправ, що виконуються протягом різнихперіодів часу, може надати різний вплив на процеси пам'яті.
Наприклад,вправи з перетягування канату протягом 30 с. позитивно позначаються назбільшенні обсягу короткочасної пам'яті, проте через 45 с. після початку цьоговправи показники пам'яті погіршуються і стають нижче вихідних. У відношенніпроцесів уваги відзначається, що їх показники помітно знижуються в результатівиконання стрибків або простого бігу перед самим початком занять по іншимпредметам. Вправа ж з перетягування або підтягування, виконуване впротягом не більше ніж 30 с., або нетривалі вільні вправи (протягом1, 5 хв) можуть сприяти активізації уваги.
Конкретнірезультати отримані і при вивченні динаміки процесів уваги під впливомуроків фізкультури різного характеру та інтенсивності [10]. Виявилося, щонайбільш сприятливий вплив на активізацію процесів уваги надали урокифізкультури з середнім об'ємом рухової активності (рухливі ігри, парнівправи), найнесприятливіши...
