Мальцев В.В., Мальцев А.Ф. аспіранти кафедрибезпека життєдіяльності
В«УтворюютьВ»особистості - цього вищого єдності людини, мінливого, як мінлива сама йогожиття, і разом з тим зберігає свою сталість, свою автоідентичності В».Реальним базисом особистості людини є сукупність його, суспільних засвоєю природою, відносин до світу, але відносин, які реалізуються, а вониреалізуються його діяльністю, точніше, сукупністю його багатообразнихдіяльностей. Маються на увазі саме діяльності суб'єкта, які і євихідними В«одиницямиВ» психологічного аналізу особистості, а не дії, неоперації, не психофізіологічні функції або блоки цих функцій; останніхарактеризують діяльність, а не безпосередньо особистість. На перший погляд цеположення здається суперечним емпіричним уявленням про особистість і, більштого, збіднює їх, тим не менше, воно єдино відкриває шлях до розумінняособистості в її дійсної психологічної конкретності.
Важливийфакт полягає в тому, що в ході розвитку суб'єкта окремі його діяльностівступають між собою в ієрархічні відносини. На рівні особистості вони аж ніякне утворюють простого пучка, промені якого мають своє джерело і центр усуб'єкті. Уявлення про зв'язки між діяльностями як про вкорінені вєдності і цілісності їх суб'єкта є виправданим лише на рівнііндивіда. На цьому рівні (у тварини, у немовляти) склад діяльностей та їхвзаємозв'язку безпосередньо визначаються властивостями суб'єкта - загальними ііндивідуальними, вродженими і набутими прижиттєво. Наприклад, змінавибірковості та зміна діяльності перебувають у прямій залежності від поточнихстанів потреб організму, від зміни його біологічних домінант.Інша справа - ієрархічні відносини діяльностей, які характеризуютьособистість. Їх особливістю є їх В«отвязанностьВ» від станів організму.Ці ієрархії діяльностей породжуються їх власним розвитком, вони-то іутворюють ядро ​​особистості. Інакше кажучи, В«вузлиВ», що з'єднують окремідіяльності, зав'язуються не дією біологічних чи духовних сил суб'єкта,які лежать в ньому самому, а зав'язуються вони в тій системі відносин, вякі вступає суб'єкт. Спостереження виявляє ті перші В«вузлиВ», зутворення яких у дитини починається самий ранній етап формуванняособистості. Особистість формується у взаємодії, в яке людина вступає знавколишнім світом. У взаємодії зі світом, в здійснюваної ним діяльностілюдина не тільки виявляється, але і формується. Тому-то таке фундаментальнезначення для психології набуває діяльність людини.
Формуванняособистості передбачає розвиток процесу целеобразования і відповіднорозвитку дій суб'єкта. Дії, все більше збагачуючись, як би переростаютьте коло діяльностей, які вони реалізують, і вступають в протиріччя зпородили їх мотивами. Явища такого переростання добре відомі іпостійно описуються в літературі по віковій психології, хоча і в іншихтермінах; вони-то і утворюють так звані кризи розвитку - криза трьох років, семироків, підліткового періоду, як і набагато менше вивчені кризи зрілості. Врезультаті відбувається зрушення мотивів на цілі, зміна їх ієрархії і народженнянових мотивів - нових видів діяльності; колишні цілі психологічно дискредитуються,а відповідають їм дії або зовсім перестають існувати, або перетворюються вбезособові операції. Внутрішні рушійні сили цього процесу лежать у вихіднійподвійності зв'язків суб'єкта зі світом, у їх двоякою опосередкованості -предметною діяльністю і спілкуванням. Її розгортання породжує не тількиподвійність мотивації дій, але завдяки цьому також і супідрядності їх, залежнівід відкриваються перед суб'єктом об'єктивних відносин, в які він вступає.Розвиток і множення цих особливих за своєю природою супідрядності, що виникаютьтільки в умовах життя людини в суспільстві, займає тривалий період, якийможе бути названий етапом стихійного, не направляється самосвідомістю складанняособистості. На цьому етапі, триваючому аж до підліткового віку, процесформування особистості, однак, не закінчується, він тільки готуєнародження обізнаної себе особистості.
Впедагогічної та психологічної літературі постійно вказується те молодшийдошкільний, то підлітковий вік як переломні в цьому відношенні. Особистістьдійсно народжується двічі: перший раз - коли у дитини проявляються вявних формах полімотівірованность і підпорядкованість його дій (згадаймофеномен В«гіркої цукеркиВ» і подібні йому), другий раз - коли виникає йогосвідома особистість. В останньому випадку мається на увазі якась особливаперебудова свідомості. Виникає задача - зрозуміти необхідність цієї перебудовиі те, в чому саме вона полягає. У русі індивідуальної свідомості, описаномураніше як процес взаємопереходів безпосередньо-чуттєвих змістів ізначень, що набувають в залежності від мотивів діяльності той чи іншийсенс, тепер відкривається рух ще в одному вимірі. Якщо описане ранішерух образно уявити собі як рух в горизонтальній площині, тоце новий рух відбувається як би по вертикалі. Воно полягає вспіввіднесенні мотивів один з одним: деякі займають місце підкоряють собіінші і як би підносяться над ними, деякі, навпаки, опускаються доположення підлеглих або навіть зовсім втрачають свою змістотворних функцію.Становлення цього руху і висловлює собою становлення зв'язної системиособистісних смислів - становлення особистості.
Однозначно,формування особистості являє собою процес безперервний, що складається з рядупослідовно змінюються стадій, якісні особливості яких залежать відконкретних умов і обставин. Тому, простежуючи послідовні йогоперерізу, як правило, помічаються лише окремі зрушення. Але якщо поглянути нанього як би з деякого видалення, то перехід, знаменує собою справжнєнародження особистості, виступає як подія, змінює хід всього подальшогопсихічного розвитку.
Знання,уявлення про себе накопичуються вже в ранньому дитинстві; в неусвідомлюванихчуттєвих формах вони, мабуть, існують і у вищих тварин. Іншасправа - самосвідомість усвідомлення свого Я. Воно є результат, продукт становленнялюдини як особистості, даний аспект проявляється в діях під час складних, абонадзвичайних ситуацій. Особистість, навчена діяти в складних ситуаціях підвпливом страху, в змозі адаптуватися до нього і психологічно частішевиходить переможцем з екстремальної ситуації, при цьому надавши допомогу іншимлюдям. Якщо розум і воля в якійсь мірі підпорядковані людині і регульовані, тоемоції часто виникають і діють на поведінку мимоволі, мимо волі ібажань. Отже, можна припустити, що, впливаючи на психікулюдини спеціальними методами і засобами, формуючи його розум і волю, можнанавчити його на свідомому рівні розуміти і контролювати таку емоцію, якстрах. Цим займаються всі дослідники психіки людини. Що потрібно знати івміти робити людині, щоб зменшити почуття страху, розгубленості, придбативпевненість, домогтися комфортного стану при несприятливій ситуації? Якборотися з тривогою, скутістю, боязню, метушливістю, панікою і т. д., тоє супутниками страху?
Змістособистості безпечного типу включає в себе можливості і здібності людинизадовольняти потреби в самореалізації, самовизначенні, самоствердженні, самостійностіі самооцінці, що становить ядро ​​особистості. За вищерозглянутих якостям, властивимособистості, люди діляться на тих, у кого ці можливості і здібності є, і натих, у кого вони в якійсь мірі обмежені. Особистість безпечного типувідрізняється певним рівнем психологічної стійкості та психологічноїготовності до дій у різних життєвих ситуаціях. В«Психологічнустійкість особистості безпечного типу обумовлюють стійкіобщинно-колективістські мотиви в поведінці; знання навколишнього світу; усвідомленняможливих загроз і небезпек по відношенню до себе. Психологічна готовністьособистості безпечного типу пояснюється передбаченням небезпек, усвідомленнямможливостей ухилитися від небезпек; наявністю навику подолання небезпеки В».
Якособистість людина характеризується рівнем розвитку її свідомості, соотнесенностьюйого свідомості з суспільною свідомістю, яке, в свою чергу, визначаєтьсярівнем розвитку д...
