Введення
Культурні цінностізавжди були об'єктом пильної уваги з боку людей, як різнихнаціональностей, так і різних верств населення, незалежно від їх рівняжиття, політичного або соціального статусу.
Для одних - цепредмети задоволення своїх культурних потреб, для інших - це спосібіснування або засіб наживи.
Задоволеннякультурних потреб - це, як насолода вже створеними творамимистецтва, так і можливість твори мистецтва створювати, зберігати,колекціонувати, вивчати і т. д. Культурна спадщина утворює сукупністьматеріальних і духовних культурних цінностей інших епох, що підлягаютьзбереженню, переоцінки і використання наявних досягнень.
Інтерес до проблемикультурних цінностей можна вважати показником рівня культурного розвиткунаселення будь-якої країни. Сьогодні країни, що розвиваються вимагають поверненнякультурних цінностей, і ця проблема активно обговорюється міжнароднимиорганізаціями та на міжнародних форумах.
Природно, що самепоняття В«культурні цінностіВ» або В«витвори мистецтваВ» мають на увазі підсобою дбайливе і уважне ставлення до них як з боку працівниківВ«КультурноїВ» сфери, так і з боку митних органів, які звикли, в основномумати справу з В«звичайнимВ» товаром, тобто В«продуктом праці, створеним для продажуВ».
Разом з тим, намитні органи Російської Федерації покладені функції по припиненнюнезаконного обігу через митний кордон предметів художнього,історичного та археологічного надбання народів Росії і зарубіжних країн.Крім того, контроль за законним переміщенням культурних цінностей, (приумови, що вони мають матеріально-просторову форму втілення)передбачає виділення їх в окрему категорію товарів.
Дана обставинаобумовлено тим, що в традиційному розумінні товаром є продуктлюдської праці, створений для отримання прибутку шляхом продажу або обміну.Природно, що культурні цінності можуть виступати і в цій якості, аленаведені далі в цій роботі визначення, що відносяться докультурним цінностям, явно суперечать економічної сутності товару.
Метою роботи єрозгляд заборон і обмежень, пов'язаних з переміщенням культурнихцінностей через митний кордон Російської Федерації.
Для досягненняпоставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:
- Вивченняправової бази, що регулює переміщення культурних цінностей через митнийкордон Російської Федерації;
- Ознайомленняз порядком вивезення і ввезення культурних цінностей в Російську Федерацію.
У роботі так саморозглянуті дії посадових осіб митних органів Російської Федераціїпри оформленні переміщуваних через митний кордон культурних цінностей, атак само необхідні для переміщення таких предметів документи.
Глава 1. Законодавчабаза, що регулює переміщення культурних цінностей через митний кордонРосійської Федерації
Необхідність охороникультурних цінностей визнана давно. В даний час практично всідержави мають закони, що регламентують захист об'єктів культури. Основнеїх призначення - у встановленні правового режиму культурної власності, ввпорядкування питань, пов'язаних із виявленням та обліком культурних цінностей, їхвикористанням, охороною, реставрацією і т.п. Особливе місце при цьому займаютьпроблеми правового врегулювання ввезення та вивезення культурних цінностей, дарування,обміну виставками і торгівлі об'єктами культури.
Розвитокзаконодавства в цій сфері призвело до закріплення обов'язку їх захисту наміжнародному рівні. Ці питання знаходяться в центрі уваги ООН, ЮНЕСКО [1],ЄС, Інтерполу та ряду інших міжнародних організацій.
1.1 Конвенція ЮНЕСКО 1970 року
Ще в 1966 роціГенеральна конференція ООН з питань освіти, науки і культури прийнялаперший документ, що визначає принципи міжнародної і національної охоронирухомих культурних цінностей - "Рекомендацію про заходи, спрямовані назаборону і попередження ввезення, вивезення та передачі прав власності накультурні цінності ".
У 1970 році в Парижібула прийнята Конвенція ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону іпопередження незаконного ввезення, вивозу і передачі права власності накультурні цінності. У преамбулі Конвенції підкреслюється, що ефективна"Охорона культурного надбання має бути організована як в національному,так і в міжнародному масштабах і вимагає тісної співпраці міждержавами ".
Зараз учасниками цієїКонвенції є 89 країн. У статті 1 Конвенції визначені культурніцінності, що підпадають по спеціальні правила. Це культурні цінності,"Які розглядаються кожною державою як що представляють значеннядля археології, доісторичного періоду, історії, літератури, мистецтва інауки "релігійного або світського характеру.
В цілях забезпеченняохорони своїх культурних цінностей від незаконного ввезення, вивозу і передачі прававласності держави-учасниці Конвенції зобов'язані створити на своїйтериторії національні служби охорони культурної спадщини, які повинні:
• сприяти розробціпроектів законодавчих актів, що забезпечують захист культурної спадщини;
• складати іоновлювати на базі національного охоронного реєстру перелік важливих культурнихцінностей, державних і приватних, вивіз яких викликав би збіднення національногокультурної спадщини;
• сприятирозвитку або створення наукових і технічних установ (музеї, бібліотеки,архіви, майстерні тощо), необхідних для збереження і популяризаціїкультурних цінностей;
• організовуватиконтроль за археологічними розкопками;
• встановлювати для антикварів,колекціонерів і т.п. правила і
стежити за дотриманнямцих правил;
Кожне здержав-учасниць Конвенції прийняло законодавчі акти, враховуючи інтересиі умови своєї країни.
1.1.1 Конвенція ЮНІДРУА1995
Незаконна торгівлякультурними цінностями і непоправний збиток, що заподіюється такою торгівлею сталипредметами розгляду на дипломатичній конференції, що пройшла в 1995 році вРимі. Підсумком Конференції стало прийняття Конвенції ЮНІДРУА про міжнароднийповернення викрадених або незаконно вивезених культурних цінностей.
Конвенція буларозроблена Міжнародним інститутом з уніфікації приватного права в розвитокКонвенції ЮНЕСКО 1970 року з метою визначення культурних цінностей.
У Конвенції ЮНІДРУАвизначені терміни повернення культурних цінностей: 3 роки з моменту виявленнякультурної цінності та особистості її власника, в будь-якому випадку - протягом 50 роківз моменту викрадення.
Глава 3 присвяченаповернення незаконно вивезених культурних цінностей. Відповідно до п. 2даної глави незаконно вивезеними вважаються і ті цінності, які булививезені за дозволом на тимчасове вивезення і вчасно не були повернуті.
Конвенція ЮНІДРУАстворює механізм дії по захисту культурної спадщини кожної країни, алепрацювати цей механізм може тільки тоді, коли є система обліку культурнихцінностей на професійному рівні з фотофіксацією і науковим описом.Тільки це дозволяє здійснити ідентифікацію та пред'явити претензію. Росіяпідписала, але не ратифікувала цю Конвенцію [2].
1.2 Федеральний законРФ від 15 квітня 1993 р. N 4804-I
"Про вивезення і ввезеннякультурних цінностей "
У 1988 році РадянськийСоюз ратифікував Конвенцію ЮНЕСКО 1970 року і повинен був привести своєзаконодавство у відповідність до Конвенції.
Але всі пам'ятаютьплутанину тих років, тому тривалий час діяли: Закон СРСР "Проохорону і використання пам'яток історії та культури "від 15 грудня 1978року і прийняте на його основі постанови Ради Міністрів СРСР "Про заходищодо запобігання незаконному вивезенню культурних цінностей за межі СРСР "1979 року.
Урядом СРСР бувзатверджено перелік заборонених до вивезення предметів, а порядок контролю за ввезеннямкультурних цінностей визначався Інструкцією Міністерства культури СРСР.
В останні рокиособливо гостро постала проблема збереження рухомого культурної спадщини Росіївід незаконного вивезення за кордон і розкрадань. Після р...
