Реферат Архітектура в комунікативному аспекті

ЗМІСТ

ВСТУП

ГЛАВА 1. Поняття процесукомунікації, комунікативні моделі

В§ 1. Поняття процесу комунікації

В§ 2. Комунікативні моделі

РОЗДІЛ 2. Значення архітектури якявища масової культури

В§ 1. Поняття архітектури

В§ 2. Історія розвитку архітектури

РОЗДІЛ 3. Архітектура з точки зорукомунікації

В§ 1. Комунікативна функціяархітектури

В§ 2. Реалізація комунікативнихмоделей в архітектурі

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Архітектура, чи зодчество, - це система будівель іспоруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей.Це окремі будівлі та їх ансамблі, площі і проспекти, парки і стадіони,селища і цілі міста. Кожне з споруд має певне призначення: дляжиття або праці, відпочинку або навчання, торгівлі або транспорту та ін Всі вони міцні,зручні й необхідні людям - це їх обов'язкові властивості. Але є у цихспоруд та будівель та інші важливі властивості - краса і здатність викликати вглядачів певні почуття і настрої. Саме ці якості і роблятьархітектуру мистецтвом, і, як всякий вид мистецтва, архітектура тісно пов'язаназ життям суспільства, його поглядами й ідеологією.

Актуальність нашої роботи пов'язана з необхідністю подальшого розвиткутеорії і практики архітектурної діяльності в комунікативному аспекті вякісно нових соціокультурних умовах, пов'язаних з дієюзакономірностей глобалізації світових культурних відносин.

Об'єктом дослідження в нашій роботі є процес масовоїкомунікації та архітектура як частина цього процесу.

Предмет нашого дослідження - архітектура як к

Мета нашоїроботи - аналіз архітектури як сфери комунікативної взаємодії.

Мета визначає завдання дослідження: розглянути сутність процесукомунікації, його моделі; виявити особливості архітектури, як явища масовоїкультури; проаналізувати архітектуру як комунікативний процес.

Джерельноїбазою для нашого дослідження послужили роботи вчених, що вивчають архітектуру зрізних точок зору, а також праці вчених з теорії комунікації.

Широке поширеннятерміни В«комунікаціяВ», В«інформаціяВ», В«комунікативний діалогВ» отримали зпоявою робіт Норберта Вінера, Клода Шеннона, Гарольда Ласуелла, а такожрадянських учених А. Н. Колмогорова, А. Я. Хінчина, А. І. Берга іінших, вже до початку 1960-х років тільки в зарубіжній соціологічній,філософської та психологічної літературі налічувалося близько сотні визначенькомунікації.

Фундаментвітчизняного архітектурознавство був закладений А.Г. Габричевский ще в 1920-хроках. Комплексна філософсько-мистецтвознавча система А.Г. Габричевського НЕотримала повноцінного розвитку, хоча і мала однодумців: В. Кандинського,П. Флоренського, В. Фаворського і ін і послідовників: Д. Аркін, В. Маркузона іін У фундаментальна докторської роботі І.Г. Лежава з'являється поняттяВ«Архітектурний об'єктВ» - це матеріальний об'єкт, - будівля, споруда, місто іт.д.

Авторомзалучається широкий спектр робіт, присвячених проблемі образу в архітектурі, втому числі і знаково-інформаційна трактування образу А.В. Іконніковим, Б.Г.Бархін, Г.Ю. Сомо-вим та ін, а також роботи з проблем образу в естетиці імистецтвознавстві. Класичними для сучасного архітектурознавство є роботиГ. Вельфліна і А. Гільдебранда, А. Брінкмана, В. Гроппіуса, З. Гідіона, І.Араухо, Р. Арнхейма, Н. Ладовского, В. Ф. Крінского, Я Чернихова, І.В.Жолтовського та ін Концепції, розвиваючі гуманітарний характер архітектурноїпрофесії і ставлять проблему архітектурного мислення, представляють роботи І.А.Азізян, Г.Н. Айдарова, А.В. Бокова, В.Л. Глазичева, А.В. Іконникова, А.Г.Рапопорта, та ін

Таким чином, гіпотезою нашої роботи є положення про те, що архітектура- Специфічне культурне явище, яке реалізує комунікативну функцію.

ГЛАВА 1. Поняття процесу комунікації, комунікативнімоделі

В§ 1. Поняття процесу комунікації

Комунікаціюможна розглядати як форму діяльності, здійснювану людьми, якапроявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаімопережіваніі івзаєморозуміння партнерів. Вона характеризує спілкування як двухстроннююдіяльність людей, яка передбачає взаємозв'язок між ними, співпереживання іобмін емоціями. Комунікація може вирішувати різні завдання: обмін інформацією,вираження ставлення людей один до одного, взаємний вплив, співчуття івзаємне розуміння. Така багатофункціональність спілкування дозволяє виділитинаступні аспекти комунікації:

•інформаційний, при якому спілкування розглядається як вид особистісноїкомунікації, що здійснює обмін інформацією між комунікантами;

• інтерактивний,де спілкування аналізується як взаємодія індивідів у процесі їхкооперації;

•гносеологічний, коли людина виступає як суб'єкт і об'єкт соціокультурногопізнання;

•аксіологічний, що передбачає вивчення спілкування як процесу обміну цінностями;

•нормативний, що виявляє місце і роль спілкування в процесі нормативногорегулювання поведінки індивідів, а також процес передачі і закріпленнястереотипів поведінки;

•семіотичний, в якому спілкування виступає як специфічна знакова система іяк посередник у функціонуванні різних знакових систем;

•практичний, де процес спілкування розглядається в якості обмінурезультатами діяльності, здібностями, вміннями та навичками.

Вступаючи вспілкування, тобто, взаємодіючи один з одним, люди зазвичай переслідуютьконкретні цілі. До основних цілей комунікації зазвичай відносяться:

• обмін іпередача інформації;

•формування вмінь та навичок для успішної соціокультурної діяльності;

•формування ставлення до себе, до інших людей, до суспільства в цілому;

• обміндіяльністю, інноваційними прийомами, засобами, технологіями;

• змінамотивації поведінки;

• обмінемоціями.

Змістовнийхарактер взаємодії людей визначається предметом їх спілкування. На основіцього критерію розрізняють такі види спілкування, як міжособистісне, ділове,професійне, наукове, політичне, інформаційне, міжкультурне і т.д.Відповідно способи взаємодії залежать безпосередньо від цілей, якіпереслідуються при спілкуванні, від особливостей його організації, емоційногонастрою партнерів, рівня їх культури.

В§ 2. Комунікативні моделі

В залежностівід різних цих факторів прийнято виділяти кілька моделей міжособистісноїкомунікації. [1]

1. Найбільшшироке поширення набула лінійна модель, яка розглядає комунікаціюяк дію, у рамках якого відправник кодує ідеї та почуття впевний вид повідомлення і потім відправляє його одержувачу, використовуючинебудь канал (мова, письмове повідомлення і т.п.). Якщо повідомлення досяглоодержувача, переборовши різного роду В«шумиВ», або перешкоди, то комунікаціявважається успішною. Дана модель привертає увагу до деяких важливихмоментам в процесі комунікації. Це - вплив каналу, по якому отриманоповідомлення, на реакцію одержувача. Так, визнання в любові при зустрічі віч-наочей буде сприйнято зовсім інакше, ніж прочитане в листі або почуте потелефону. Також лінійна модель звертає увагу на В«шумВ», перешкоди, які спотворюютьповідомлення. До них відносяться як фізичні (людне, шумне приміщення), так іпсихологічні (вони пов'язані з фізичним або емоційним станомлюдини, що заважає йому адекватно сприймати повідомлення) перешкоди. Але у цієїмоделі є недолік - вона розглядає комунікацію як однонаправленийпроцес, що йде від відправника до одержувача. Тому модель годиться дляопису письмової комунікації, впливу засобів масової інформації, деодержувач повідомлення розглядається як об'єкт впливу.

2. Іншиймоделлю міжособистісної комунікації є трансакційна модель. Вонапредставляє комунікацію як процес одночасного відправлення та отриманняповідомлень комунікаторами. Адже в кожен конк...