Муніципальнезагальноосвітній заклад
Одинцовськасередня загальноосвітня школа № 15
Дослідницькаробота
на тему:
Молодіжнісубкультури
Виконала:
Учениця10-А класу
БичковаАнастасія
Керівник:
МедведєваКатерина Олександрівна
Учительбіології ЗОШ № 15
Одинцово
Введення
Суспільство завжди приділяєособливу увагу проблемі поведінки людей, що не відповідає загальноприйнятимабо офіційно встановленим соціальним нормам. Релігія, література, мистецтво,наука, філософія з різних сторін розглядають і оцінюють це явище. Чи неминаюча актуальність проблеми відхиляється поведінки зумовилавиникнення в рамках психології особливого напряму (спеціальноїпсихологічної теорії) - психології девіантної поведінки. До кінця ХХ століттяпсихологія девіантної поведінки знайшла винятковий статус: вона переживаєсправжній бум. Відхилення від норм можуть носити позитивний і негативнийхарактер. У першому випадку девіантною поведінкою може послужити проявініціативи, новаторські пропозиції, спрямовані на поліпшення громадськихвідносин. У другому ж випадку наслідками відхиляється поведінки можепослужити шкоду, збиток, що наноситься суспільству, соціальній групі, іншим людям, атак само особистості, допускає негативні відхилення. Бувають і сутоіндивідуальні, що не приносять ніякої шкоди особливості поведінки окремоголюдини або групи людей: дивацтва, ексцентричність. Прикладом такої девіаціїє різні неформальні молодіжні об'єднання (неформали).
Неформали - так звана особливасубкультура. Вона закрита від дослідження, малопривертає увагу соціологів, психологів. Складність полягає в тому, що вданому випадку не можна говорити про неформальних течіях, не спілкуючись з людьми,які до них відносяться.
Мета моєї роботи: 1.Вивчити основні літературно-публіцистичні джерела з проблеми молодіжнихтечій. Познайомитися з історією виникнення різних неформальнихоб'єднань, їх традиціями та ідеологією. 2. Вивчити думки учнів старшихкласів з проблеми молодіжних течій. Провівши анкетування серед старшихшколярів, я хочу дізнатися, що ж в принципі відомо учням про неформалів.Зіставити їх думки з дійсністю. Так само вивчити матеріал преси,відбиває, як відомо, громадська думка, і зробити висновки з приводу роліданої девіантної групи в суспільстві в цілому.
Особливості девіантноїповедінки
У зарубіжній науціпсихологія девіантної (що відхиляється) поведінки склалася як самостійнанаукова і навчальна дисципліна. У Росії ця наука не має такого теоретичногоі емпіричного досвіду: вона на шляху становлення та розвитку. Тим не менш ні узарубіжних, ні у вітчизняних авторів немає єдиної точки зору на те, щоповинен включати в себе термін В«поведінка, що відхиляєтьсяВ». Одні дослідникивважають, що мова повинна йти про будь-які відхилення від схвалюваних суспільствомсоціальних норм, інші припускають включити в це поняття тільки порушенняправових норм, треті - різні види соціальної патології (вбивство,наркотизм, алкоголізм тощо), четверті - соціальна творчість. Так,наприклад, на думку А. Коена, поведінка, що відхиляється - це В«така поведінка,яке йде врозріз з інституціоналізованих очікуваннями, тобто зочікуваннями, поділюваними і визнаними законними всередині соціальноїсистеми В»[1.1, с. 520-521]. З усього вище сказаного напрошується логічнийвисновок - девіація надзвичайно багатолика. Девіантна поведінка визначаєтьсявідповідністю або невідповідністю тих чи інших вчинків соціальним нормам іочікуванням. Однак критерії визначення поведінки як девіантної неоднозначні ічасто викликають розбіжності та суперечки. Наприклад, захоплення чеченськими бойовикамилікарні у Кизлярі або Будденовске для більшості росіян - злочинна акція,тобто явна девіація, але з точки зору чеченців, провідних війну з російськимивійськами, - акт відплати і мужній вчинок. На цьому прикладі можнапереконатися в тому, що, по-перше, девіація пов'язана з невизначеністю яксамих поведінкових очікувань, так і оцінок, що даються різними людьми одному ітого ж поведінки, яке одні вважають злочином, інші - нормою, навітьгероїзмом. Існує досить складна проблема щодо того, що вважатидевіантною поведінкою, і межа між нормою і відхиленням від неї може бути достатньорозмитою, пересовуваних то в одну, то в іншу сторону в залежності від позиціїтого, хто дає оцінку тому чи іншому поведінковому акту. Як і самі норми, такі поведінка, що відхиляється від них, не є однорідними, а суттєвовідрізняються за своєю соціальною значимістю. Якщо порушуються моральні норми,існуючі в суспільстві звичаї, традиції, правила співжиття, то ці порушенняназиваються ассоціальное поведінкою (антигромадські вчинки). Для цих формповедінки характерна невелика ступінь суспільної небезпеки, якудоцільно назвати громадської шкідливістю. Якщо ж порушуються не тількиморальні норми, але й правові норми, то ми маємо справу з протиправнимповедінкою, до якого відносять хуліганство, розкрадання та інші злочини. Взалежності, по-перше, від ступеня завданої шкоди інтересам особистості,соціальній групі, суспільству в цілому і, по-друге, від типу порушуваних норм можнарозрізняти наступні основні види отклоняющегося (девіантної) поведінки: Деструктивнийповедінка, що заподіює шкоду тільки самої особистості і не відповіднезагальноприйнятим соціально-моральним нормам, - накопительство, конформізм,мазохізм і ін Асоціальна поведінка, що заподіює шкоду особистості і соціальнимспільнотам (сім'я, компанія друзів, сусіди та ін) і проявляється в алкоголізмі,наркоманії, самогубстві і ін Протиправне поведінку, що представляє собоюпорушення як моральних, так і правових норм і виражається в грабежах,вбивствах та інших злочинах. Динамізм психічної діяльності підлітка воднаковою мірою робить його податливим як у бік соціально-позитивних, так іу бік соціально-негативних впливів. У силу цих обставин ряд авторівпропонує розрізняти В«первиннуВ» і В«вториннуВ» девіацію (К. ​​Мак Кегні, Д.Міллер, С. Сміт, Р. Мейер) При В«первинної девіаціїВ» на певні відхиленняоточуючі дивляться крізь пальці, а людина, ігнорує якісь правила, невважає себе порушником. Такі відхилення межують із незначнимипроступками або аморальними діями та до пори до часу можуть непомічатися. На другому рівні відхиляється поведінки (вторинна девіація),навколишнього соціальною групою або офіційними організаціями людина відкритовизнається порушником норм моралі чи права, що завжди пов'язане з певноюреакцією на його дії. При розгляді поведінки, що відхиляється важливорозрізняти індивідуальні та колективні форми девіації. Якщо під першимирозуміються порушення вимог моралі і права однією людиною, то в другомувипадку поведінка, що відхиляється є відображенням діяльності деякоїсоціальної групи - злочинної зграї або бузувірської секти, які створюютьякусь подобу своєї В«культуриВ» (субкультури) і відкрито конфронтируют зприйнятими нормами. Разом з тим не можна, як це випливає з низки досліджень,всяке відхилення вважати девіантною поведінкою. У такому разі всі соціальнігрупи і всі люди будуть підпадати під дане визначення, бо немає в суспільстві жодноїоднієї людини і соціальної групи, які б у всіх ситуаціях, у всіхвипадках життя абсолютно відповідали нормам і правилам.
Молодіжні течії
Згідно російськійтлумачним словником, неформал - член неформальної, офіційно не затвердженаорганізації, групи. У неформальній середовищі існує безліч неформальнихрухів: хіпі, панки, металісти, Гранжер, растамани, толкієністи і ін
Хіппі
Хіппі - групимолоді, що відкидають встановлені моральні устої, загальноприйняті нормиповедінки та провідні бродяжніческій спосіб життя. Радянський енциклопедичнийсловник. Рух хіпі зародилося в 60-х в Лос-Анджелесі - про це знаютьбагато. Але насправді щось, що нагадує сучасних хіппі, з'явилося в20-х роках в Німеччині. Молоді люди об'єднувалися в групи під назвоюwandervoge...
