Основні соціологічні поняття
Вебер М.
Попередні зауваження
Метод пропонованого нижчевступного визначення понять, без якого важко обійтися, але якийнеминуче повинен сприйматися як абстрактний і далекий від реальноїдійсності, аж ніяк не претендує на новизну. Навпаки, його призначення -сформулювати декілька більш доцільно і коректно, як ми сподіваємося (що,втім, може здатися педантизмом), те, що фактично завжди має на увазіемпірична соціологія, займаючись даними проблемами. Це відноситься і до тихвипадкам, коли ми вводимо як ніби незвичні або нові вирази.Термінологія в даній статті, в порівнянні з іншими, у міру можливостіспрощена і тому у ряді випадків з міркувань більшої доступності змінена.Прагнення до популяризації, правда, не завжди сумісно з дотриманнямнайбільшої точності і в ряді випадків має бути принесено їй в жертву.
1. Поняття соціології та"Сенсу" соціальної дії
Соціологія (в тому сенсіцього вельми багатозначного слова, який тут мається на увазі) є наука,прагне, витлумачуючи, зрозуміти соціальну дію і тим самим каузальнопояснити його процес і вплив.
"Дією" ми називаємодія людини (незалежно від того, чи носить воно зовнішній чи внутрішнійхарактер, зводиться до невтручання або терплячому прийняттю), якщо іоскільки діючий індивід чи індивіди пов'язують з ним суб'єктивний сенс."Соціальним" ми називаємо таку дію, яка по передбачуваному дійовоюособою або дійовими особами змістом співвідноситься з дією інших людей іорієнтується на нього.
1.1 Методологічніоснови
1. Слово "смисл" маєтут два значення. Він може бути; а) змістом, дійсно суб'єктивнопередбачуваним дійовою особою в даній історичній ситуації, абонаближеним, середнім змістом, суб'єктивно передбачуваним дійовими особами впевному числі ситуацій; б) теоретично конструював чист
им типомсенсу, суб'єктивно передбачуваним гіпотетичним дійовою особою або дійовимиособами в даній ситуації. Тут взагалі не йде мова про будь об'єктивно"Правильному" або метафізично осягнути "істинному" сенсі. Цим емпіричнінауки про дію - соціологія і історія - відрізняються від усіх догматичних наук- Юриспруденції, логіки, етики, - які прагнуть виявити в своїх об'єктах"Правильний", "значимий" сенс.
2. Кордон міжосмисленим дією і поведінкою чисто реактивним (назвемо його так), непов'язаним з суб'єктивно передбачуваним змістом, не може бути точно проведена.Значна частина соціологічно релевантного дії, особливо чистотрадиційного за своїм характером (див. нижче), знаходиться на кордоні того ііншого. Осмислене, тобто доступне розумінню, дія в рядіпсихофізичних випадків взагалі відсутня, в інших - може бути виявленотільки фахівцями. Містичні, тобто адекватно не передані словами,переживання не можуть бути повністю зрозумілі тими, кому вони недоступні. Однакздатність відтворити дія не є обов'язкова передумова йогорозуміння: "Щоб зрозуміти Цезаря, не треба бути Цезарем". Повне співпереживання -важливе, але не абсолютно непорушне умова розуміння сенсу. Доступні інедоступні розумінню компоненти якого процесу часто переплітаються ізв'язуються.
3. Всяка інтерпретація,як і наука взагалі, прагне до "очевидності". Очевидність розуміння може бутиза своїм характером або раціональної (тобто логічної або математичної),або - в якості результату співпереживання і вчувствованія - емоційно іхудожньо рецептивної. Раціональна очевидність притаманна того дії,яке може бути повністю доступно інтелектуальному розумінню в своїхнавмисних смислових зв'язках. Допомогою вчувствованія очевидністьосягнення дії досягається в результаті повного співпереживання того, щопережито суб'єктом у визначених емоційних зв'язках. Найбільш раціональнозрозумілі, тобто тут безпосередньо і однозначно інтелектуально постігаема,насамперед смислові зв'язки, які виражені в математичних або логічнихположеннях. Ми абсолютно чітко розуміємо, що означає, коли хто-небудь вході своїх думок йди аргументації використовує правило 2х2 = 4 або теоремуПіфагора або будує ланцюг логічних умовиводів відповідно до"Правильними", за нашими уявленнями, логічними законами. Настільки ж зрозумілінам дії того, хто, відправляючись від "відомих" "досвідчених даних" і заданоїцілі, приходить до однозначних (по нашому досвіду) висновків у питанні про вибірнеобхідних "засобів".
Будь тлумачення подібногораціонально орієнтованого цілеспрямованої дії володіє - з точкизору розуміння використаних засобів - вищим ступенем очевидності. Якщо нез такою ж повнотою, то все-таки з достатньою ясністю, відповідноїпритаманною нам потреби в поясненні, ми розуміємо такі "помилки" (у томучислі змішання проблем), які не чужі нам самим або виникнення якихми здатні за допомогою вчувствованія співпереживати. Навпаки, найвищі "цілі"і "цінності", на які, як показує досвід, може бути орієнтованеповедінку людини, ми часто повністю зрозуміти не можемо, хоча у ряді випадківздатні осягнути його інтелектуально; чим більше ці цінності відрізняються віднаших власних, найважливіших для нас цінностей, тим важче нам зрозуміти їх вспівпереживанні за допомогою вчувствованія, силою уяви. В залежності відобставин нам у ряді випадків доводиться або задовольнятися чистоінтелектуальним тлумаченням названих цінностей, або, якщо і цевиявляється неможливим, просто прийняти їх як даність і спробувати поможливості зрозуміти мотивовану ними поведінку за допомогою інтелектуальноїінтерпретації або наближеного співпереживання (за допомогою вчувствованія) йогозагальної спрямованості. Сюди відносяться багато найвищі акти релігійності імилосердя, недоступні тому, для кого вони не існують в якості цінностей;в рівній мірі недоступний і крайній раціоналістичний фанатизм, наприклад,вчення про "права людини" тим, хто повністю його відкидає. Афекти (страх,гнів, честолюбство, заздрість, ревнощі, любов, натхнення, гордість,мстивість, шанування, відданість, різні прагнення) і засновані на нихірраціональні (з позицій цілераціональної поведінки) реакції ми здатніемоційно сопережить тим інтенсивніше, ніж більш самі до них схильні; якщо жвони значно перевищують за своєю інтенсивності доступні нам переживання, миможемо зрозуміти їх зміст допомогою вчувствованія і раціонально виявити їхвплив на характер поведінки індивіда та вживані їм засоби.
Для типологічногонаукового дослідження все ірраціональні, емоційно обумовлені смисловізв'язки, що визначають ставлення індивіда до навколишнього і впливають на йогоповедінку, найбільш доступні для огляду, якщо вивчати і зображувати їх в якості"Відхилень" від чисто цілераціональну сконструйованого дії. Так,наприклад, для пояснення "біржової паніки" доцільно спочатку встановити,яким було б розглянуте поведінку без впливу ірраціональних афектів, апотім ввести ці ірраціональні компоненти як "перешкод".
Рівним чином і придослідженні якої політичної або військової акції доцільновстановити, яким було б поведінку учасників події при знанні ними всіхобставин справи, всіх намірів і при строго цілераціональну (відповіднозі значимим для нас досвідом) орієнтованому виборі засобів. Лише в цьому випадкуможливо звести відхилення від даної конструкції до зумовив їхірраціональним чинникам. Отже, в подібних випадках конструкціяцелерационального дії - внаслідок своєї зрозумілості і заснованої нараціональності однозначності - служить в соціології типом ("ідеальним типом"), здопомогою якого реальне, зумовлене різними ірраціональними чинниками(Афектами, помилками) поведінка може бути зрозуміле як "відхилення" відчисто раціонально сконструйованого.
Лише в цьому сенсі ітільки по своїй методологічній доцільності метод "розуміючої" соціології"Раціоналістічен". Його не слід, звичайно, трактувати як раціоналістичнупередумову соціології; його треба розглядати тільки як методичний прийом іні в якому разі не робити в. даному випадку висновок про дійсний переважанніраціонального в повсякденному житті. Адже для розуміння того, в якому ступеніраціональні цілеспрямовані моменти визн...
