КАЗАНСЬКИЙ(Приволзького) федерального університету
Факультетжурналістики і соціології
Кафедрасоціології
Реферат
з дисципліниВ«Історія сучасної західної соціологіїВ»
на тему
ЮргенХабермас про колонізацію життєвого світу системами
Реферат виконаний
студенткою 3 курсу
Мінвалеева А.Д.
Викладач:
Єгорова Л.Г.
Казань - 2011
Зміст
Біографіяі погляди Ю. Хабермаса
Колонізаціяжиттєвого світу системами
Списоклітератури
Біографіяі погляди Юргена Хабермаса
Юрген Хабермас -німецький філософ і соціолог, який починав свою діяльність в рамках Франкфуртськогошколи. Народився в Дюссельдорфі 18 червня 1929. Вивчав філософію, історію тапсихологію в університетах Геттінгена (1949-1950), Цюріха (1950-1951) і Бонна(1951-1954). У 1954 захистив під керівництвом Е.Ротхакера докторську дисертаціюпро філософію Шеллінга. З 1956 по 1959 - асистент в Інституті соціальнихдосліджень у Франкфурті-на-Майні, керованому Максом Хоркхаймером, а в1980-1983 - директор цього інституту. З 1964 по 1971 (і з 1983) - професорфілософії та соціології Франкфуртського університету. З 1971 по 1980 - директорІнституту Макса Планка (в Штарнберг).
Діяльність соціологаі філософа починав як послідовник Макса Хоркхаймера й Теодора Адорно. У 1965зайняв кафедру Макса Хоркхаймера у Франкфурті-на-Майні. Викладав в Гейдельберзькомууніверситеті. Висунувся в найбільш видні представники В«другого поколінняВ»теоретиків Франкфуртської школи. У середині 1960-
х років став ідеологомстудентського руху. Але в дні виступів студентів у 1968 році відмежувавсявід радикального крила студентства, звинувативши його керівників в В«лівомуфашизмі В». З кінця 1960-х років займав позиції поміркованого соціал-демократа.
У 1970-х рокахздійснював програму досліджень, соответствовавшую загальному напрямкуСоціал-демократичної партії Німеччини. Її Габермас прагнув коригувати удусі ідеалів Просвітництва - емансипації і рівності.
Провівши десятиліття вІнституті імені Макса Планка з дослідження умов життя науково-технічногосвіту в Штарнберг неподалік від Мюнхена, через розбіжності в думках зколегами в 1981 році повернувся до Франкфурта. З 1983 року до виходу на пенсію в1994 займав кафедру філософії в університеті.
Автор безлічі робіт.Основні з них - "Теорія і практика" (1963); "До реконструкції історичногоматеріалізму "(1967);" До питання про логіку соціальних наук "(1977);" запізнилосяреволюція "(1990);" Тексти і контексти "(1991);" Включення Іншого. Основиполітичної теорії "(1997). Випробувавши помітний вплив марксизму (особливо вранній роботі "Пізнання і інтерес"), надалі Хабермас все більш відходить нетільки від нього, але й від неомарксистської критичної теорії суспільства,розробленої Франкфуртської школою, вплив якої сам Хабермас вбачав,перш за все, в його "особливому інтересі до тих факторів, які перешкоджаютьсоціальної та культурної інтеграції ". У роботі "Проблема легітимації в пізньомукапіталізмі "Хабермас розрізняє системна криза (перевиробництво) і" кризаідентичності "(IdentitГ¤tskrise), ведучий до порушення соціальної інтеграціїта особистісної ідентичності членів суспільства. "Основне протиріччякапіталістичної системи веде до того, що certis paribus або економічнасистема не виробляє в належній мірі споживчих товарів, абоадміністративна не здійснює в необхідній мірі раціональні рішення, абосистема легітимації не забезпечує належною мірою генералізірующего мотивації,або соціокультурна система не генерує в потрібній мірі смисли, мотивуючідії ".
Ще до появи"Теорії комунікативної дії" (1981) Габермас протиставивінструментальному дії (сфера праці, що оперує критеріями ефективності)дія комунікативне - така взаємодія (принаймні, двох)індивідів, яке упорядковується згідно обов'язковим нормам.Інструментальне дію орієнтоване на успіх, комунікативне - навзаєморозуміння діючих індивідів, їх консенсус. Відповідно Хабермасрозрізняв раціональність інструментальну (поняття запозичене у М. Вебера) ікомунікативну. У більш пізніх роботах він виділяє чотири типи дії:стратегічне (частиною його стає інструментальне дію),норморегулюючий, експресивне (драматургічна) і комунікативний.
Головну особливістьрозвитку людства на рубежі 20 і 21 вв. Габермас убачає в тому, щопевне полегшення експлуатації в економічній сфері супроводжуєтьсядеформацією (під впливом, зокрема, засобів масової інформації тамасової культури) структур життєвого світу (життя сім'ї, побуту, відпочинку, дозвілля,світу думок і почуттів індивіда), які й перетворюються в "чужі" йому форми ікоординації дії.
В останні десятиліттяГабермас брав активну участь у дискусіях: про "модерні" і "постмодерні" (Derphilosophische Diskurs der Moderne. Fr./M., 1988: розмежування в тлумаченнікультури Нового часу з концепціями Хайдеггера, Лакана, Фуко, Дерріда та ін),з проблем лібералізму і комунітаризму (полеміка з Дж. Роулзом, Р. Дворкінимта ін), з проблем права, демократії, правової держави, адміністративноївлади, конституції. Габермас піддає критиці відрив адміністративної владивід комунікативної дії, від нових моральних норм, що виникають у суспільстві."Ліберальна архітектоніка держави і суспільства" доповнюється у Хабермаса тим,що поряд з державною владою і централизующим впливом ринку вінвисуває в якості третьої (і переважного) джерела суспільноїінтеграції "солідарність, орієнтування загальної волі" ("Фактичність ізначимість "- FaktizitГ¤t und Geltung, 1992), демократична правовадержава тлумачиться ним як "відкритий проект", а демократія - як рухоме,оперативне поняття (Verfahrensbegriff der Demokratie).
Разом з К.-О. АпельХабермас ще в 70-х рр.. запропонував доповнити засновані на концепції Канта"Монологічні позиції" "автономістської", тобто індивідуалістичної, етикиетичної моделлю комунікативності та дискурсу. У розробляється Хабермасометиці дискурсу, в якій "місце категоричного імперативу займає досвідморальної аргументації "(ErlГ¤uterung zur Diskursethik. Fr./M., 1991, S.12), він пропонує враховувати не тільки значимість твердих моральних норм, алеі ступінь можливої вЂ‹вЂ‹солідарності особистостей, що беруть участь в дискурсі.
У циклі доповідей,прочитаних Хабермасом в Лондонському Королівському інституті філософії в 1997-98,він, полемізуючи з різними концепціями аналітичної філософії (зокрема,X. Патнема і М. Демміта), виклав проект широкомасштабного теоретичногосинтезу, що включає теорію мови і "мовної комунікації" в ціліснуконцепцію комунікативної дії.
Колонізація життєвогосвіту системами
Габермас колонізаціяжиттєвий концепція
Велике значення вконцепції Габермаса отримує поняття "життєвого світу" (Lebenswelt), яке вінзапозичив у Е. Гуссерля, об'єднавши його з "Символічний інтеракціонізм" Дж.Міда.
Крім інструментальноїраціональності, націленої на досягнення ефективності (яку звичайно івиділяють соціологи), Габермас виділяє також більш фундаментальну -комунікативну раціональність, яка будується на взаєморозумінні іспрямована на нього.
Комунікативна раціональністьсполучена з життєвим світом - символічним світом смислів, а інструментальна -з системним світом, включення в який для людини відбувається за допомогоюінструментальних дій, реалізації цілей щодо конкретних об'єктів. Світспочатку осягається як системний, який історично передує життєвомусвіту. Суспільство - це одночасно і системний, і життєвий світ.
В«Життєвий світ володієне тільки функцією формування контексту комунікативної дії. Одночасноце резервуар, з якого учасники комунікації черпають переконання, щоб уситуації виниклої потреби у взаєморозумінні запропонувати інтерпретації,придатні для досягнення консенсусу. В якості ресурсу життєвий світконстітутівен для процесів взаєморозуміння ... Ми можемо уявити собіжиттєвий світ, оскільки він притягнутий до розгляду в якості ресурсуінтерпре...
